Т. Шевченко ( Він видатний український поет та художник. Він видатний український поет та художник. Народився в сім'ї кріпака. Народився в сім'ї кріпака. У 1832 р. його віддано на навчання в Петербург до художника В. Ширяева, а у 1838 р. було викуплений з кріпацтва. З 47 років, які прожив Т. Шевченко, 24 роки він був кріпаком. У 1845 р. повернувся в Україну і у квітні 1846 р. вступив до Кирило-Мефодіївського братства. У 1832 р. його віддано на навчання в Петербург до художника В. Ширяева, а у 1838 р. було викуплений з кріпацтва. З 47 років, які прожив Т. Шевченко, 24 роки він був кріпаком. У 1845 р. повернувся в Україну і у квітні 1846 р. вступив до Кирило-Мефодіївського братства. У своїх творах геніальний поет викривав і гнівно засуджував усі вади кріпосницького ладу: безправ'я селян, їх гноблення, убоге й злиденне життя кріпацького села, безсоромну торгівлю кріпосними "душами", насильства і жорстокість поміщиків. У своїх творах геніальний поет викривав і гнівно засуджував усі вади кріпосницького ладу: безправ'я селян, їх гноблення, убоге й злиденне життя кріпацького села, безсоромну торгівлю кріпосними "душами", насильства і жорстокість поміщиків. Поет гнівно викривав колонізаторську політику Петра 1 і Катерини II, а найбільше Миколу ! та його ставлеників губернаторів, які, за його висловом, "Україну правили". Головна книга поета "Кобзар" побачила світ у Петербурзі 1840 р. Значення великого Кобзаря полягає в утвердженні української мови та розширенні її потенційних можливостей, в утвердженні ідей демократизму; палкому захисті соціальних та національних інтересів українського народу, обстоюванні його права на вільний розвиток. Т. Шевченко багато їздив по Україні і пропагував серед народу революційні ідеї. В його творах "І мертвим, і живим...", "Сон", "Кавказ" звучать заклики до всіх народів Російської імперії єднатися в боротьбі проти самодержавства. Ці твори зачитували на засіданнях братства, постійно використовували в агітаційній роботі. Поет гнівно викривав колонізаторську політику Петра 1 і Катерини II, а найбільше Миколу ! та його ставлеників губернаторів, які, за його висловом, "Україну правили". Головна книга поета "Кобзар" побачила світ у Петербурзі 1840 р. Значення великого Кобзаря полягає в утвердженні української мови та розширенні її потенційних можливостей, в утвердженні ідей демократизму; палкому захисті соціальних та національних інтересів українського народу, обстоюванні його права на вільний розвиток. Т. Шевченко багато їздив по Україні і пропагував серед народу революційні ідеї. В його творах "І мертвим, і живим...", "Сон", "Кавказ" звучать заклики до всіх народів Російської імперії єднатися в боротьбі проти самодержавства. Ці твори зачитували на засіданнях братства, постійно використовували в агітаційній роботі.

Його погляди - національно-політичні, що найяскравіше простежується в таких творах поета, як "Гайдамаки", "Сон", "Гамалія", "Кавказ", "Заповіт". Його погляди - національно-політичні, що найяскравіше простежується в таких творах поета, як "Гайдамаки", "Сон", "Гамалія", "Кавказ", "Заповіт". Найбільшою трагедією українського народу поет вважав те, що він змирився з важкою неволею, схилив голову перед загарбниками, забуваючи своє героїчне минуле. Тому закликав народ до боротьби за свою волю та визволення. За участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства Т. Шевченка було віддано в солдати в Оренбурзький край. І в засланні, незважаючи на заборону писати й малювати, він боровся проти царизму, писав революційні вірші. Не зломили Т. Шевченка десять років жахливої муштри і знущань. "Караюсь, мучусь..., але не каюсь", твердо заявляв він про несхитність своїх поглядів. Найбільшою трагедією українського народу поет вважав те, що він змирився з важкою неволею, схилив голову перед загарбниками, забуваючи своє героїчне минуле. Тому закликав народ до боротьби за свою волю та визволення. За участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства Т. Шевченка було віддано в солдати в Оренбурзький край. І в засланні, незважаючи на заборону писати й малювати, він боровся проти царизму, писав революційні вірші. Не зломили Т. Шевченка десять років жахливої муштри і знущань. "Караюсь, мучусь..., але не каюсь", твердо заявляв він про несхитність своїх поглядів. Поезія Т. Шевченка мала для українського народу величезне значення. Вона сприяла: Поезія Т. Шевченка мала для українського народу величезне значення. Вона сприяла: формуванню української нації; формуванню української нації; розвиткові національної самосвідомості; розвиткові національної самосвідомості; прагненню до волі і незалежності. прагненню до волі і незалежності. У 1857 р. повернувся із заслання р. помер у Петербурзі, але згідно із "Заповітом" його прах перевезено в Україну. Похований на Чернечій горі в Каневі. У 1857 р. повернувся із заслання р. помер у Петербурзі, але згідно із "Заповітом" його прах перевезено в Україну. Похований на Чернечій горі в Каневі.

Микола Костомаров ( ) Видатний історик, громадсько-політичний діяч, фольклорист, поет і прозаїк, людина високої освіченості, великого розуму, наполегливої праці. "...Він став визначним просвітником і пробуджувачем народного руху, національної свідомості ", писав про М. Костомарова М. Драгоманов. Народився 16 травня 1817 р. в с. Юрасівці Острогозького повіту Воронезької губернії. Його мати була кріпачкою, а батько - її господар, поміщик Іван Петрович Костомаров, який одружився з нею після народження Миколи. Батька вбили кріпаки. Після смерті батька він залишався кріпаком, поки його не викупила з кріпацтва мати у спадкоємців свого чоловіка. Видатний історик, громадсько-політичний діяч, фольклорист, поет і прозаїк, людина високої освіченості, великого розуму, наполегливої праці. "...Він став визначним просвітником і пробуджувачем народного руху, національної свідомості ", писав про М. Костомарова М. Драгоманов. Народився 16 травня 1817 р. в с. Юрасівці Острогозького повіту Воронезької губернії. Його мати була кріпачкою, а батько - її господар, поміщик Іван Петрович Костомаров, який одружився з нею після народження Миколи. Батька вбили кріпаки. Після смерті батька він залишався кріпаком, поки його не викупила з кріпацтва мати у спадкоємців свого чоловіка. Мати намагалася дати синові освіту, бо велика була у нього жадоба до знань. Після закінчення гімназії у 1833 р. вступив до Харківського університету. Його учителем був великий учений, педагог І. Срезневський. Мати намагалася дати синові освіту, бо велика була у нього жадоба до знань. Після закінчення гімназії у 1833 р. вступив до Харківського університету. Його учителем був великий учений, педагог І. Срезневський. Захистив дисертацію, отримав звання магістра історичних наук. У 1846 р. був обраний професором кафедри російської історії Київського університету. Захистив дисертацію, отримав звання магістра історичних наук. У 1846 р. був обраний професором кафедри російської історії Київського університету.

У Київському університеті він зблизився з передовими представниками інтелігенції: М. Гулаком, В. Білозерським, П. Кулішем та іншими. І вони створили Кирило-Мефодіївське товариство (братство). М. Костомаров брав активну участь у його роботі, складав програмні документи товариства, був автором "Книги буття українського народу". Він вважав, що тривала просвітницька діяльність і реформи здатні забезпечити успіх усіх політичних і соціальних перетворень. Обстоював провідну роль загальнолюдських та християнських ідей, ліберально-поміркований реформізм. Після розгрому Кирило- Мефодіївського братства його заарештували і він попав до Петропавловської фортеці, а потім на заслання до Саратова. У Київському університеті він зблизився з передовими представниками інтелігенції: М. Гулаком, В. Білозерським, П. Кулішем та іншими. І вони створили Кирило-Мефодіївське товариство (братство). М. Костомаров брав активну участь у його роботі, складав програмні документи товариства, був автором "Книги буття українського народу". Він вважав, що тривала просвітницька діяльність і реформи здатні забезпечити успіх усіх політичних і соціальних перетворень. Обстоював провідну роль загальнолюдських та християнських ідей, ліберально-поміркований реформізм. Після розгрому Кирило- Мефодіївського братства його заарештували і він попав до Петропавловської фортеці, а потім на заслання до Саратова. Після заслання М. Костомаров поїхав до Петербурга, читав лекції в Петербурзькому університеті, багато працював як учений, дослідник. За своє життя написав 300 наукових праць як з історії Росії, так і з історії України. Його історичні праці "Мазепа", "Руїна", "Богдан Хмельницький" увійшли в скарбницю української історичної науки. Велику цінність мають дослідження про гетьманів Івана Виговського, Івана Мазепу, Юрія Хмельницького, Павла Полуботка та інших. Помер М. Костомаров 19 квітня 1885 р. в Петербурзі, похований на Волковому цвинтарі. Після заслання М. Костомаров поїхав до Петербурга, читав лекції в Петербурзькому університеті, багато працював як учений, дослідник. За своє життя написав 300 наукових праць як з історії Росії, так і з історії України. Його історичні праці "Мазепа", "Руїна", "Богдан Хмельницький" увійшли в скарбницю української історичної науки. Велику цінність мають дослідження про гетьманів Івана Виговського, Івана Мазепу, Юрія Хмельницького, Павла Полуботка та інших. Помер М. Костомаров 19 квітня 1885 р. в Петербурзі, похований на Волковому цвинтарі.

Василь Білозерський ( ) Видатний український громадсько-політичний діяч, журналіст, педагог. Видатний український громадсько-політичний діяч, журналіст, педагог. Народився на хуторі Мотронівці на Чернігівщині. Закінчив Київський університет Св. Володимира. Працював у Полтаві вчителем Петровського кадетського корпусу. Був одним із організаторів Кирило-Мефодіївського братства, написав його статут. Був автором "Записки" пояснень до статуту братства. Виступав за проведення ліберально-поміркованих реформ, за об'єднання всіх слов'янських народів, у якому провідна роль належатиме Україні, відстоював ідеї християнського братства. Народився на хуторі Мотронівці на Чернігівщині. Закінчив Київський університет Св. Володимира. Працював у Полтаві вчителем Петровського кадетського корпусу. Був одним із організаторів Кирило-Мефодіївського братства, написав його статут. Був автором "Записки" пояснень до статуту братства. Виступав за проведення ліберально-поміркованих реформ, за об'єднання всіх слов'янських народів, у якому провідна роль належатиме Україні, відстоював ідеї християнського братства. У 1847 р. був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції. У 1847 р. був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції. У 1856 р. звільнений, після чого повернувся в Петербург, де проживали після закінчення термінів заслання кирило - мефодіївці T. Шевченко, M. Костомаров, П. Куліш. Довкола них зібрався гурт письменників і публіцистів. На початку 1861 р. завдяки зусиллям В. Білозерського і фінансовій підтримці поміщиків-патріотів Г. Ґалаґана і В. Тарновського вийшов український щомісячник "Основа", де він працював редактором. Його провідними діячами були і П. Куліш та М. Костомаров. Вони обстоювали самостійність української нації та її літератури. У 1856 р. звільнений, після чого повернувся в Петербург, де проживали після закінчення термінів заслання кирило - мефодіївці T. Шевченко, M. Костомаров, П. Куліш. Довкола них зібрався гурт письменників і публіцистів. На початку 1861 р. завдяки зусиллям В. Білозерського і фінансовій підтримці поміщиків-патріотів Г. Ґалаґана і В. Тарновського вийшов український щомісячник "Основа", де він працював редактором. Його провідними діячами були і П. Куліш та М. Костомаров. Вони обстоювали самостійність української нації та її літератури. Останні роки свого життя жив на хуторі Мотронівці, де й помер 1899 року. Останні роки свого життя жив на хуторі Мотронівці, де й помер 1899 року.

Микола Гулак ( ) Видатний український громадсько-політичний діяч, педагог, учений- дослідник історії права, людина різнобічних знань. Видатний український громадсько-політичний діяч, педагог, учений- дослідник історії права, людина різнобічних знань. Народився у дворянській родині Золотоніського повіту на Полтавщині. Закінчив юридичний факультет Дерптського університету, здобув науковий ступінь кандидата права. Служив у канцелярії Київського генерал-губернаторства. Брав активну участь в організації Кирило- Мефодіївського братства. Намагався осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному світовому історичному розвитку. Виступав за рішучі методи боротьби проти самодержавства. Народився у дворянській родині Золотоніського повіту на Полтавщині. Закінчив юридичний факультет Дерптського університету, здобув науковий ступінь кандидата права. Служив у канцелярії Київського генерал-губернаторства. Брав активну участь в організації Кирило- Мефодіївського братства. Намагався осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному світовому історичному розвитку. Виступав за рішучі методи боротьби проти самодержавства. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства був заарештований і ув'язнений у Шліссельбурзьку фортецю, де просидів три роки, а потім засланий під нагляд поліції в Перм. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства був заарештований і ув'язнений у Шліссельбурзьку фортецю, де просидів три роки, а потім засланий під нагляд поліції в Перм. Після заслання проживав у різних містах Російської імперії Одесі, Керчі, Кутаїсі, Тбілісі. Займався науковою діяльністю, писав праці з історії, математики, філософії, права, робив переклади з грузинської та азербайджанської літератур. Одночасно займався і педагогічною діяльністю, викладаючи історію, математику, природничі науки. Після заслання проживав у різних містах Російської імперії Одесі, Керчі, Кутаїсі, Тбілісі. Займався науковою діяльністю, писав праці з історії, математики, філософії, права, робив переклади з грузинської та азербайджанської літератур. Одночасно займався і педагогічною діяльністю, викладаючи історію, математику, природничі науки. Помер 1899 року в Азербайджані, похований в Єлисаветполі, тепер м. Гянджа. Помер 1899 року в Азербайджані, похований в Єлисаветполі, тепер м. Гянджа.

Пантелеймон Куліш ( ) Видатний український письменник, людина різнобічних інтересів і знань. Видатний український письменник, людина різнобічних інтересів і знань. Походив із старовинного козацького роду. Народився в містечку Вороніж на Чернігівщині. Навчався в гімназії в Новгороді-Сіверському, де познайомився з творами П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки- Основ'яненка, оповіданнями М. Гоголя та інших. Захоплювався збіркою пісень М. Максимовича, яку вивчив напам'ять. Походив із старовинного козацького роду. Народився в містечку Вороніж на Чернігівщині. Навчався в гімназії в Новгороді-Сіверському, де познайомився з творами П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки- Основ'яненка, оповіданнями М. Гоголя та інших. Захоплювався збіркою пісень М. Максимовича, яку вивчив напам'ять. Навчався в Київському університеті. Велике враження було в нього від лекцій М. Максимовича, якому П. Куліш передав багато записаних ним українських народних пісень, що їх співала його мати. Навчався в Київському університеті. Велике враження було в нього від лекцій М. Максимовича, якому П. Куліш передав багато записаних ним українських народних пісень, що їх співала його мати. Університет П. Кулішеві довелося покинути, бо сім'я втрапила у матеріальну скруту. П. Куліш шукав заробітку і влаштувався за допомоги М. Максимовича на посаду вчителя в м. Луцьку на Волині, а згодом учителем у Києві, де познайомився з X Шевченком, М. Костомаровим, що тоді був професором у Київському університеті, і студентом Василем Білозерським. Єднала їх усіх любов до народу й палке бажання визволити його від кріпацтва. До їх групи приєдналися й інші, які в 1846 р. з ініціативи М. Костомарова перетворили свій гурток на таємне Кирило-Мефодіївське братство. Університет П. Кулішеві довелося покинути, бо сім'я втрапила у матеріальну скруту. П. Куліш шукав заробітку і влаштувався за допомоги М. Максимовича на посаду вчителя в м. Луцьку на Волині, а згодом учителем у Києві, де познайомився з X Шевченком, М. Костомаровим, що тоді був професором у Київському університеті, і студентом Василем Білозерським. Єднала їх усіх любов до народу й палке бажання визволити його від кріпацтва. До їх групи приєдналися й інші, які в 1846 р. з ініціативи М. Костомарова перетворили свій гурток на таємне Кирило-Мефодіївське братство.

Після розгрому братства П. Куліш був заарештований і попав до Петропавловської фортеці, а перегодом засланий до Тули, де пробув три роки і три місяці. Після звільнення з заслання П. Куліш проживав у Петербурзі, куди згодом повернулися із заслання М. Костомаров, Т. Шевченко. Тут багато працював, видав своїм новим правописом "кулішівкою" етнографічний збірник "Записки про Південну Русь", роман "Чорна рада", у якому описав часи після смерті Б. Хмельницького, "Граматику" для народу, заснував власну друкарню та брав участь у виданні популярних книжечок для народної освіти. Після розгрому братства П. Куліш був заарештований і попав до Петропавловської фортеці, а перегодом засланий до Тули, де пробув три роки і три місяці. Після звільнення з заслання П. Куліш проживав у Петербурзі, куди згодом повернулися із заслання М. Костомаров, Т. Шевченко. Тут багато працював, видав своїм новим правописом "кулішівкою" етнографічний збірник "Записки про Південну Русь", роман "Чорна рада", у якому описав часи після смерті Б. Хмельницького, "Граматику" для народу, заснував власну друкарню та брав участь у виданні популярних книжечок для народної освіти. У 1861 р. П. Куліш став головним співробітником журналу "Основа", що його видавав В. Білозерський. Друкував у журналі поезії, драми, оповідання, повісті, статті літературно-історичного характеру. У 1861 р. П. Куліш став головним співробітником журналу "Основа", що його видавав В. Білозерський. Друкував у журналі поезії, драми, оповідання, повісті, статті літературно-історичного характеру. Після припинення видання журналу П. Куліш виїхав за кордон. У різні періоди проживав в Італії, Німеччині, Відні, Празі. Після припинення видання журналу П. Куліш виїхав за кордон. У різні періоди проживав в Італії, Німеччині, Відні, Празі. У1871 р, після чергового перебування за кордоном повернувся в Україну і видав два перших томи "Історії возз'єднання Русі" (1874 p.). У1871 р, після чергового перебування за кордоном повернувся в Україну і видав два перших томи "Історії возз'єднання Русі" (1874 p.). Із драматичних творів П. Куліша відомі "Байда, князь Вишневецький". "Петро Сагайдачний", "Цар Наливай". Ще він переклав твори Байрона, драми Шекспіра. Із драматичних творів П. Куліша відомі "Байда, князь Вишневецький". "Петро Сагайдачний", "Цар Наливай". Ще він переклав твори Байрона, драми Шекспіра.

Риси ментальнісних установок, що відрізняли українців від сусідніх національних спільнот: поляків і росіян М. Костомаров у Книзі буття українського народу" висвітлює трагічну історію українського народу і виголошує впевненість, що він обов'язково відродиться як самобутній народ. У 1861 р. він опублікував велику статтю, в якій аналізує основні риси української духовності порівняно з російською. Коротко про принципові відмінності українського і російського народів за Костомаровим: М. Костомаров у Книзі буття українського народу" висвітлює трагічну історію українського народу і виголошує впевненість, що він обов'язково відродиться як самобутній народ. У 1861 р. він опублікував велику статтю, в якій аналізує основні риси української духовності порівняно з російською. Коротко про принципові відмінності українського і російського народів за Костомаровим: 1. У росіян панує загальність над особистістю. Українець вище цінує окрему людину, ніж загал. 1. У росіян панує загальність над особистістю. Українець вище цінує окрему людину, ніж загал. 2. Росіяни нетерпимі до чужих вір, народів, мов. В Україні ж люди звикли з незапам'ятних часів чути в себе чужу мову й не цуратися людей з іншим обличчям, 2. Росіяни нетерпимі до чужих вір, народів, мов. В Україні ж люди звикли з незапам'ятних часів чути в себе чужу мову й не цуратися людей з іншим обличчям, 3. Росіяни люди матеріальні, українці ж прагнуть одухотворити весь світ". 3. Росіяни люди матеріальні, українці ж прагнуть одухотворити весь світ".

4. Українці дуже люблять природу, землю, тоді як росіяни становляться до неї байдуже. 4. Українці дуже люблять природу, землю, тоді як росіяни становляться до неї байдуже. 5. Українці цінують особисту свободу. У творах М. Достоєвського, Л. Толстого, О. Пушкіна російський народ характеризується вічним пошуком істини, прагненням до абсолютного добра, до визначення сенсу життя. Звідси максималізм росіян у прагненні до волі, політична ідейна пристрасність, гарячкуватість, безрозсудність, комплекс старшого брата" тощо. 5. Українці цінують особисту свободу. У творах М. Достоєвського, Л. Толстого, О. Пушкіна російський народ характеризується вічним пошуком істини, прагненням до абсолютного добра, до визначення сенсу життя. Звідси максималізм росіян у прагненні до волі, політична ідейна пристрасність, гарячкуватість, безрозсудність, комплекс старшого брата" тощо. Для поляків була характерна зверхність, зневажливе ставлення до українців, яких часто називали бидлом", холопами", вважаючи їх людьми другого ґатунку. Для української ментальності характерні такі риси: Для поляків була характерна зверхність, зневажливе ставлення до українців, яких часто називали бидлом", холопами", вважаючи їх людьми другого ґатунку. Для української ментальності характерні такі риси: переважання на першому місці не розуму, а серця (Григорій Сковорода); переважання на першому місці не розуму, а серця (Григорій Сковорода); дотримання гармонії з природою (Тарас Шевченко); дотримання гармонії з природою (Тарас Шевченко); характерна надія на краще життя (Пантелеймон Куліш); характерна надія на краще життя (Пантелеймон Куліш); природна мудрість; природна мудрість; культ матері, жінки; культ матері, жінки; працелюбність; працелюбність; гостинність; гостинність; індивідуалізм; індивідуалізм; самостійність та незалежність; самостійність та незалежність; шанобливе ставлення до старших; шанобливе ставлення до старших; повага і шана до батьків. повага і шана до батьків. Перебування під постійним гнобленням інших держав породило в частини українців комплекс меншовартості". Перебування під постійним гнобленням інших держав породило в частини українців комплекс меншовартості".