Обласний центр - м. Чернігів Адміністративно-територіальний поділ: 22 райони. Область розташова в північній частині України. На півночі державний кордон проходить на межі з Росією, у північно-західній частині – з Білорусією. На сході межує з Сумською, на півдні – з Полтавською, на заході й у південно- західній частині – з Київською областями України. Головними артеріями є р. Дніпро та його ліва притока р. Десна. На території області знаходиться 43 визначні памятки України.
Чорна могила, давньоруська могила в Чернігові з Х ст.; за переказами, місце поховання леґендарного князя Чорного, засновника Чернігова. Висота 11 м, обвід 125 м. У давнину він був оточений ровом до 7 м завширшки. Поряд з Чорною могилою раніше був ще один подібний курган – княжни Черни. П'ятницька (св. Параскеви) церква побудована в кінці ХІІ на початку ХІІІ ст. на чернігівському посаді біля торгу; чотиристовпна, тринавна, однобанна, в загальній масі квадратова. Єле́цький Успе́нський монасти́р один з найдавніших монастирів в Україні. Архітектурний ансамбль монастиря розташовано на підвищеному правому березі р.Десна, між давнім Чернігівським дитинцем (територія сучасного Валу) і Троїцько-Іллінським монастирем. Заснував його князь Святослав Ярославович у ХІ столітті.
Спасо-Преображенський (Спаський) собор, один з найдавніших храмів Київської Русі, головна споруда Чернігівського князівства; закладений до 1036 р. сином Володимира Великого Чернігівським князем Мстиславом Володимировичем. Будівництво було завершене за князя Святослава Ярославича. Свято-Воскресенська церква із дзвіницею, побудована у рр., у нижньому ярусі якої розташовувалася церква Святого Григорія. Ці архітектурні споруди побудовані за участю українського архітектора Івана Григоровича Барського. На церковному погості існує багато поховань. Троїцько-Іллінський монастир чоловічий православний монастир, у мальовничій околиці на Болдиних Горах, заснований близько 1069 року Антонієм Печерським.Неподалік від Троїцького собору, на Болдиній Горі, могили Леоніда Глібова і Михайла Коцюбинського.
Палац К.Розумовського пам'ятка архітектури, що є частиною Національного історико- культурного заповідника «Гетьманська столиця». Палац будували у рр. Ця триповерхова будівля - рідкісний в Україні зразок палладіанства, адже Камерон був палким прихильником творчості Андреа Палладіо. Батуринська фортеця ХVІІ-ХVІІІ століть, разом з дитинцем стародавнього Батурина Цитаделлю, є визначною пам'яткою українського національного містобудування, наочним свідченням прийомів оборонного будівництва ХІ ХVІІІ ст., а також історико-меморіальною пам'яткою національного значення як гетьманська резиденція Д.Многогрішного, І.Самойловича та І.Мазепи, місто, що не скорилося волі Петра І і було по-варварськи знищене разом із жителями.
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» Основою заповідника є палацовий ансамбль та парк дворянської садиби, яка на сьогодні є єдиною серед українських садиб, що збереглася в комплексі. Урочище Качанівка розкинулось на околиці села на нерівному ландшафті місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам'ятниками архітектури, нижнє мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.
Собор Різдва Богородиці і дзвіниця монастир. Це храм в стилі бароко петербурзької школи, але у храма побудованим російським архітектором Квасовим, простежуються українські деталі. Цей собор, споруджений на кошти жінки, яка так вирішила віддячити Богу, за те, що дав таку долю її синам Олексію та Кирилу. Прізвище цієї родини відоме всім як Розумовські. Садиба Дараганів. Належала сестрі гетьмана К. Розумовського Варварі. Один з найдавніших зразків деревяної архітектури Чернігівщини, де збереглися господарські споруди козацької старшини.
Кам' яниця Полуботка Колись Любеч та прилеглі землі були власністю Івана Мазепи. Після нещасливих подій, Петро І передав це місто чернігівському полковнику Полуботьку. незважаючи на вірність Петру І, протестував проти того, що цар посилав тисячами українських козаків на будівельні роботи, де вони масово гинули. За це його було заарештовано і кинуто до Петропавлівської фортеці, де він і помер. Від Павла Полуботька залишилася кам'яниця. Антоніївський монастир. Заснований в ХІ ст. Антонієм Печерським і освячений на ім'я Восресіння Господнього. Цікавим є той факт, що в Воскресенський церкві зберігалася чудотворна ікона Любецької Пресвятої Богоматері. За легендою ікона була здобута як спасіння цілої родини.
Грецька Михайлівська церква. Будувалася з 1719 по Архаїчна за типологією мурування пам'ятка. Тридільна й однобанна, з оригінальним вирішенням склепінь, з характерними, великого виносу карнизами й білими, майже позбавленими пишних оздоб, стінами церква нагадує архітектуру Балкан. В стіни церкви вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. При церкві була бібліотека зі стародруками. Грецька Михайлівська церква. Будувалася з 1719 по Архаїчна за типологією мурування пам'ятка. Тридільна й однобанна, з оригінальним вирішенням склепінь, з характерними, великого виносу карнизами й білими, майже позбавленими пишних оздоб, стінами церква нагадує архітектуру Балкан. В стіни церкви вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. При церкві була бібліотека зі стародруками. Церква Іоанна Богослова. Споруджена в XVIII ст. на колишній Московській вулиці на місці дерев'яної церкви. Центричний храм. Хрещата в плані, однобанна й компактна. Двоповерхова на першому була тепла церква, на другому холодна, досить рідкісна межа для української храмової архітектури. Церква Іоанна Богослова. Споруджена в XVIII ст. на колишній Московській вулиці на місці дерев'яної церкви. Центричний храм. Хрещата в плані, однобанна й компактна. Двоповерхова на першому була тепла церква, на другому холодна, досить рідкісна межа для української храмової архітектури. Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Зовні збереглася майже в первісному вигляді, з рисами чистої конструкції, без зайвих прикрас. Будівля тетраконхового типу. Впритул до західного фасаду на початку XIX століття прибудовано двох'ярусну дзвіницю в стилі ампір, її оздоблено 4-колонними портиками й трикутнимифронтонами з чітким ритмом зубчиків. Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Зовні збереглася майже в первісному вигляді, з рисами чистої конструкції, без зайвих прикрас. Будівля тетраконхового типу. Впритул до західного фасаду на початку XIX століття прибудовано двох'ярусну дзвіницю в стилі ампір, її оздоблено 4-колонними портиками й трикутнимифронтонами з чітким ритмом зубчиків.
Неповторності Новгород-Сіверському надають пам'ятки свідки минулого. Головний собор Спасо- Преображенського монастиря (ХІІ-XVIII ст.), збудований за проектом Дж. Кваренгі, а муровані монастирські стіни з вежами є зразком оборонної архітектури XVII ст. Важко уявити місто без Успенської церкви (кін. XVII-XVIII ст.) унікальної пам'ятки дерев'яного зодчества Микільської церкви (XVIII ст.), торгових рядів (XVIII ст.), тріумфальної арки (1786–1787), забудови XIX ст.
Спасо-Преображенський собор мурована культова споруда у стилі українського бароко, цегляна, на цегляному ж фундаменті, оштукатурена й побілена. У плані храм має форму рівнокінцевого хреста. Між ременами прибудовано криволінійні приміщення. Розміру собору 24 х 25 м, висота до останнього карнизу 13,5 м. Зовнішні стіни храму завтовшки 1,92,2 м. Дзвіниця Спасо-Преображенського собору збудована окремо, разом з Миколаївською церквою. Мала 7 дзвонів. Миколаївська церква православний храм, історико-архітектурна пам'ятка українського бароко 1-ї половини XVIII століття. Пантелеймонівська церква мурована, однобанна, квадратна в плані, безстовпна, одноапсидна.Вінчає невелику ошатну культову споруду шатро на восьмерику. Фасади храму оздоблені з використанням звичайної та лекальної цегли. Церква св. Пантелеймона мала 4 дзвони (найбільший 30 пудів).Іконостас церкви двох'ярусний, прикрашений різьбленням і позолотою.
Початки Густинського монастиря сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлісея оселився тут для усамітнення. Для облаштування монастиря Йоасаф уподобав землі князів Вишневецьких по течії річки Удай, де зі своїми учнями оселився на острові, що заріс густим віковим лісом, звідки і пішла назва монастиря Густиня.
Держа́вний дендрологі́чний парк «Тростяне́ць» дендрологічний парк НАН України (до 1983 року Державний дендрологічний заповідник «Тростянець» НАН УРСР), пам'ятка садово-паркової архітектури середини XIX століття, створена завдяки зусиллям і коштом Івана Михайловича Скоропадського. Розпорядженням Уряду України 73 від 11 лютого 2004 року колекції інтродуцентів рослин, які є основою ландшафтних насаджень, надано статус «Національного надбання України». Тепер у «Тростянці» росте понад 400 видів і форм дерев та кущів, у тому числі близько 75 шпилькових (серед них рідкісні смерека Фразера, смерека каліфорнійська, ялина канадська, туя велетенська та інші) і велика колекція листяних (зокрема дубів понад 15 видів, кленів понад 20, лип 9).
Кам'яниця Лізогубів Кам'яниця з двоярусною вежею із зубцями й контрфорсами. Зведено в Розташована неподалік від Воскресенської церкви на горі, з мальовничим краєвидом. Одноповерхова будівля має глибокі великі підвали. Місцеві кажуть, що в сорокових роках ход був ще не завалений, пускали туди гуся і через деякий час гусак плавав у озері. Воскресенська церква. Побудована 1690 Яковом Лизогубом як родинна усипальниця. Перебудована р. У 1924 році було знайдено багато муміфікованих тіл під храмом підземелля- склепи. Існує напів-легенда від учасника руйнування комсомольцями-атеїстами родинного склепу Лизогубiв. Потрапивши до гробiвця, дуже злякались наче не зачепленого тлінням мерця, який за хвилину розсипався на порох перед їхніми очима. Саме страшне те, що трупи з церкви возили по всій країні, показуючи на антирелігійних виставках, а по війні зовсім голий труп експонувався в антирелігійній експозиції на території Києво-Печерської Лаври.
Вознесенська церква Споруджена в 1764р на кошти отамана військової частини, що розміщалася в Коропі – генеральної армади, Юркевичем. За зразок для будівництва нового храму, взяли церкву в Лемешах. Баштоподібна, тетраконхового типу, з восьмибічним вхідним приміщенням, один з нащадків деревяного храмобудування. Дзвіниця була прибудована пізніше. Інтерєр містить розписи XVIII ст. Як діючий храм, церква відновлена в 1947р.
Палац Галаганів Споруджений у стилі ампір, за проектом архітектора Дубровського, на замовлення Галагана. Павло Дубровський переїжджає з родиною на Чернігівщину у с. Сокиринці, де і створює величний палацово-парковий ансамбль, що включає: - Палац ( рр.), - Службові флігеля ( рр.), - Стайню (30-і роки), - Огорожу і в'їзну браму, ( рр.), - Альтанку (1829 р.), - Оранжерею (30-і роки), - Готичний місток у парку (30-і роки).