Всесвітня історія 11 клас Тема:Країни Африки Роботу виконала: Казановська Світлана Миколаївна вчитель історії Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. 5 ім.В.І.Чуйкова Уманської міської ради Черкаської області

деколонізації.Після закінчення Другої світової війни на африканському континенті розгорнувся процес деколонізації. До кінця 60-х років майже всі африканські країни здобули незалежність. Але спокою вони не малипочалися довготривалі громадянські війни та міждержавні конфлкти: найбільш серйозні тривали і тривають в Конго, Нігерії, Анголі, Ефіопії тощо.

1957р. по 1962рПік боротьби за незалежність в Африці припав на період із 1957р. по 1962р., коли майже весь континент звільнився від колоніалізму. У 1957р. незалежність дістали Лівія, Марокко, Туніс, Судан, британська колонія Золотий Берег( 3 березня 1957р.-Гана).

Герб Алжиру

Війна за незалежність Алжиру

Алжирська війна - асиметрична війна за незалежність Алжиру від Франції в роках, яка закінчилася проголошенням Алжирської народно-демократичної республіки. Алжирська війна була заплутаним військово- політичним конфліктом. Додаткову гостроту конфлікту додавав той факт, що Алжир по діючим законодавством був невід'ємною частиною Франції, і деякі верстви французького суспільства сприймали алжирські події як заколот і загрозу територіальній цілісності країни.

Лише з середини 1961 р. почали з'являтися надії на мирне вирішення алжирського питання. Ряд взаємних поступок під час переговорів, що відбулися 18 березня 1962 р. у французькому місті Евіан-ле-Бене між ФНЗ і Францією, привів до припинення воєнних дій. Евіанські угоди поклали край жорстокій збройній боротьбі, що тривала протягом семи з половиною років. Під час референдуму 1 липня 1962 р. з питання про самовизначення 91% алжирців висловилися за незалежність. 3 липня 1962 р. Алжир став незалежною державою.

Евіанські угоди Евіанські угоди - угоди, укладені між Францією і Алжиром 18 березня 1962 в місті Евіан-ле-Бен і поклали кінець Алжирській війні ( ).

Абделазіз Бутефліка Абделазіз Бутефліка Президент Алжиру

Герб Анголи

Новий уряд Португалії, сформований після перемоги революції 1974 року, надав Анголі право на незалежність. 15 січня 1975 між Португалією з одного боку та МПЛА, ФНЛА й УНІТА з іншого було підписано угоду про практичні шляхи переходу до незалежності. Сформувати перехідний уряд не вдалося через збройні зіткнення, що почалися між МПЛА і ФНЛА. На стороні ФНЛА виступив УНІТА, проте, МПЛА змогло витіснити їх озброєні загони з столиці. У жовтні на територію Анголи для підтримки ФНЛА й УНІТА вторглися війська ПАР і Заїру.

Президент Анголи Президент Анголи Жозе́ Єдуа́рду душ Са́нтуш

Герб Нігерії

Нігерія отримала незалежність від Великобританії, чиє панування тривало роками, в 1960 році. До часу проголошення незалежності 1 жовтня 1960 року Нігерія являла собою федерацію, що складалася з колишньої столиці федеральної Лагосу (Lagos) і трьох великих, значною мірою автономних адміністративних областей: Північної, Західної та Східної. 7 жовтня 1960 року Нігерія була прийнята в ООН. З 1971 року Нігерія є членом ОПЕК. В даний час займає сьоме місце з експорту нафти у світі. У 2003 році видобуток нафти склав близько 2,2 мільйона барелів у день. Після проголошення Нігерії республікою в 1963 році главою держави є Президент, що обирається на п'ятирічний термін. Коло його повноважень був досить обмежений.

Гудлак Ебель Джонатан Президент Нігерії Гудлак Ебель Джонатан

Герб Зімбабве

Війна за незалежність завершилася організованою Великобританією конференцією з мирного врегулювання, припиненням вогню і проведенням загальних виборів під спостереженням офіційних представників британського уряду і Співдружності націй. 18 квітня 1980 була проголошена незалежність Республіки Зімбабве.

Роберт Мугабе Президент Зімбабве Роберт Мугабе

Герб Намібії

У 1989 р. у Намібії під наглядом міжнародного контингенту ЮНТАГ відбулися перші загальні вибори. Вибори, на яких більшість голосів отримала СВАПО, були визнані ООН вільними і справедливими. За їх підсумками була скликана Конституційна асамблея,яка прийняла основний закон Намібії. 21 березня 1990 р. була проголошена незалежність Намібії.

Хіфікепуньє Лукас Похамба Президент Намібії Хіфікепуньє Лукас Похамба

Герб Сомалі

З 1 липня 1960 року, територія стала незалежною Республіка Сомалі і відразу ж приєднало сусідню державу Сомаліленд, яка отримала незалежність від Великобританії 26 червня 1960.

Хасан Шейх Махмуд Хасан Шейх Махмуд Президент Сомалі

З 1948 р. расистський режим Південно- Африканського Союзу офіційно запровадив політику апартеїду, що означає «роздільне існування» рас. Понад 300 законів, ухвалених різними урядами ПАС (з 1961р. –ПАР), створили систему апартеїду. Боротьбу протии апартеїду вела чорношкіра більшість населення ПАР, одначе ця боротьба послаблялася міжплемінними протиріччями.

Фредеріка де КлеркаПісля приходу до влади Фредеріка де Клерка, лідера націоналістичної партії, який став 1989 р. Президентом країни, озпочався поступоий демонтаж системи апартеїду. Було скасовано одіозні обмеження для чорного населення, анульовано закон про заборону змішаних шлюбів. Було легалізовано всі опозційні політичні партії, амністовано багатьох політичних вязнів. Нельсон МанделаУ 1991 р. вийшов на свободу Нельсон Мандела. У квітні 1994 р. в ПАР уперше відбулися вибори до парламенту без расової дискримінації. Президентом ПАР став Нельсон Мандела. У червні 1999 р. на чергових виборах переміг Табо Мбекі, який продовжив курс Нельсона Мандели.

Фредерік Віллем де Клерк

Нельсон Мандела

Однією з найгостріших проблем для країн Африки є дешевизна робочої сили та відплив її за кордон унаслідок слабкого рівня індустріального розвитку. Ще одна важлива проблема монокультурність сільського господарства. Демографічна проблема: населення більшості африканських країн швидко зростає, більшу частину його становить молодь у віці до 20 років.

Крім цих, існують соціальні труднощі, повязані з незавершеністю процесу структурування африканських суспільств, етнічні та культурні проблеми. Усе це призвело до того, що багато країн Африки на кінець ХХ ст., за даними ООН, вважалися найвідсталішими у світі в економічному аспекті. Однак політична ситуація в багатьох регіонах стабілізувалася: зокрема, припинилися міжетнічні війни, знйшли порозуміння сусідні народт, почали вирішуватися расові проблеми. Велика заслуга в цьому належить Органзації африканської єдності, створеної ще 1963 р., яка останнім часом значно активізувала свою діяльність.

Список використаних джерел: Інтернет-ресурси: www. studentbooks.com.ua/ 5. www. svit.ukrinform.ua/ 6.