Побутове сміття, значну частину якого складає органіка, являє собою небезпеку для навколишнього середовища та здоровя людей. Розкладаючись, воно розповсюджує неприємний запах, в ньому розмножуються хвороботворні мікроорганізми та переносники захворювань (наприклад, пацюки), утворюється отруйний інфільтрат. Однак при спалюванні цього сміття виникають нові проблеми – утворюється велика кількість СО 2, токсичного попелу та агресивних хімічних сполук, що потрапляють в ґрунт та атмосферу (докладніше про них – далі). От і виходить, що ліки шкідливіші за саму хворобу.

Поліетиленові пакети виробляються з нафтопродуктів, тож для його виробництва використовується вичерпний природний ресурс. Пластикові пакети фактично не піддаються біологічному саморуйнуванню і можуть розкладатися у ґрунті кілька десятиліть, в залежності від природних умов. При спалюванні пластику у повітря вивільнюються компоненти, що містять хлор-діоксини, що руйнують імунну систему людини та спричиняють гормональні й ракові захворювання. Під час переробки пластику також вивільнюються небезпечні для людини речовини, наприклад соляна кислота.

Дим від горіння сухої трави і листя містить усі отруйні речовини, що їх вбирає у себе трава і листя протягом літа: сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Густий чорний дим від тління одноразового посуду, пакетів, упакувань містить канцерогенні речовини – поліароматичні вуглеводні (ПАВ). Гума, згоряючи в багатті, крім ПАВ, виділяє канцерогенну сажу й окиси сірки, що викликають респіраторні захворювання. Обрізки лінолеуму, шкірозамінників, церата, пластмасові дитячі іграшки, відра і т.п. виділяють при згорянні не менше 75 потенційно небезпечних речовин. Деякі з них можуть сприяти виникненню злоякісних пухлин. Уламки меблів, старих дерев'яних конструкцій просякнуті консервантом пентахлорфенолом, оброблені лаками або пофарбовані олійними фарбами, що містять свинець. Під час згоряння 1 тонни рослинних залишків у повітря вивільняється більше 9 кг мікрочасточок диму. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали тощо. У листі, що тліє без доступу кисню, виділяється бензопрен, що може викликати онкологічні захворювання у людини. Крім того, з димом у повітря вивільняються діоксини - одні з найбільш отруйних для людини речовин.

Забруднювачем 1 атмосферного повітря є автомобільний транспорт. Відпрацьовані гази авто складають більше 70% від загальної кількості викидів в атмосферне повітря – 23,7 тис. т. З кожним роком кількість транспортних засобів в області зростає, відтак ростуть і показники забруднення.

Так, лише один сучасний реактивний пасажирський літак протягом восьмигодинного польоту з Європи в Америку «з'їдає» від 50 до 75 т кисню, викидаючи натомість в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу, оксидів азоту та інших шкідливих сполук.

довкілля транспорту Не можна не згадати про посилення негативного впливу на довкілля ще одного виду транспорту трубопровідного Лінії потужних сталевих трубопроводів, які транспортують газ, нафту, аміак, промислові відходи та інші речовини на сотні й тисячі кілометрів простяглися вздовж доріг, перетинаючи десятки річок, долин, гірські райони й морське дно в найрізноманітніших куточках планети

У місцях пошкодження труб на прилеглі території виливається велика кількість забруднювальних речовин, а оскільки це трапляється далеко від населених пунктів, у лісі, в горах, то через неможливість оперативно ліквідувати аварію, шкода, завдана довкіллю, буває величезною Незважаючи на високу міцність, ці могутні трубопроводи (діаметр труб переважно понад 1–1,5 м, їхня товщина 1,5–2 см, тиск усередині кілька сотень атмосфер) із часом просідають (особливо в зонах мерзлих або різнопородних тріщинуватих ґрунтів, під вагою й через різницю температур), тріскаються на стиках, кородують унаслідок підвищеної кислотності повітря чи несприятливих кліматичних умов

Найбільший "внесок" в забруднення навколишнього середовища вносять теплові електростанції. Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору, металургійні й хімічні заводи. На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів та об'єктів, які використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.

в Атлантичному та Тихому океанах океанографічними дослідженнями виявлені величезні сміттєвороти. Уявіть собі: масштаб цього явища такий, що їх вже видно на супутникових зображеннях. Що робити з цією проблемою невідомо. Просто збирати це вартість бюджету якої-небудь нормальної європейської країни. Забруднення океану

Рятування птахів нелегка місія, особливо, коли це великі і сильні птахи, здатні перелітати через океан. Тисячі таких птахів забруднились нафтою у Мексиканській затоці. Деяким птахам пощастило. Їх врятували і очистили в центрах на узбережжі затоки. Але сотні інших птахів врятувати не вдалося. Головна причина – забруднених птахів не так легко впіймати.

Забруднення води Забруднення води поділяються на: хімічні, фізичні, біологічні і теплові. Хімічне забруднення відбувається при потраплянні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і міндобрив. Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні і коксохімічні комбінати, тваринницькі комплекси. Особливо небезпечні синтетичні миючі засоби, наявність їх у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі флори і фауни.

Природа-джерело всього живого