Корифеї українського театру

Перший професійний український театр було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру. В 1901 у Києві вийшла книга «Корифеи украинской сцены», яку через цензуру, написали анонімно провідні українські інтелектуали. У ній Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших уперше назвали корифеями українського театру. Цей дещо поетичний термін став нерозривним із театром

Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Як продовжувач традицій Великого Кобзаря, М. Кропивницький усе своє життя присвятив боротьбі за духовне визволення української нації. Засобами мистецтва як драматург і актор він пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати і відстоювати свої культурні надбання. Драматургія М. Кропивницького повязана з фольклором, із кращими зразками української класичної літератури, зокрема з творчістю І. Котляревського, Г. Квітки- Основяненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У ній відчутні також традиції світових майстрів слова В. Шекспіра, Ж. Б. Мольєра, О. Пушкіна.

М. Кропивницький у ролі Тараса Бульби Сцена з вистави М. Кропивницького «По ревізії»

Забудовник театру 1865 року інженер- полковник Георгій Васильович Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр, який став постійним приміщенням трупи Кропивницького. Офіційне відкриття театру відбулося 1867 року.

Єлисаветградський театр,у якому 27 жовтня 1882 р. відбулася перша вистава «Товариства українських артистів під орудою М.Л. Кропивницького». Нині Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького

Фойє театру Глядацька зала Вигляд до 1974 року

Керівником став Михайло Петрович Старицький На утримання трупи він використав гроші з продажу свого маєтку Розширив персонал трупи Створив власний оркестр Підвищив платню акторам

"Зложилася трупа, - писав І. Франко,- якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, яка робила фурор не тільки по українських містах, але також у Москві і Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави".

Музичне оформлення здійснювали неперевершений Микола Лисенко, Павло Нищинський, Кирило Стеценко

Група єлисаветградських аматорів, яка вперше виконала славнозвісні Вечорниці П. Ніщинського до драми Т. Шевченка Назар Стодоля. Виступ відбувся 1875 року

1885 року театр корифеїв поділився на дві автономні трупи. Основний склад акторів залишився у Марка Кропивницького, а Старицький сформував новий колектив

Панас Саксаганський багатогранний видатний актор із надзвичайним темпераментом, даром перевтілення, блискучою технікою. Серед його ролей були комедійні, драматичні та трагічні. За своє творче життя Саксаганський зіграв понад сто головних ролей і багато епізодичних. І кожна з них вершина акторського мистецтва: Возний («Наталка Полтавка»), Богун («Богдан Хмельницький»), Голохвастов («За двома зайцями»), Солопій Черевик («Сорочинський ярмарок»), Бондар («Бондарівна»). П. Саксаганський у ролі козака-гуляки

1907 р. М.К. Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр. У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя. Стаціонарний театр по-справжньому став народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за іншi київськi театри. Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.

В історії культури важко знайти сімю, яка б дала таке сузіря талантів, як скромна, роботяща сімя Тобілевичів, де було шестеро дітей, і четверо з них стали корифеями національного театрального мистецтва: драматург і актор Іван Карпенко- Карий, актори Микола Садовський і Панас Саксаганський, їхня сестра відома актриса і співачка (померла у віці 36 років) Марія Садовська-Барілотті. Усі вони продовжували розвивати славну справу зачинателя і, як його називали сучасники, батька українського театру М. Л. Кропивницького.

Брати Тобілевичі Іван Карпенко-Карий (1845 – 1907) Микола Садовський (1856 – 1933) Панас Саксаганський (1859 – 1940) Фото початку ХХ ст. Створили спочатку аматорські, а згодом – професійні театральні трупи й зробили сцену підмостками морального й патріотичного виховання широких верств народу

Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене! Акторська майстерність Карпенко- Карого була відзначена в численних театральних рецензіях Іван Карпенко-Карий – талановитий актор, батько української комедії та трагедії

Софія Тобілевич

Вірний друг і сподвижник видатного драматурга, талановита артистка і літератор, вона немало уваги приділяла репертуарові українського театру і по праву може вважатись одним із перших його історіографів. Для Софії Віталіївни театр це насамперед драма і мелодрама, це патетичний світ історичних героїв або прості життєві трагедії наймичок та безталанних.

Панас Саксаганський – керівник Товариства російсько-малоросійських артистів, яке діяло з 1895 року

1907 року Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити у Києві постійний Український театр. Дарма, що актори, як і раніше, називалися малоросійськими або просто російськими, дарма, що з великими труднощами орендоване приміщення Троїцького народного дому (нині це приміщення Театру оперети) було далеко від центру. Тут, у цьому великому і не дуже затишному будинку, де раніше виступала російська драматична трупа «Товариства грамотності», все було перебудовано й перероблено М.К.Садовським. Як керівник, він надавав однаково великого значення як зовнішньому, так i внутрішньому вигляду театру. І в цьому він був схожий на великого К.С.Станіславського.

Марія Садовська- Барілотті За роки, віддані сцені, Марія зіграла майже всі жіночі ролі в театральному репертуарі 7080-х років XIX століття. Вона завжди уміла бути оригінальною, знаходила нові барви образу, прагнула якнайглибше розкрити найістотніші риси характеру кожної героїні. (1855 – 1895)

Краса сестри братів Тобілевичів слугувала еталоном української вроди

Віртуозне виконання ролі Наталки Полтавки з однойменної п'єси І. П. Котляревського

«У грі її відчувалося глибоке, правдиве чуття, котрому ще більше сили додавав її чарівний голос, що мимоволі закрадається в душу глядача, а реалізм і простота гри доводили враження часом до повної ілюзії». (Львів//Зоря. –1891р.)

Марія Костянтинівна Заньковецька – геніальна актриса українського театру корифеїв Акторка за покликанням, вона навчалася співу у професора Гельсингфорсь кого відділення Петербуозької консерваторії Гржималі (1860 – 1934)

Цвірку нка Українська дівчина Ролі неперевершеної Марії

Циганка Аза Олена Глитай

Ганна Затиркевич- Карпинська Найкращі ролі Риндичка (По ревізіїМ.Кро- пивницького) Одарка (Сватання на Гончарівці Г. Квітки- Основяненка) Лимериха Лимерівна П. Мирного)

Любов Ліницька (1846 – 1914) Виконувала на сцені жіночі ролі з 1887 року. Її репертуар налічував 129 прекрасно зіграних ролей

Яскраві учні театру корифеїв Гнат Юра (1888 – 1966) – український театральний режисер, актор театру і кіно. Іван Мар'яненко (1878 – 1962) талановитий майстер сцени

Ролі Гната Юри Фіґаро («Весілля Фіґаро» П'єра-Огюстена Бомарше) Швейк («Пригоди бравого вояка Швейка» за Ярославом Гашеком)

Сила й роль корифеїв були в тому, що вони, створюючи репертуар, формували по-справжньому народний національний театр, впливаючи цим на свідомість людей. Вони створили школу акторської та режисерської майстерності і, працюючи в умовах заборон із боку царського уряду, піднесли український театр на значно вищий щабель професіоналізму, зробили його впливовим і визначальним чинником національної культури. Завдяки їхній діяльності II пол. ХIХ ст. увійшла в історію української культури як «золотий вік» театру.

Використані джерела uk.wikipedia.org/wiki/Театр_корифеїв library.kr.ua/elib/tobilevych_sv/koryfei1.html subject.com.ua/textbook/art/10klas/65.html korifeyiv