Виникнення людського суспільства (праобщина) Первісне людське стадо

Початковою формою організації суспільства в час раннього палеоліту було так зване "первісне стадо", або праобщина.

Заслуга створення першої розгорнутої періодизації первісної історії належить Льюїсу Моргану. У 1877 р. він запропонував періодизацію, критерієм якої слугував рівень розвитку продуктивних сил. Морган розділив всю історію людства на три періоди: дикість; варварство; цивілізація (або класове суспільство). Перші два періоди - дикість і варварство відносяться, за Морганом, до первісно-общинного ладу. Період дикості відноситься до часу, коли люди жили виключно полюванням і збиранням. Період варварства характеризується появою скотарства і землеробства.

У 40-ті роки XX століття в СРСР вчені приступили до створення нової періодизації історії первісного суспільства у зв'язку з тим, що схема Моргана застаріла. Абрам Першіц за основу періодизації взяв еволюцію форм власності, Микола Бутінов - ступінь поділу праці у первісному суспільстві. Сергій Толстов у 1946 р. запропонував розділити первісне суспільство на такі періоди: первісне стадо, первісна община (материнський рід), військова демократія. Петро Єфименко розрізняв періоди: первісне стадо, первісна громада неандертальців, первісна родова община.

Первісне стадо умовна назва людських суспільств, в яких жили первісні люди з моменту виділення людини із світу тварин й до формування родових общин. Початок епохи праобщини співпадає з появою перших рукотворних знарядь праці та їх використання. Закінчення – поява людського суспільства у вигляді гомо сапієнсів (пізній палеоліт).

У еволюції праобщини імовірно можна виділити два основні етапи, перший з яких дошель, шель, ранній ашель – час пітекантропів і подібних із ними форм, а другий – пізній ашель і мустье – час неандертальців. Перехід від першого до другого характеризується зрушенням в розвитку кам'яної техніки, зростанням ролі полювання, що перетворилося на головне джерело існування людей, опануванням способів добування вогню, зміною фізичного типу людини і відповідно переломом у становленні суспільних стосунків. Є підстави вважати, що з переходом до другого етапу в праобщині виникає і зміцнюється спочатку заборона канібалізму, а потім і взагалі вбивства членів свого колективу. Поряд із заборонами, табу, з'являються і отримують розвиток позитивні норми поведінки, зокрема турботу про всіх членів колективу і рівний розподіл їжі.

Праобщина могла нараховувати в залежності від пори року і географічно- кліматичних факторів від 20 до 50 осіб. В екологічних умовах раннього палеоліту для забезпечення однієї людини продуктами харчування потрібна була територія приблизно 25 кв.км. Таким чином, на групу архантропів у 30 осіб необхідно було приблизно 50 кв.км т.зв. кормової території, тобто досить насиченого біомасою простору розміром 25 х 30 км.

Населення вело переважно рухливий (кочовий) спосіб життя, займаючись збиральництвом і періодичним полюванням. Є відомості, що уже в пізньому ашелі в Європі полювали на великих тварин за допомогою великого деревяного списа. Житла праобшини на ранньому етапі свого розвитку багато в чому нагадували сховища тварин: печери, нори, лігвища, влаштовані в затишних місцях, відображали природну потребу біологічних організмів у захисті від негативних впливів природи, таких як низька температура, опади, вітру тощо.

Найпростішими формами жител періоду праобщини були загорожі від вітру з гілля та хмизу і прості ями в піску або грунті, в яких люди ховалися від негоди. Більш складними конструкціями є курені з гілок, вкриті травою, листям, очеретом та ін. Досить поширеним були прийом облаштування печер штучним загородженням вхідної частини. Вже від самою початку житла, очевидно, виконували також виробничі функції, оскільки в них могли здійснюватися виробничі операції, такі як виготовлення знарядь праці, пошиття одягу, приготування їжі.

Організуючим центром житла чи поселення праобшини було вогнище. Інтенсивне використання вогню стародавньою людиною фіксується з ашельської доби. Водночас сфери використання вогню були досить різноманітні. Вогнище слугувало не тільки для обігрівання та освітлення, а й приготування їжі, виготовлення знарядь, наприклад, обпалення кінців ратищ або копальних паличок. Використовувався вогонь при загінних полюваннях, а також для захисту поселень від хижаків.

Історичне значення праобщини полягало в тому, шо в її надрах відбулася докорінна перебудова стада тварин на людське суспільство. Основним змістом цієї перебудови було зародження і вдосконалення виробничої діяльності, будівництво перших жител та організація стоянок, підкорення вогню, налагодження соціальних стосунків між членами виробничих колективів та становлення сімейно-шлюбних відносин. У цілому це сприяло згуртуванню колективів первісних людей та формуванню першої соціальної організації - первісної обшини.