УЯВА І ВОЛЯ 1.Поняття про уяву. Фізіологічні основи уяви. 2.Види і прийоми уяви. 3. Уява і творчість. 4.Загальна характеристика вольових дій. 5.Фізіологічні основи волі. 6.Структура вольових дій. 7.Психологічні теорії волі. 8.Вольові якості людини

Уява - це психічний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових звязків між відомими образами та знаннями. це процес перетворення уявлень, які відображають реальну дійсність та створення на цій основі нових уявлень.

Роль уяви в психічної діяльності Відтворення уявлень та додавання необхідних деталей; Формування образів та обєктів, які ніколи не сприймалися; Звязок з реалізацією вольових дій; Звязок з емоційними переживаннями людини; Регуляція мотивованої поведінки; Вплив на органічні процеси: діяльність внутрішніх органів та обмін речовин.

Фізіологічні основи уяви Актуалізація нервових звязків, їхнє руйнування, перегрупування та обєднання в нові системи; Звязок не тільки з корою, а й з нижніми відділами та структурами мозку: гіпоталамус та лімбічна система; Звязок з блоком програмування, регуляції та контролю (лобні долі)

Види уяви За ступенем вольових зусиль: Мимовільна довільна За ступенем активності: Активна пасивна

Види і форми довільної уяви тісним чином повязані з мисленням і памяттю

Відтворююча уява: створення уявлення обєкта, яке найбільш повно відповідає опису. Просторова уява: створення образу в трьохмірному просторі Творча уява: перетворення уявлень та створення нових образів не за наявним зразком, а з допомогою необхідних матеріалів Мрія: самостійне створення нових образів

Відмінність творчої уяви від мрії Мрія Завжди створюється образ бажаного,втілюютьс я прагнення і цілі; Це процес уяви, який не включається в творчу діяльність, він не має результату Творча уява Не завжди втілюються бажання людини; Включається в діяльність і втілюється в її продукті

Відмінність уяви від фантазії Уява Повязана з незалежністю мислення і мусить поєднуватися з розумінням важливості уявлюваного у процесі пізнання Фантазія Повязана з вищим інстинктом людини – культурою і творчістю, вона не пізнає, а грає, її основна діяльність – комбінування (створення міфів, казок)

Механізми створення образів уяви Перший етап (аналіз та розчленування уявлень на складові частини) аналіз; порівняння; абстрагування Другий етап (перетворення образів) синтез

Форми синтезу в процесі уяви Агглютинація: створення нового образу шляхом додавання частин або властивостей одного обєкта до іншого Гіперболізація: збільшення або зменшення обєкту або його частин Схематизація: узагальнення суттєвих ознак та деталей обєкту; Акцентуація: підкреслення найбільш суттєвих, типових ознак образу

Уява і творчість 4 стадії процесу творчості (Г.Уоллес): 1.Підготовка (зародження ідеї). 2.Визрівання (концентрація, збирання знань, які мають відношення до проблеми, пошук додаткових знань). 3.Осяяння (інтуїтивне знаходження результату). 4.Перевірка

ВОЛЯ – ЦЕ ПРОЦЕС Свідомого регулювання людиною своєї власної поведінки та діяльності, який виявляється в умінні долати зовнішні та внутрішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій та вчинків. Здійснення довільних або вольових дій на основі довільних рухів.

Регулювання людиною своє поведінки відповідно до найбільш значущих для неї мотивів; Гальмування інших мотивів, спонукань, намагань; Організація дій, учинків згідно зі свідомо поставленими цілями. Функції волі

Функція волі - Свідома регуляція активності людини в ускладнених умовах життєдіяльності. Виконання вольових дій, спрямованих на досягнення мети; Подолання перешкод внутрішніх та зовнішніх; Звязок з мисленннєвою діяльністю та почуттями

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВОЛІ Пірамідні нервові клітини, розташовані в корі головного мозку в області передньої центральної звивини ( в них зароджуються імпульси до руху); Премоторна зона кори, яка знаходиться перед центральною звивиною (обєднання всіх фаз руху окремих частин тіла: рух, ніг, тулуба, мовленнєвого апарату); Префронтальні ділянки кори, розташовані в лобних долях (відповідають за утримання руху і дії); Друга сигнальна система (відповідає за пускові механізми памяті, мислення, регулює увагу і почуття та формуцє мотиви дій)

Принципи роботи головного мозку Принцип домінанти (осередок оптимального збудження) Принцип регуляції 2-ї сигнальної системи; Принцип прогнозування образу дії (акцептор дії) Принцип роботи ретикулярної формації: фільтрування та акумулювання енергії)

Структура вольової дії Складна дія 1 етап: Потяг до здійснення дії 2 етап: Усвідомлення мети дії та мотиву (бажання) 3 етап: Прийняття рішення (вибір мети та способу дії) Боротьба мотивів; 4 етап: Вольове зусилля: внутрішня та зовнішня вольова дія виконання прийнятого рішення; Проста дія 1 етап: Виникнення бажання, постановка мети 2 етап Виконання прийнятого рішення;

Воля – проблема породження будь-якої дії Ліня Арістотеля: Воля повязується з проблемою породження дії на основі розуму Лінія Декарта: Воля розглядається як породження будь- якого руху, дії

Теорії волі Теорія волюнтаризму (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше): воля – особлива, надприродна сила, вольові акти самі визначають хід психічних процесів людини. Інтелектуалістична теорія: воля – асоціація відчуттів, уявлень Емоційна теорія волі (Вундт): воля – це афект, який з метою отримати задоволення і запобігти стражданням намагається перетворитися в дію

Вольові якості людини Сила волі: здатність долати труднощі, які виникають на шляху до досягнення поставленої мети; Витримка та самовладання: уміння стримувати свої почуття, коли це необхідно та неприпустимість імпульсивних і необдуманих дій Цілеспрямованість: свідома та активна спрямованість особистості на досягнення результату діяльності Наполегливість: прагнення людини досягти результату навіть у найскладніших умовах

Ініціативність: здатність здійснювати спроби для реалізації виниклих ідей; Самостійність: здібність усвідомлено приймати рішення, не піддаючись впливу різних факторів, які перешкоджають досягненню мети; Рішучість: відсутність сумнівів та вагань під час боротьби мотивів, а також у виборі засобів для здійснення мети

Послідовність: здібність дотримуватись єдиного керівного принципу; Самоконтроль і самооцінка: панування провідних мотивів над побічними;