Ця маленька збірочка – Як у небі зірочка. Слова-перлини й порухи душі – До тебе, читачу, як до межі… Натхнення, ручка, зошита листки… І у вірші складаються рядки. Таємні струни щоб зуміть торкнути, Ще скільки треба гір перевернути! Але ця сила є у кожного із Вас, Із миті-зірочки – в зірковий час! Світлана Крахмілець

Анастасія Дігтяр Ірина Колінько Ілона Санько Катерина Марченко Аліна Ткаченко Ольга Боженко Ольга Писаренко Анна Свічкар Валерія Колінько Владислава Назаренко Автори

Я знаю, десь на світі є вона, Душа, якій потрібно це… Ганна Світлична

Шановний читачу! У твоїх руках – альманах дитячої творчості. Серед його авторів – учнів Великобагачанської ЗОШ І-ІІІ ступенів – є такі, що тільки-но ступили на поетичну стежину, боязко римують свої перші рядочки, а є й справді творчі особистості, для яких поезія вже стала покликом душі. Закохані в українське слово, Боженко Ольга і Дігтяр Анастасія уже мають значні досягнення на творчому шляху. Боженко Ольга – призер (ІІ місце) обласного конкурсу «Собори душ своїх бережіть» (2008р.), переможець обласного конкурсу «Авторської збірки поезій школярів» зі збіркою «Знайти себе серед натовпу…» (2009р.) Дігтяр Анастасія – призер (ІІІ місце) ХІІ Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» в номінації «Первоцвіт» (2011р.) Усі автори цього альманаху мають надзвичайно чуттєві серця і доброту душевну, власне світобачення і сприйняття навколишнього середовища, багатий світ уяви. Любов до Батьківщини, чарівний світ природи, родинні цінності, перше кохання, перелив почуттів, роздуми про життя, про своє місце на нашій Землі… Це та тематика, якої торкнулися у своїх поезіях юні таланти Великобагачанщини, ще поки що маленькі поодинокі зірочки, які, засвічуючись на широкому небосхилі талантів нашого краю, мають перетворитися на буйний зореграй! Світлана Крахмілець, упорядник і коректор альманаху, учитель української мови і літератури, світової літератури Великобагачанської ЗОШ І-ІІІ ступенів

На перехресті згублених світів У чашці кави згусток почуттів... У вікна краплі стукають холодні... На перехресті згублених світів Надії наші падають в безодню... Осінній день розбився у пітьмі... Холодна ніч ховається в тумані... Нема нікого... Ми уже самі Шукаємо несхоплені бажання... Уламки неба падають в долоні, Коротка мить тікає в небуття... Лишились тут, у вічному полоні, Холодні дні забутого життя... Ольга Боженко

Самотня вулиця Самотня вулиця... Вже згасли ліхтарі... Лиш тихо сніг в повітрі пролітає, Сидять на гілці змерзлі снігурі, І лиш мене ніхто не зустрічає... Холодна ніч... Я ще тебе чекаю, Я ще ловлю у спогадах дива, Твоє обличчя в натовпі шукаю, Як згублені у осені слова... Ти знов не тут... І шепіт мій несмілий Більш не розірве дивну тишину... У серці тінь зірок уже згорілих, І в ночі цій навіки я втону... Ольга Боженко

Лиш повертаючись до рідної землі Курличуть журавлі в небесній сині, Горобчик радісно повідає калині: «Вони співають пісню про весну - Весну чудову, ніжну, чарівну, Весну, що квіти й трави оживля, Весну, що з ними ніжно розмовля. Вона легеньким помахом руки Пробудить землю й береги ріки… Цю пісню нам приносять журавлі, Лиш повертаючись до рідної землі». Анастасія Дігтяр

І навіть гріх Повір, мої старання не безплідні, Нічого не роблю я без мети. Я не люблю, коли думки самітні Стараються по течії пливти… В своїх діяннях душу зоставляю, В моїй душі - всі почуття. Сторінка за сторінкою листаю Своє життя… Анастасія Дігтяр Слова мої в повітрі не витають, Що не скажу, - повязана здійснити. Як відчуття загострені до краю, Непросто жити… Отож, в моєму всьому то єсть я, В діяннях і словах моїх. І навіть прикрість гола - теж моя, І навіть гріх …

Дощ Це просто дощ, а скільки сили в цьому слові … Засмучені ридають небеса. Затихло все, веселки бродять кольорові, Травами пропахлася роса. Запахло чимсь пахучим - препахучим, Напевно, то каштанів небоцвіт. Запахло м ятою на васильковій кручі … Після дощу оновлюється світ !!! Ілона Санько

Зима Біга й галасує дітвора, Шукає собі їсти птиця боса. Веселиться баба снігова З морквиною замість носа. Гололід збиває з ніг, Це так боляче, так смішно. Падає густий лапатий сніг… В снігу кущі кумедні та потішні. Приходить ніч, і все мов завмирає… Лише сріблиться сніг від ліхтарів. Тихенько вітер з дахом розмовляє… Наснилося мені…Чи, може, ні ? Ілона Санько А біля моря бриз… Вранці біля хати Малесенькі сліди… То крапелька із хмари Приходила сюди. Лягла на подорожник І покотилась вниз. Кортіло їй сказати: - А біля моря бриз…

Осінь Жовтокоса і вродлива, По землі мандрує осінь. У віночку із калини, Із квітами у волоссі. Золото сіє направо й наліво, Овочі й фрукти дарує нам вміло, Птахів із сумом вона проводжає В країни далекі із рідного краю. Анна Свічкар

Киця Сіренька маленька киця Сьогодні не чепуриться, А плаче біля віконця, За хмари сховалося сонце. - Чого ти, кицюнько, плачеш ? Що сонечка в небі не бачиш ? - Далебі, я добре бачу, І не тому я плачу. - Що трапилось, кицюнько люба ? Чи на зиму холодна шуба ? - Шубка тепла, в ній пуху густо, Та в моїй тарілочці пусто. - Витри, кицюнько, слізки, Зараз будемо їстки ! Тепер киця не плаче, А тихо скрутилась в калачик. Владислава Назаренко

Мурчик В мене котик є двохмасний, Білий-білий, наче сніг, Має хвостик він пухнастий І чорненькі капці ніг. Він щодня з кутка в куток Перекочує клубок. Мурчик має добрий слух, Тільки вчує його нюх, Що я маю щось смачненьке, Запашне, йому ласеньке, Перед мене зразу скочить. Дуже лагідно муркоче. Як йому чогось не дати? Шкода так його прогнати, Адже я із ним дружу І цю дружбу бережу. Мурчик лащиться, муркоче, Мов подякувати хоче. Аліна Ткаченко

*** Як в дбайливих руках сіяча Зріє паросток, сонця мріє дістати, В твоїх руках, учителю, свіча, Що може тліти, може і палати. Дитячу душу бережно бери, Плекай натхненно, щиро і старанно, То прийде час, сягне межі порив Для сонячних висот її талану.