Презентацію підготувала вчитель – методист Скандинавської гімназії м. Києва Біляченко Ольга Василівна

- Бом! Щось штовхнуло синій дзвіночок, і він захитався. Це малесенький павучок упав на нього зверху. Дзвіночок образився:

Ти навіщо штовхаєшся? Я не навмисно, - сказав павучок, - я летів і упав. - Летів? - здивувався дзвіночок. - Без крил? Не може бути! Це мухи літають, а павуки лише повзають.

Я також летів, - сказав павучок, - слово честі! Мов муха? Ні, як павук... Цього не може бути, - встряла конвалія.

Може, - сказав павучок. Тоді покажи. А я хотів у вас на галявинці пожити. Ну, прилетиш назад. Ні, не прилечу. Злетіти я то зможу, а де сяду - не знаю.

Так не буває, - в один голос сказали конвалія і дзвіночок, просто ти не вмієш літати. Ні, вмію! Ні, не вмієш! - Ах, так! - розгнівався павучок і став швидко підніматися травинкою догори.

Добіг він до маківки, зупинився, і тут поруч з ним з'явилася тоненька ниточка. Це павучок став випускати павутину. Вітер відразу підхопив її, ніби хотів вирвати.

Але павучок міцно тримав свою павутинку. А вона ставала дедалі довшою. Павучок вже ледве утримував її. Нарешті квіти побачили, як вітер вирвав ниточку. Вирвав?

Тоді де ж павучок? Ні, виявляється, не вирвав - підхопив павутинку разом з павучком.

Все вище й вище, все далі й далі несе вітер павутинку. А разом з нею, як на повітряній кульці, летить павучок. Сюди він більше не повернувся - вітер відніс його на іншу галявинку.

А на цю прилетіли інші павучки. Але тепер вже квіти більше не запитували - як це літають без крил.

Оформлення презентації: ресурси Інтернету. um/113067/?&p=1 Як літає павучок за Ю. Дмитрієвим