Михайло Старицький Історична повість про часи Хмельниччини 1891

Поет Перекладач Прозаїк Драматург,, Батько українського театру ( І. Франко ) Актор Режисер Зачинатель жанру історично - пригодницьких романів в Україні

Навесні 1654 р. війська Богуна мали поєднатися з військами Хмельницького для спільного походу на Польщу. На шляху поляків була фортеця,, Орлине гніздо з містом Буша. Я. Мадеєвський. Іван Богун. Літографія р

Козаки під проводом сотника Завістного та його дочки Орисі захищають фортецю від чисельно переважаючих поляків.

Михайло Завістний, сотник, високий, широкоплечий, з сивими довгими вусами, з шрамом на лівому виску. Він подібен до могучого дуба.,, Боронитися нам більше несила, так не давайтеся, братці, живцем у руки, а краще рубайте, братці, один одного.,, Куля добре влучила і заспокоїла сотникову турботу на віки вічні.

,, Гей, погуляймо, хлопці !- скрикнув Шрам, і все, що зосталося живого, роз ятрене сказом одчайдушної оборони, кинулось потужною хвилею на ворога.

,, І криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава - нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі.

Одягнений в звичайну бойову одіж. Обличчя повне достойності й поваги. В очах, синіх, великих, світиться розум. Одягнений в сталеві шеляги. Від його загартованого в боях обличчя віє холодом зимовим. В зеленистих очах яскріє сваволя і лютість.

Її струнка постава здавалась легесенькою, прозорою. Риси обличчя елегантні й шляхетні. Карі очі палають вогнем.,, Так, постраждати за віру, за правду, за своїх друзів, - дума вона, - непомірна втіха.,, Та це ж не святого мученика очі, а очі її коханка, властителя радісних мрій, очі вродливого юнака Антося Корецького.

,, Я нащадок вельможного роду Корецьких, котрі стояли близько трону і володіли незліченними багатствами.,, Я з роду католик.,, Я став козаком. Я загартувався в їхньому безмежному завзятті, я неабияким став і між запорожців.,, Сестро моя, життя моє і весь світе мій, Орисю ! Чом доля не дала мені вмерти від твоєї руки ?

З церкви було чутно журливі пісні. Покидаючи цей світ, усі спокійно дожидали смерті й велебно співали … Буша укупі з святкуючими звитягу ляхами злинула в повітря. Полинули вони туди, де нема сліз, ні ридання, ні тяжкої журби, де панує лишень одна свята любов …

Імена : Шрам, Мастигуба, Рубайголова, Горілкодуй, Гонивітер, Спотикач, Шибайголова, Жидолуп, Лобур, Вернидуб, Разсадилоб, Безвухий Зброя : баби - цокотухи, галушки, гармашня, келепи, горох, жінки, Віз - мажа

Повість наснажена могутнім пафосом справжнього народного патріотизму, любові до своєї вітчизни : усі знають, що йдуть на вірну загибель, але ніхто не вагається, бо треба допомогти з ' єднатися силам Хмельницького і Богуна. Звертаючись до складних і драматичних періодів історії українського народу, Михайло Старицький виявив віру в краще майбутнє України.