Підготувала: студентка 6-А курсу(біологія) Касян Л. І.

Елементарна (локальна) популяція сукупність особин виду, які населяють невелику ділянку однорідної площі. Кількість таких популяцій пропорційна різноманіттю умов біогеоценозу. Екологічна популяція сукупність елементарних популяцій, тобто видові угруповання, приурочені до конкретних біогеоценозів (грабових бучин, дубово-грабових субучин).

Географічна популяція сукупність груп особин, які заселяють значну територію з географічне однорідними умовами середовища. У межах останнього спостерігається єдиний ритм життєвих явищ та інші функціональні особливості, що створюють морфо- фізіологічний тип, який відрізняє дану популяцію від сусідніх, котрі перебувають у інших географічних умовах (генотип бука: рахівський, розточанський, камянець- подільський та ін.).

Щільність популяцій це середня кількість особин, що припадає на одиницю простору. При сталій площі ареалу або при обмежених можливостях його розширення щільність популяцій прямо залежить від їхньої чисельності. Щільність і чисельність поняття не тотожні. Популяції, представлені великою кількістю особин, можуть займати велику площу і мати нижчу щільність, ніж популяції нечисленні, але стиснені певними територіальними межами. Внутрішнім популяційним регулятором чисельності є, головним чином, не кількість особин, а просторове розташування їх. В екології існує поняття оптимальної щільності, при якій популяція має найвищу життєздатність.

Рівномірний, характеризується рівним віддаленням кожної особини від усіх сусідніх ; величина відстані між особинами відповідає порогу, за яким починається взаємне пригнічення. Тобто цей тип розподілу найбільшою мірою відповідає завданню повного використання ресурсів при мінімальному ступені конкуренції (у природі такий тип зустрічається досить рідко). Наприклад, одновидові зарості деяких рослин, в ущільнених популяціях деяких сидячих безхребетних.

Дифузний тип розподілу, особини розподілені в просторі нерівномірно, випадково. Відстань між особинами неоднакові, що визначається, з одного боку, ймовірнісними процесами, а з іншого - певним ступенем неоднорідності середовища (характерно для рослин і багатьох тварин).

Агрегований ( мозаїчний ) тип розподілу виражається в утворенні угруповань особин, між якими залишаються досить великі незаселені території. Біологічно це пов'язано або з різкою неоднорідністю середовища, або з вираженою соціальною структурою, що діє на основі активного зближення особин ( особливо характерно для вищих тварин). Широко поширене групове ( контагіозне ) розподілення елементів у популяціях вищих рослин.

За Швердтфегером (1968), розподіл особин у популяції може бути таким: 1) випадковим (трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись у групи); 2) рівномірним, (досить поширений, особливо в умовах сильної конкуренції або антагонізму, які сприяють рівномірному розмноженню в просторі); 3) нерівномірним (груповим), коли організми намагаються створити групи (пари у тварин, клони у рослин), розміщення яких може бути близьким до випадкового.

У більшості популяцій у різний час відзначається скупчення або агрегування особин (принцип Оллі), які виникають: 1) внаслідок місцевих особливостей умов середовища; 2) 2) під впливом добових і сезонних змін погоди; 3) у зв'язку з процесом розмноження; 4) внаслідок соціального тяжіння (вищі тварини). Таким чином, ступінь агрегації залежить від характеру умов існування (однорідні або неоднорідні), від погодних та інших фізичних факторів, характеру розмноження виду і його "толерантності".

Особи будь-якого виду розподіляються в просторі вкрай нерівномірно: вони зустрічаються тільки в тих місцях проживання, де знаходять підходящі для життя умови. Частина поверхні суші або акваторії, в межах якої поширені і проходять повний цикл свого розвитку особини даного виду ( роду, сімейства або певного типу співтовариства), називається ареалом.

Розміри займаної території ( ареалу ) різних видів далеко неоднакові: від незначних, характерних для ендемічних видів ( ендеміків ), до великих за площею, властивих космополітів.

Розвитку ендемізму сприяють географічна ізоляція, кліматичні і грунтово - ґрунтові умови, біотичні фактори ( конкуренція, хижацтво, симбіоз ). Найчастіше ендемізм зустрічається на океанічних островах, в гірських районах або ізольованих водоймах. Наприклад, в озері Байкал близько 75 % видів рослин і тварин - ендеміки. Найбільш відомими ендеміками є реліктові зникаючі види рослин гінкго і метасеквойя в Західному та Центральному Китаї, види секвої в Каліфорнії, качконіс і єхидна в Австралії і Тасманії, риба латимерія в районі Коморських і Індонезійських островів Індійського океану.

Космополіти зустрічаються на більшій частині жилих областей Землі. Серед рослин це бур'яни ( подорожник великий, грицики, горець пташиний і ін ), водні та болотні рослини (види ряски, рдеста, рогозу ), серед тварин - кімнатна муха, міський горобець, сірий щур і ін

У межах ареалу особини того чи іншого виду звичайно розподіляються за групами різної величини і займають ті його частини, де умови найбільшою мірою відповідають вимогам даного виду. Наприклад, кропива дводомна в межах свого ареалу росте тільки у вологих тінистих місцях з родючим ґрунтом, часто утворюючи зарості в заплавах річок, струмків, навколо озер, у змішаних лісах і чагарниках. Колонії крота європейського зустрічаються переважно на лісових галявинах.

Це фенотипічна і генотипічна мінливість просторово роз'єднаних популяцій одного виду. Географічна мінливість - неминучий наслідок географічної мінливості середовища. Ознаки і фенотип змінюються в різних частинах ареалу внаслідок зміни умов проживання - через зміни напрямків природного добору. Популяції з покоління в покоління піддаються безперервному добору умовами проживання на максимальну пристосованість до умов тієї ділянки ареалу, тієї екосистеми, в якій популяція існує. Чим більше просторове роз'єднання між порівнюваними популяціями, тим більше вони різняться частотою ознак, тим значніше розрізняються популяції фенообліком.

Наприклад, у берези пухнастої в Передураллі в популяціях, розташованих у різних природних зонах, змінюється частота особин з певною формою листа. Особин з ромбоподібними листям у тундрі - 4%, в середній тайзі - 8%, у південній тайзі - 28%, в широколистяних лісах - 21%, в лісостепу - 20%, у степу - 16%. Географічно віддалені або ізольовані популяції (або групи популяцій ) мають настільки змінилася частоту народження ознак і настільки специфічний набір їх, що вони визначаються як географічні популяції або підвиди. Особливо це характерно для видів, що мають великий ареал. У такому випадку вид складається з системи окремих вікарірующих (лат. Викариус - замісник ), що заміщають географічних популяцій. Так, в ареалі джмеля польового, що мешкає в Європі, виділено 25 географічних популяцій.

Дякую за увагу!