Пластмаса Виконала учениця 11-А класу Корсунь-Шевченківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів 1 Курінна Катерина

ПОЛІМЕРИ Полімери Полімери – це речовини, молекули яких складаються з багатьох елементарних ланцюгів однакової структури. За впливом на організм людини полімери поділяють на: біонертні (не розкладаються в організмі) біосумісні (поступово розчиняються або розкладаються в організмі) біоактивні (спрямованої дії) біонесумісні (негативно впливають на тканини організму)

Біоактивні (полімери спрямованої біологічної дії) застосовують як фармакологічні (терапевтичні) препарати у вигляді ліків або компонентів лікарських форм. Найбільш загальними властивостями полімерів є: розчинність у воді, водно-сольових розчинах, у біологічних середовищах (шлунковий і кишковий сік, лімфа, плазма). За допомогою полімерів можна: на більш тривалий час затримувати ліки в організмі, тобто пролонгувати їх дію; направляти ліки у визначені органи і тканини; отримувати такі лікарські форми речовин, у яких раніше вони не могли застосовуватися (речовини перевести в розчинні або, навпаки, ін'єкційні препарати перетворити в пероральні, порошки – в ін'єкційні тощо).

На основі полімерів одержують пластичні маси На основі полімерів одержують пластичні маси Пластична маса (пластмаса) штучно створені матеріали на основі синтетичних або природних полімерів. Пластична маса матеріал, основою якого є полімер, що перебуває під час формування виробу у в'язкорідкому чи високоеластичному стані, а під час експлуатації в склоподібному чи кристалічному стані.

До складу пластичної маси входять: сполучна основа – смоли, ефіри целюлози, каучуки і т.д.; наповнювачі –азбест, відходи бавовни, деревне борошно (їх вводять з метою збільшення механічної міцності та здешевлення виробів); пластифікатори і барвники – пластифікатори для збільшення пластичності, барвники для надання пластмасі потрібного забарвлення. Синтетична смола, яка є основною речовиною в пластмасі, поділяється на термопластичну і термореактивну. До термопластичних належать смоли, які зберігають здібність плавитися при повторному нагріванні і тверднути при охолодженні. Термореактивні смоли твердіють при підвищеній температурі і переходять в неплавкий і нерозчинний стан, тобто є не оберненими.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАСТМАС За типом хімічних реакцій пластмаси ділять на: пластмаси на основі полімеризаційних смол; пластмаси на основі поліконденсаційних смол За фізико-хімічними властивостями пластмаси умовно ділять на: жорсткі (амінопласти, полістирол); напівжорсткі (поліетилен, поліпропілен); м'які (пінополіуретан, полівінілхлоридний пластикат). За характером макроструктури За характером макроструктури пластмаси ділять на: однорідні (виготовляють з чистих смол, іноді додаючи пластифікатори і барвники); неоднорідні або композиційні (які вміщують зв'язуючу речовину, наповнювачі, пластифікатори та інші компоненти).

Історія Першу пластмасу було отримано англійським металургом і винахідником Александром Парксом у 1855 році. Паркс назвав її «паркезин» (потім стали називати целулоїд). Паркезин вперше було представлено на Всесвітній виставці в Лондоні у 1862 році. Розвиток пластмас почався з використання природних пластичних матеріалів (жувальної гумки, шелаку), далі продовжився використанням хімічно модифікованих природних матеріалів і, накінець, перейшов до повністю синтетичних молекул.

До полімерів, з яких отримують пластичні маси з метою їх використання в медичній практиці, ставиться ряд вимог, а саме: вони повинні бути хімічно стійкими; вміщувати мінімальну кількість низькомолекулярних домішок, стабілізаторів, каталізаторів та інших речовин; повинні витримувати теплову, хімічну чи радіаційну стерилізацію; повинні бути без запаху; бути інертними по відношенню до лікарських засобів, які перебувають в контакті з полімерним матеріалом.

ВЛАСТИВОСТІ ПЛАСТМАС Поширенню пластмас сприяють їх мала густина (0,851,8 г/см³), що значно зменшує масу деталей, висока корозійна стійкість та широкий діапазон інших властивостей. Високий коефіцієнт тертя деяких пластмас дозволяє використовувати їх для гальмових пристроїв. Окремі пластмаси мають специфічні властивості: високі електроізоляційні та теплоізоляційні характеристики, велику прозорість, та ін. Важливою перевагою пластмас є можливість їх переробки у вироби найпродуктивнішими способами з коефіцієнтом використання матеріалу 0,9- 0,95 литтям, видавлюванням тощо.

НЕДОЛІКИ ПЛАСТМАС Невисокі міцність, твердість і механічна жорсткість, велике значення коефіцієнта лінійного термічного розширення (~15×10-5 К-1), значна повзучість, особливо у термопластів, низька теплостійкість (більшість пластмас має робочу температуру не вищу, ніж 200 °C, і лише деякі можуть працювати при °С), низька теплопровідність (в разів менша, ніж у металів), схильність до старіння (втрата властивостей під впливом тепла, світла, води та інших факторів). При старінні зменшується еластичність і міцність пластмас, збільшується їх механічна жорсткість і крихкість. Під еластичністю розуміють здатність матеріалу до великих зворотних деформацій. Цей термін за фізичним сенсом аналогічний пружності, але перший вживається для аморфних, а останній для кристалічних тіл.

Предмети побуту, повністю або частково виготовлені з пластмаси

ПОЛІЕТИЛЕН Поліетилен полімер етилену, твердий, легкий і водостійкий матеріал, гарний діелектрик з високою морозостійкістю (до 60 °C), стійкий проти агресивних середовищ. Застосовується для виготовлення кабелів, плівок, труб, ємкостей як технічного, так і побутового призначення тощо. Недоліки: низька гранична температура експлуатації, висока газопроникність і низька маслостійкість.

ПОЛІПРОПІЛЕН Поліпропілен полімер пропілену, твердий матеріал загальнотехнічного призначення, що має високі електроізоляційні властивості, водо- і хімічну стійкість. Існують марки, що отримали допуск до контакту з харчовими продуктами. Недоліки: низька морозостійкість ( 15 °С), горючість, незадовільна склеюваність, здатність накопичувати статичну електрику. Використовується в медицині, харчовій промисловості (пакувальні плівки) та електротехніці

ПОЛІСТИРОЛ Полістирол продукт полімеризації стиролу, термопласт загальнотехнічного призначення. Завдяки добрим механічним властивостям, прозорості і зовнішньому вигляду, він використовується у світлотехніці та виробах культурно- побутового призначення. Він добре обробляється різанням та склеюється. Є хорошим діелектриком у широкому діапазоні частот, завдяки чому використовується в електротехніці. Нетоксичний, водо- і радіаційно стійкий, через що використовується у харчовій галузі і медичній техніці. Недоліки: крихкість, низька ударна в'язкість, здатність до статичної електризації, низька теплостійкість та хімічна стійкість, горючість.

ПОЛІМЕТИЛМЕТАКРИЛАТ Поліметилметакрилат полімер метилметакрилату, твердий прозорий матеріал загальнотехнічного призначення. Не розчиняється у воді, спиртах, стійкий до дії розбавлених лугів, кислот, фізіологічно не шкідливий і стійкий до біологічних середовищ. Морозостійкий (60 °С). Характеризується високою прозорістю. Виготовляється у вигляді аркушів товщиною від 0,8 мм до 24 мм, які характеризуються високою атмосферостійкістю, добрими фізико-механічними та електроізоляційними властивостями. Застосовується в авіабудуванні (авіаційне скло), автомобілебудуванні (ковпаки ліхтарів), світлотехніці. Недоліки: низька міцність при ударі, горючість, низькі діелектричні характеристики при високих частотах, здатність до поверхнеавго розтріскування у присутності кисню.

ПОЛІЕТИЛЕНТЕРЕФТАЛАТ Поліетилентерефталат термопластик, відомий під різними фірмовими назвами (терилен Великобританія, дакрон США, тергал Франція, теторон Японія). Тверда, безбарвна, прозора речовина в аморфному стані і біла, непрозора в кристалічному стані. Переходить у прозорий стан при нагріванні до температури склування і залишається в ньому при різкому охолодженні. Відрізняється хорошими механічними властивостями, зносостійкістю є хорошим діелектриком. Використовується у вигляді хімічних волокон для побутових потреб; є матеріалом ємкостей для рідких продуктів харчування та ін. Недоліки: абсолютно нестійкий до дії каустичної соди: як до концентрованих розчинів, так і до розведених, а дія концентрованих розчинів соляної кислоти призводить до рівномірного зменшення товщини стінок тари.

ФТОРОПЛАСТИ Фторопласти група полімерів на основі фторомістких поліолефінів і їх співполімерів, до яких відносяться політетрафторетилен, політрифторхлоретилен, полівініліденфторид та ін. Полівінілхлорид аморфний полімер вінілхлориду з високою міжмолекулярною взаємодією. Атмосферостійкий, самозгасаючий при горінні, однак при горінні виділяються екологічно шкідливі діоксини. При нагріванні до температур °С починає розкладатись з виділенням хлороводню. Тому до нього вводять термостабілізатори (солі кальцію, цинку, барію). ПОЛІВІНІЛХЛОРИД

Пластичні маси широко застосовуються при виробництві медичних приладів, апаратів та інших виробів медичного призначення. Зокрема, з целулоїду, який отримують з нітроцелюлози, камфори і етилового спирту, виготовляють оправи і футляри для окулярів. З полівінілхлоридного пластикату виготовляють підкладну і компресну клейонку, катетери, дренажі. З капрону – капронові нитки як шовний хірургічний матеріал, різні деталі до медичного обладнання. З ефірів акрилової кислоти отримують прозору, як скло, пластмасу, яку називають плексиглазом. Акрилати, які отримують при полімеризації акрилової та метакрилової кислот, застосовують для виготовлення різних видів зубних, щелепних, очних протезів і протезів для обличчя. З пластмаси АКР- 7 виготовляють штучні очі. З фторопласту-4 виготовляють клапани серця та деталі для слухового апарату. З фенопластів – корпуси тонометрів і сфігмоманометрів, деталі електромедичних апаратів.

Ящик з поліетилену високої щільності для скляних пляшок

Поліпропіленова кришка упакування цукерок Tic-tac

Пакувальний матеріал із пінополістиролу

Труби з ПВХ (полівінілхлориду)

Поліуретанова кухонна губка

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ :)