План Природне середовище Характеристика палеоантропів

Природне середовище Хронологія доби неандертальця охоплює середній палеоліт ( тис. р.), хоча виникнення палеоантропа сягає 250 тис. р. Початок середнього палеоліту падає на відносно теплий інтергляціал Рисс-Вюрм. Він характеризувався періодом теплого й сухого клімату, коли в Європі ще зберігалася субтропічна фауна: давній слон, гіпопотам, носоріг. На території Угорщини, наприклад, ще були поширені хвойні й листяні ліси, а клімат був тепліше сучасного: середня температура зими не нижче 0°. Потім пішли спочатку незначні зміни клімату, тривалий перехідний період і, нарешті, останнє заледеніння вюрмскьке. Періоди Вюриського зледеніння Вюрм І (54-40 тис. р. до н. е.) –Інтерстадіал Вюрм І / ІІ (40-31 тис. р. до н. е.) Вюрм ІІ (31-28 тис. р. до н. е.) –Інтерстадіал Вюрм ІІ / ІІІ (28-24 тис. р. до н. е.) Вюрм ІІІ (24-18 тис. р. до н. е.) –Інтерстадіал Ложері (18-14 тис. р. до н. е.)

У період між інтергляціалом і кульмінацією Вюрма флора й фауна Європи повністю змінилися. У кульмінацію Вюрма температура січня впала до 10-15°, а температура липня до +10°. З'явилися значні безлісні простори. Клімат зм'якшився й потеплішав лише під час інтерстадіала Вюрм І-ІІ, коли збільшилася кількість опадів і листяні ліси знову стали переважними. Нове поступове похолодання й зменшення кількості опадів привели до того, що рослинність набула степового характеру. У Вюрмі ІІІ утворилися степові й тундрові ландшафти, а у фауні з'явилися полярні види. Багато в чому аналогічні процеси відбувалися й в інших областях Європи.

Палеоантропи Палеоантропи (від грецьк. palaios - стародавня і anthropos - людина) - узагальнена назва викопних людей, які жили в Азії, Африці та Європі тис. років тому. Палеоантропи являють собою закономірний етап антропогенезу, що передував появі людини сучасного виду - неоантропа. Серед палеоантропів можна виділити кілька груп (вони відрізняються одна від одної за антропологічними ознаками і частково за особливостями кам'яних знарядь): ранні та пізні палеоантропи Європи, південноафриканські та південноазіатські форми, палеоантропи Передньої Азії. Пізні палеоантропи Західної Європи називаються неандертальцями (від долини Неандерталь, поблизу німецького міста Дюссельдорфа, де в 1856 р. вперше знайшли черепну коробку, кістки кінцівок, уламки ребер та тазових кісток цієї істоти). Серед європейських палеоантропів дослідники виділяють дві групи: ранніх, або пренеандертальців та пізніх, або класичних.

Кісткові рештки ранніх неандертальців, які проживали приблизно 200 тис. років тому, походять із місцезнаходжень Фонтешевад (Франція), Ерінгсдорф, Штейнгейм (Німеччина), Саккопасторе (Італія). У фізичній будові цієї групи первісних людей досить химерно поєднувалися архаїчні та прогресивні риси. Наприклад, череп, знайдений поблизу селища Ерінгсдорф, характеризується наявністю великого надочного валика, сплющеною потилицею, виступанням вперед зубного відділу. З іншого боку йому властиве відносно випуке склепіння, місткість якого становила 1450 см. куб. та досить випуклий лоб.

Класичні неандертальці заселяли значні території в Європі тис. років тому. Їхні кісткові рештки виявили в Німеччині (Неандерталь), Франції (Ла Шапелль- о-Сен, Ле-Му-стьє, Ла Феррассі та ін), Бельгії, Іспанії (Херона), Італії (Монте-Черчео) та ін. Судячи з географії місцезнаходжень, води жили у прильодовиковій зоні, тобто південніше 52 – 50 градусів північної широти, де проходила межа останнього вюрмського льодовика. Череп класичних неандертальців мав видовжену форму, спадистий лоб із великим надочним валиком, приплюснуту потилицю з добре розвинутим рельєфом. Обличчя високе, ніс широкий, підборідний виступ відсутній або ледве простежується. Місткість черепної коробки дуже велика - об'єм мозку становив приблизно см з (середня величина см. куб.).

Розповсюдження неандертальців у Європі

Кісткові рештки класичних неандертальців виявлені на терені України, у Криму. Йдеться про печеру Кіїк- Коба, поблизу Сімферополя, де в 1924 р. Г. А. Бонч- Осмоловський розкопав фрагменти двох кістяків (дорослого й дитини місяців), та місцезнаходження Заскельна V і VІ поблизу Білогорська, де Ю. Колосов виявив фрагменти черепів дорослого і двох дітей віком 5 і 1,5 - 2 роки. Дослідження цих знахідок дало дуже цікаві результати. Так, на підставі вивчення морфологічних особливостей кісток кисті дорослого кіїк-кобинця вдалося з'ясувати, що пізнім палеоантропам було властиве силове охоплення предметів. «Кіїк- кобинець не брав, а охоплював предмет усією кистю, - писав із цього приводу Бонч-Осмоловський. У цьому затиску була міць лещат. А деякі особливості дитячого кістяка з Кіїк-Коби вказують на те, що специфічні риси фізичного типу неандертальців (наприклад, дуже товсті стінки кісток кінцівок) закладалися вже у грудному віці.

Найбільш характерним знаряддям епохи архантропів усіх континентів Старого Світу, як уже зазначалося вище, було ручне рубило - двостороннє оббите жовно з гострими краями і п'яткою, яке фахівці частіше називають просто біфасом. За часів неандертальців основою кам'яної індустрії була вже стандартизована заготовка (відщеп та пластина), з якої за допомогою додаткової (вторинної) обробки виготовляли справжні знаряддя, серед яких найпоширенішими були скребла та гостроконечники.

Під час відчутного похолодання у люди все частіше почади шукати затишного притулку в печерах, запалювали в них вогнища й додатково обладнували під постійне помешкання. Такі штучні житлові споруди неандертальців виявлені в багатьох печерах Старого Світу. Не менш зручним і затишним було житло на високому схилі правого берега Дністра поблизу нинішнього села Молодово. Дослідження цього житла О. П. Чернишем у 1961 р. стало світовою сенсацією. Це було найдавніше житло у світі.

Молодовське житло являло собою округлу споруду з жердин у вигляді чуму або яранги, вкриту шкурами тварин й обкладену кістками мамута. Від житла залишилася лише кільцева викладка з кісток, яка огорожувала площу приблизно в 40 м.кв. (5 х 8 м). За спостереженнями О. П. Черниша, воно також було поділене на дві приблизно однакові кімнати й мало ще дві легкі прибудови з заходу і сходу. В житлі під час мешкання неандертальців запалювалися два вогнища. Крім того, на підлозі простежуються ще сліди від декількох невеликих кострищ.

В цілому господарство і побут неандертальської людини порівняно з архантропами зазнали значних і в деяких випадках принципово важливих змін. Зародилася й почала швидко розвиватися і поширюватися нова технологія обробки каменю. Мисливство оснащувалося досконалішими знаряддями, набувало спеціалізації, а значить ставало ефективнішим, і в багатьох випадках складало основу життєдіяльності первісних колективів. Стоянки і житла стали справжніми осередками соціалізації людини.