Від часу Шевченкового поховайте та вставайте, кайдани порвіте Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини. Джерело тієї сили – могуче полумя любові до людей, до рідного краю і людських ідеалів, віра у кращу будущину… Іван Франко

Леся Українка ( )

Літературно- меморіальний музей Лесі Українки у Колодяжному, відкритий 10 липня 1949 року

Петро Антонович Косач (1841 – 1909 ) Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні Косач (1849 – 1930) Подружжя Косачів у молодому віці

Михайло ( ) Лариса (1871 – 1913) Ольга (1877 – 1945) Оксана (1882 – 1975) Микола (1884 – 1937) Ісидора (1888) Діти сімї Косачів

Ісидора Косач Оксана та її чоловік Юрій Тесленко-Приходько Ольга та Микола Косачі

Як же тут гарно, як же тут тихо, - В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейко в гаю чувати

Сірий будинок Косачів

Вітальня у сірому будинку Усно описати вітальню Косачів

Кабінет Петра Косача, батька Лесі Опишіть кабінет Петра Косача

Білий будинок – Лесин будинок

Рожева кімната Лесі

Леся любила співати, танцювати, жартувати, та не знала вона, що за її дитячими плечиками вже стоїть біда…

Будинок на вул.Стрілецькій, 15 у м. Києві, де мешкала Леся Українка

Михайлику мій любий! Я зважила собі Сьогодні написати У віршах лист тобі. Леся з братом Михайлом. Фото 1900 року

Будинок Київського літературно- артистичного товариства, де бувала Леся Українка

Будинок на проспекті Свободи у Львові, де зупинялася Леся Українка

Збірки віршів Лесі Українки

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

Мій давній друже! Мушу я з тобою Розстатися на довго… Жаль мені !

Все, все покинуть, до тебе полинуть… Я бачила, як ти хиливсь додолу…

В борні з хворобою за морем ти була І відтілля, де Нілу жовті води, З країни пірамід ти чари принесла В сади поезії вкраїнського народу В.Сосюра

Климент Васильович Квітка, чоловік Лесі Українки У Зеленому Гаю (Леся з чоловіком та родиною на відпочинку

Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу покладе за друзів… Леся Українка з Ольгою Кобилянською Леся Українка у колі літературних друзів (Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко, Гнат Хоткевич)

Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений горітиме у день.

Могила Лесі Українки на Байковому кладовищі у м. Києві

Росія Грузія Єгипет Італія Болгарія Німеччина