Головний герой з комічною наполегливістю намагається змінити своє прізвище, бо, на його думку, саме в ньому причина всіх життєвих невдач. Його ж син Мокій хоче додати до прізвища прадідівське – Квач. Навколо цього розгортається сімейний конфлікт.

Родина Крушельницьких. Familia– з лат. домочадці, родина

Давні прізвища : Третяк, Богдашко, Миклич ; описові назви : Тимко з Тернополя, Гаврило Маслов зять, Миско Трубач пана Черленков - ского, Вовк, Заєць, Беркут. Спадкові прізвища на – ський, похідні від населених пунктів, відомі всім слов ' янським народам, особливо поширені в Польщі. Прізвища, генетично пов ' язані з іменами по батькові : Андрухович, Давидович, Антоно - вич ( Катеринич, Настич ).

Похідні за назвами професій : Швець ( Шевченко, Шевчук, Шевців, Шевчи - шин ), Гончар ( Гончаренко, Гончарук ), Ткач ( Ткаченко, Ткачук ), Кравець ( Кравчук, Кравців, Кравченко ), Дігтяр, Пастух і т. д. Прізвища на – ець : Богуславець, Хоролець, Уманець, Полтавець …

Прізвища, що відображають якусь особливість одягу : Білоштан, Сіроштан, Рябошапка, Кривошапка, Безпояско … Характерну прикмету житл а : Безуглий, Новохатський, Заклунний ; особливості розташування житла, садиби : Заболотний, Гайовий, Зарудний, Загребельний, Наріжний, Нижник, Царинний, Піддубняк.

Прізвища, які походять від назв коней, волів : Смаглій, Багрій, Рябокінь, Чорновіл ; новоприбулі люди : Зайда, Приходько, За - брода ; Москаль ( служили в царській армії ), Волох ( був у Волощині ); запорозькі прізвища : Галайда, Голий, Голота, Малюта, Непийвода, Нетудихата, Тріска, Непорадний, Недоля, Кривоніс, Швид - кий.

Усі разом вони складають історію народу.

Псевдо - ( гр.pseudos – обман ). несправжній, неправильний. Анонім – про автора немає даних. Містифікація твір позначається прізвищем автора, який насправді його не писав. Геонім – ім ' я за назвою території.

ЛАВРЕНТІЙ КУКІЛЬ – ЗИЗАНІЙ ( ЛАТ.) ТУСТАНОВСЬКИЙ -- УЧЕНИЙ ( Х VI СТ.) ПОВІЙ, ВІТРЕ, З УКРАЇНИ Олександр Кониський – Переходець (141 псевдонімів, використовував здебільшого у періодиці ) Тарас Шевченко - Грушівський. Хроніка його життя. Євген Гребінка Гребенкин : ліричні поезії, « Очи черные », байки. Степан Руданський вчинив навпаки : він підписував твори іменем Вінок Руданський (stefanos із грецької --- вінок )

ГОГОЛЬ - ЯНОВСЬКИЙ П АНТЕЛЕЙМОН К УЛІШ (47), Г АННА Б АРВІНОК ( О. Б ІЛОЗЕРСЬКА )

Григорій Квітка - Основ ' яненко : Маруся, Конотопська відьма, Козир - дівка, Салдацький патрет, Сватання на Гончарівці.

Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало ; І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій ! Моя ти зоренько святая ! Моя ти сило молодая !.. Пророче наш ! Моя ти доне ! Твоєю думу назову р. Т. Шевченко Народні оповідання, Інститутка, Устим Кармалюк…

Друкуватися почав 1868 року (« Дві московки »). Автор антикріпосницької повісті « Микола Джеря » (1876 року ), повістей : « Бурлачка » (1878 року ) про життя заробітчан, « Хмари » (1874 року ), « Над Чорним морем » (1893 року ) про діяльність української буржуазної інтелігенції. Нечую - Левицькому належать гумористично - сатиричні твори « Кайдашева сім ' я » (1879 року ), « Старосвітські батюшки та матушки » (1881 року ), « Афонський пройдисвіт » (1890 року ). Нечуй - Левицький виступав і як драматург ( комедія « На кожум ' яках », історичної драми « Маруся Богуславка », « В диму та в полум ' ї » (1875 року ) тощо, етнограф - фольклорист (« Світогляд українського народу від давнини до сучасності » ( рр.), « Українські гумористи й штукарі » (1890 року ) та лінгвіст « Сучасна часописна мова в Україні » (1907 року ); « Граматика української мови » в 2- х ч. (1914 року ) тощо.

1894 р. Журнал Зоря. Сам О. Маковей користувався 56- ма псевдонімами ( у періодиці ).

Драматичні поеми : Одержима, У пущі, Вавілонський полон, На полі крові, Адвокат Мартіан, Камінний господар, Лісова пісня та інш. Лариса Петрівна Косач - Квітка

Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська - Барілотті, Марія Заньковецька. Іван Карпенко- Карий

Драми Чорна Пантера і Білий Ведмідь, Гріх, Закон, Щаблі життя, Базар та інш.– моральна лабораторія Винниченка.

Григорій Косинка Григорій Михайлович Стрілець ( Новели В житах, Фавст, Гармонія та інш.

Остап Вишня ( Павло Михайлович Губенко ). Мисливські усмішки, Моя автобіографія, Щоденник

Чого ви повертаєтесь і так жалкенько по - рабськи посміхаєтесь до російського міщанина ? Все одно п ' ять з плюсом не поставить … ( М. Хвильовий )

Лесь Курбас Людина, що була театром. Микола Куліш – творець модерної драми українського революційного відродження.

Вищий ступінь комічного – гротеск ( іт. grottesco, фр.– grotesque – вигадливий, химерний ). Сатиричний художній прийом у мистецтві, заснований на нарочито карикатурному спотворенні, порушенні форм і розмірів предмета.

Кажіть руською мовою, не ґвалтуйте української … Питаю : навіщо українізують чужих ? Хіба щоб погонич скидався на українця ?( Малахій Стаканчик. Народний Малахій )

--- Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт підняли. Мазайло ! Жодна гімназистка не хотіла гуляти Мазайло ! За репетитора не брали – Мазайло !... Фото з вистави «Мина Мазайло» театру «Березіль» 1929 року (Центр Леся Курбаса )

Це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади. Події 20- х спонукають Мину вперто брати уроки правильних проізноше - ній у рафінірованої вчительки проізношеній Баронової – Козино та неодмінно поміняти прізвище.

… Список осіб, що міняють прізвище. Минько Панас на Мінервина Павла. Читаю не розумію. Вайнштейн Шмуель - Калман - Беркович на Вершиних Самійла Миколайовича – читаю ; Засядь - Вовк на Волкова, читаю. Ісидір Срайба на Алмазова … І чую арихметичний, щодалі симпатичніший : Можна ! Отак і отак … Ура крикнуло серце.

ТЬОТЯ МОТЯ. (Наталка Ужвій) Всі козаки говорили по - руському. Донські, кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад … А ви думали по - вашому, по - хохлацькому ? Доводи ? Будь ласка,-- доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого не может бить нікада. Ах, мої ви милі, Дні Турбіних Це ж така розкіш. Така правда,… які взагалі осоружні, огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцурались цієї назви … Грубі, дикі мужлани ! … Ідійоти ! І хоть би один путній, хоть трішки пристойний був. Жодного ! Ви розумієте ? Жодного !

ТЬОТЯ МОТЯ. (Наталка Ужвій) Скажіть, будь ласка, хто ваші українці ?... Ви серйозно чи по - українському Ваша українська мова – австріяцька видумка … У вас і партійці балакають цією мовою ? Тоді у вас якась друга партія … Зостанеться єдина, неподільна … СРСР

« Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було...» ДЯДЬКО ТАРАС. «Тільки й слави,що Харків написано,а спитаєш по- нашому– всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає, – приступу немає». (Актор – Марян Крушельницький)

У 1596 році у Вільні вийшов у світ перший друкований словник, у якому церковнослов ' янська мова теж перекладається « простою мовою ». Це словник київського вченого Лаврентія Зизанія Тустановського. Дослідники - лінгвісти відзначають старанну і вдумливу роботу над словником. Часом автор не обмежується наведенням перекладного відповідника, а подає ще й пояснення, посилається також і на відповідники з грецької мови. Ось деякі приклади з цього словника : алканіе исти хотеніе ; жажду прагну, пити хочу ; приповедую оповъдую, ускаржаюся, припоминаю, розмовляю, питане чиню и отповъд одержую. У лексикографії східних слов ' ян помітною є праця Памва Беринди « Лексиконъ славеноросскій и именъ Тлъковаше », видана в Києві у 1627 році. Памво Беринда видатний діяч української культури XVII столітті, лексикограф, поет, перекладач, друкар, гравер. Укладений ним словник є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови того часу. Лексикон Памва Беринди перекладний церковнослов ' янсько - український словник, в якому передусім розкривається значення церковнослов ' янських слів, а в другій частині грецьких, єврейських, латинських та інших, які вживалися у тогочасній літературі. У словнику широко представлені українські відповідники в основному слова, нерідко наводяться й фразеологізми. Наприклад : кровъ : домъ, стеля, покры [ т ] е, драгаръ, дахъ, намътъ ; люботрудіє : працовитостъ, коханъеся в [ ъ ] праци. Автор наводить і пояснює також фразеологізми церковнослов ' янської мови : рещи глаголъ : мовити слово ; ничтоже къ мнъ се : мнъ до того нъчого.

« рідне слово « пристрій » ви на апарат обернули, а забули, як в народній мові про це говориться ? Що без пристрою і блохи не вб ' єш, а ви думаєте апаратом, га ? По газетах читаю слово просорушка за шеретовку править, і це така українізація …? Самі ви не шеретовані, і мова ваша радянська нешеретована …

-- Мазайло - Квач, Улю ! Це ж таке оригінальне, живе, демократичне прізвище … Взагалі українські прізвища оригінальні, змістовні, колор итні … Рубенсівські – от !.. Убийвовк, наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога …! А німецькі хіба не такі, як українські : Вассерман – вода - чоловік, Вольф вовк. А фр.: Лекок – півень. Мокій ( А. Борисенко. Харківськиий театр ім. Т. Шевченка,1989 р.)

Олександр Довженко. Звенигора, Земля, Україна в огні, Повість полум ' яних літ, Зачарована Десна

Театр – необхідна ланка в процесі духовного зростання народу, він зв ' язаний із розвитком української інтелігентної мислі ( За Л. Курбасом ).

Актуальна цитата Ігор Померанцев, поет, прозаїк, публіцист, громадянин світу.