Проектна робота Українське народне вбрання регіонів України.

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
Щербакова О.В. вчитель математики ЗОШ 7. Жіночий костюм. Сорочка з домотканого полотна. Вовняна безрукавка прикрашена кольоровими нитками, шнурами і мереживом.
Advertisements

Підготувала вчитель трудового навчання Драбово – Пристанційної ЗОШ І-ІІІ ступенів Кондратюк Тетяна Віталіївна.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВБРАННЯ Презентація студентки 12 групи Факультету української філології Герасименко Наталії.
Презентація творчого проекта свята «Український національний костюм». Керівник проекту: вчитель початкових класів Паршикова С. П.
УКРАЇНОЗНАВТВО Традиційні прикраси від давнини до сьогодення. Їх значення. Використання природних матеріалів у створені прикрас, символіка традиційних.
Національне вбрання гуцулів. Гуцу́ли субетнос українців, що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України (Верховинський,
Традиційні головні убори українських жінок Шарабура О. Г. вчитель трудового навчання Рівненської загальноосвітньої школи 24.
Культура польського народу: історія і сучасність.
Традиційні прикраси українських жінок. Корал і Найбільш розповсюджуване традиційне намисто українок що складалося з привозних коралових намистинок, нанизаних.
Презентація виробів та оцінка проектної діяльності під час вивчення модуля «Технологія оздоблення виробу» Підготувала Сопіга Л.Р.
Трудове навчання Тема уроку Кольори в українській вишивці. Поняття про монохромні та поліхромні кольори.
Мета заняття: навчальна: ознайомити гуртківців із послідовністю виконання каркасу для троянди-«павутинки»; навчити учнів вишивати троянду шовковими стрічками;
Учениці 11 класу Літківської ЗОШ І - ІІІст. ім. М. П. Стельмаха Броварського району Карпенко Аліни Вчитель : Журбас С. О.
Рослинний орнамент складається з рослинних елементів – декоративно стилізованих квітів, листя, гілок.
Вишивка стрічками. З історії З давніх часів вузькі смужки тканини застосовувалися в повсякденному житті і господарській діяльності людей. Вже в Стародавній.
Трійця (День Святого Духа) своїм місцем у календарі повністю завдячує Великодню. Свято має також інші назви Пятдесятниця, бо його відзначають на пятдесятий.
Підготувала Тілюлюк С.П.. Вузликова лялька зроблена з тканини. Назва походить від українського слова «мотати». Перші мотанки не мали рук, ніг і тулуба.
Художньо-стилістичні особливості української народної вишивки Підготувала: Пруднікова Вікторія, учениця 6-Б класу, Комсомольської гімназії ім. В.О. Нижниченка.
Предмет: ОСНОВИ МАКІЯЖУ Тема програми: Корегування та макіяж обличчя.
СИЛУЕТ СПІДНИЦІ ПОКРІЙ СПІДНИЦІ. Художнє конструювання виробів.
Транксрипт:

Проектна робота Українське народне вбрання регіонів України

Інформація про проект Автори проекту: 7-А клас. Дидактична мета: - навчальна – вивчати народні традиції та особливості народного вбрання українців; - навчальна – вивчати народні традиції та особливості народного вбрання українців; - розвивальна – розвивати вміння досліджувати культуру і традиції свого народу; - розвивальна – розвивати вміння досліджувати культуру і традиції свого народу; - виховна – бережне ставлення до народної спадщини. - виховна – бережне ставлення до народної спадщини. Актуальність проекту – формування патріотичних поглядів щодо збереження традицій виражених в народному вбранні регіонів України. Актуальність проекту – формування патріотичних поглядів щодо збереження традицій виражених в народному вбранні регіонів України. Проектна ідея – пошуково–інформаційний проект на основі творчої обробки інформації. Тип і модель проекту – пошуковий, інформаційний, творчий, колективний. Віковий склад учнів проекту: одна вікова група. Сфера реалізації: освітня. Тривалість: три місяці. Засіб реалізації проекту: проведення уроку. Форма представлення результатів проекту: створення шкільної бази даних. Проект має навчити учнів: плануванню роботи, опрацюванню додаткових джерел інформації, накопиченню досвіду.

І Група Народознавці Український костюм, народний та сучасний. Народне вбрання – культурно-історична спадщина. Вбрання святкове і буденне Народні звичаї, пісні, символи та обереги. ІІ Група Теоретики Загальна характеристика народного костюма; Вишита сорочка; шаровари, пояс, кептар….(чоловіче вбрання). Запаска, плахта, кептарп, корсетка, намисто….(жіноче вбрання). ІІІ група Дослідники V група Дослідники ІІІ група Дослідники V група Дослідники Захід Поділля Захід Поділля Буковина Поділля Буковина Поділля Закарпаття Вінницька обл. Закарпаття Вінницька обл. Львівщина Хмельницька обл. Львівщина Хмельницька обл. Волинь Волинь Тернопільщина Тернопільщина Івано – Франківщина Івано – Франківщина IV група Дослідники VI група Дослідники IV група Дослідники VI група Дослідники Схід Північ Схід Північ Харківщина Чернігівщина Харківщина Чернігівщина Донеччина Київщина Донеччина Київщина Житомир Житомир VII група Дослідники VII група Дослідники Центральна Україна Центральна Україна Полтавська обл. Полтавська обл. Дніпропетровська обл. Дніпропетровська обл.

Народне вбрання українців Народне вбрання – це вияв святкового, урочистого піднесеного настрою. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів, щасливих днів України! Отже, збереження народного вбрання – це не відсталість. Навпаки, це глибоке почуття до батьківщини та вірності традиції своїх батьків, дідів та прадідів. Це ознака кожного культурного народу!

Народний одяг Коли вимию мамі миски й ложки, мама дасть сорочку вишиту в квітки. Назбираю в лісі Тіточці грибків, Тітка дасть намиста П'ятдесят рядків. Поможу білизну випрати сестрі, Дасть мені сестричка Гарні стрічки дві. А чемненька буду, Вивчу в школі все, то бабуся плахту Ткану принесе. А грядки пополю, Батько на кінець Купить мені в місті добрий жупанець. Ще піду я в поле та нарву квіток, і сама я вміло виплету вінок. А одягну все це, скаже цілий світ: - ось вам українка, наче маків цвіт.

Чоловіче вбрання Головним елементом чоловічого вбрання, була вишита сорочка, поверх якої одягали корсетку або лейбик. Також чоловіки носили вузькі штани або шаровари. Чоловіча українська сорочка, шиється з білого полотна. Та найбільше вона прославилася на цілий світ своєю вишивкою. В Україні існує вірування, що ходили під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі виробилося прислів'я : Без шапки, мов злодій, ходить. За українськими звичаями ходити з непокритою головою можна лише на похоронах та біля церкви. Переступаючи поріг хати також треба скинути шапку.

Жіноче вбрання Жіноча сорочка належить до найдавнішого одягу наших предків. Другою особливістю української жіночої сорочки є вишивка. Про жіночу сорочку існує й народна приповідка: Рукав, як писанка, а личком, як маків цвіт. Поверх сорочки жінки одягали в будень запаску, а в свято – плахту і попередницю; усе це підперезувалося крайкою. На Поліссі носили спідниці з домотканої тканини червоного кольору, оздоблені з низу вишиванням. Гарне намисто- прикрашало шиї українок. Носили його в будень, і в свята. Найкращою оздобою голови української дівчини є вінок. А старші жінки носили хустки.

Західна Україна

БУКОВИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Дівочий костюм. Сорочка з суцільними широкими рукавами, пришитими по основі, оздоблена поліхромною вишивкою. Кептар вишитий барвистими візерунками кольоровою вовною. Опинка, що обгортає стегна, з домотканої шерстяної тканини, заткана нитками жовтого та жовтогарячого кольорів. Головний убір «кода» зроблений з картону, обшитого тканиною, прикрашений бісером, квітами, стрічками. Зверху прикріплений пучок тирси (ковили). Різноколірне скляне намисто рясно вкриває погруддя та шию. Шкіряні черевики жовтого кольору, на ґудзиках, красиво орнаментовані. Парубоцький костюм. Довга тунікоподібна сорочка з домотканого полотна, що одягалася поверх штанів, підперезана широким шкіряним поясом. Кептар та сердак оздоблені аплікацією із шкіри, сукна та вишивкою. Вузькі «холоші»-штани з білого полотна вишиті на холошах. Одяг був надзвичайно колоритним, багато прикрашався різноколірною вишивкою, плетивом, аплікаціями з шкіри, металевими пістонами. Парубоцькі капелюхи були оздоблені квітами, різноколірними стрічками, пером та ін. Постоли «морщені», «заклебучені», прив'язані до ноги «волоками».

ЗАХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯ. Кінець XIX - початок XX ст. Жіночий костюм. Сорочка-довганя з домотканого полотна. Станок сорочки оздоблений «пазухою» витканим з червоних ниток квадратом біля вирізу горловини. Рукава біля плеча вишиті багатоколірними ромбами. Вздовж рукавів вишитий ланцюг з різноколірних ромбів «хвіст». Техніка вишивки «вито» різновидність настилування. Безрукавка-«плічка» з зубцями на полах прикрашалась вишивкою та тасьмою. фартух-«плат» оформлений різноколірними стрічками та мережкою. Вінкопо-дібний головний убір з «уплітки» прикрашений квітами та бісером. Нашийна прикраса «силянка» у вигляді широкої стрічки, розшитої бісером. Жіночий костюм. Сорочка-довганя з домотканого полотна. Станок сорочки оздоблений «пазухою» витканим з червоних ниток квадратом біля вирізу горловини. Рукава біля плеча вишиті багатоколірними ромбами. Вздовж рукавів вишитий ланцюг з різноколірних ромбів «хвіст». Техніка вишивки «вито» різновидність настилування. Безрукавка-«плічка» з зубцями на полах прикрашалась вишивкою та тасьмою. фартух-«плат» оформлений різноколірними стрічками та мережкою. Вінкопо-дібний головний убір з «уплітки» прикрашений квітами та бісером. Нашийна прикраса «силянка» у вигляді широкої стрічки, розшитої бісером. Чоловічий костюм. Коротка сорочка домотканого полотна. Полики її оформлені вишивкою білими нитками настилуванням та вирізуванням. Широкі штани «гачі» з білими китицями «ройтами» на холошах та «кривульками» з синьої тасьми густо зібрані біля пояса на вузький «ганчик». Сорочка та штани підперезані широким шкіряним поясом «цифрованим чере-сом», орнаментованим тисненими узорами, мідними кільцями та ін. Постоли, як жіночі, так і чоловічі, орнаментовані тисненням та оздоблені металом.

СХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯ. Кінець XIX - початок XX ст. Жіночий костюм. Сорочка-«ромованка» домотканого полотна з уставками, з вишивкою гладдю. Вишиті верхня частина рукавів, низки рукавів, зап'ясники та чохли. Запаски ткані, з поперечними смугами. Трималися запаски на поясі, так званому «багорі». Кептар оздоблений кольоровою вишивкою, волічковими китицями, аплікацією із шкіри та сукна, бісером і металом. Барвиста хустка з квітами на чорному тлі. Шкіряні морщені постоли одягнуті на плетені вовняні орнаментовані білими нитками «капчури». Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка носилася поверх штанів. Виріз горловини зібраний «в зморшки» і зав'язаний на очкур. Вишивка прикрашає комір, пазуху та поділ. Кептар та сердак оздоблені вишивкою, аплікацією із шкіри, волічковими китицями та смужками. Коричневий капелюх «клебанка». Червоні сукняні штани «гачі». Морщені постоли взуті на сукняні «капчури». При цьому враховувалось гармонійне поєднання кольорів штанів та капчурів. Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка носилася поверх штанів. Виріз горловини зібраний «в зморшки» і зав'язаний на очкур. Вишивка прикрашає комір, пазуху та поділ. Кептар та сердак оздоблені вишивкою, аплікацією із шкіри, волічковими китицями та смужками. Коричневий капелюх «клебанка». Червоні сукняні штани «гачі». Морщені постоли взуті на сукняні «капчури». При цьому враховувалось гармонійне поєднання кольорів штанів та капчурів.

ЛЬВІВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з уставками. Шерстяний безрукавний горсик з «лаптихами», прикрашений кольоровими нитками, шнурами та мереживом. Білий кабат розшитий чорним шнуром. Сорочка і полотняний фартух вишиті багатоколірною ниткою хрестиком. Орнамент переважно рослинний. Смугаста спідниця «щорц» з домотканої тканини є вдалим доповненням ансамблю. Вишита полотняна хустка пов'язана на червону «бавницю» з бахромою. Оригінальної форми постоли з пряжками надіті на білі онучі. Прикраси: гердани та «пістряне» намисто. Чоловічий костюм. Сорочка на кокетці з виложистим коміром. На маніжці, комірі та манжетах вишивка. Штани вузькі, темного кольору, буденні з домотканої тканини, святкові переважно фабричні. «Каптан» (кафтан) білої домотканої вовни, прикрашений кольоровими шнурами та аплікацією з сукна й шкіри. Повстяний капелюх оздоблений стрічкою, квітами та пером. Шкіряні чоботи жовтого кольору багато орнаментовані.

ВОЛИНЬ. Кінець XIX - початок XX ст. Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з виложистим коміром. Кусан, також з домотканої шерстяної тканини, шився зі складами від лінії талії. Він яскраво розшитий кольоровими нитками та аплікацією з зеленого сукна. На червоний літник, тканий поздовжніми смугами зеленого, білого та синього кольорів, пов'язана вовняна килимова запаска-«попередниця» із складним різноколірним геометричним орнаментом. Біла хустка з китицями заткана червоною смужкою. Хустка пов'язана на «кибалку», зроблену з джута лляної куделі, луб'яного обідка та ін. Чоловічий костюм. Сорочка домотканого полотна. Комір виложистий. Пазуха, комір, станок та чохли оформлені геометричним тканим орнаментом червоного кольору. Підперезана сорочка багатоколірним тканим поясом з «кутасами». Штани вузькі з невідбіленого сурового домотканого полотна. Жінки та чоловіки носили личаки, що взувалися на полотняні «завої».

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ. Чоловічий костюм і pp. Сорочка синього кольору на кокетці, з поліхромною вишивкою маніжки, манжетів та подолу. Штани темні з фабричної шерстяної тканини. Сорочка носиться переважно поверх штанів «під пас». Дівочий костюм. 70-і pp. XX ст. Блузка з суцільним вишитим рукавом. Виріз горловини обшитий плетеною сіточкою з різноколірних ниток. Безрукавка-«сердак» вишита «коралями» і обшита по полах тасьмою. Спідниця «шаленова» з шерстяної тканини в квіточку.

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ. 70-і pp. XX ст. Багатошаровий, яскраво розшитий костюм молодої жінки є зразком, де органічно переплелися традиційні форми і декор з сучасним матеріалом. Сорочка з фабричного полотна з типовим для Поділля суцільнокроєним рукавом. Округлість рукава призбирана. Рукава, пазуха і поділ розшиті різноколірними «розшивками». Безрукавка і спідниця складають один ансамбль, вони з тонкої фабричної шерсті традиційного для Поділля темного кольору. Спідниця у складку з розшитим подолом. Безрукавка в талію, поли яскраво вишиті. На ногах туфлі-«постоли» традиційного типу. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. 70-і pp. XX ст. Жіночий костюм, що склався на традиційній основі. Блузка з фабричної тканини з суцільнокроєним рукавом. Вишивка на рукавах і пазусі однотонна (чорна) або ж двоколірна (чорна з червоним). Широка спідниця з яскравої фабричної тканини, переважно з малюнком (квіточки, горошок). Поділ спідниці прикрашають, як правило, кількома поперечними складками.

Східна Україна

ХАРКІВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Чоловічий костюм. Сорочка «до гестки» з бочками, що вшивалися між основними пілками. У зв'язку з тим, що станок, завдяки бочкам, ширший, ніж кокетка, біля шва, що з'єднує станок та кокетку, утворювались численні зборки. Червоно-чорна вишивка хрестом на комірі, маніжці та манжетах. Штани широкі, пістрякові до очкура. Капелюх бриль з соломи. Чоботи-«пришви» з чорної шкіри. Жіночий костюм. Сорочка з уставками прямокутної форми. Багатоколірна вишивка у вигляді квадратів на уставках, вздовж рукавів та на вузенькому стоячому комірі. Низки рукавів «от-лажки» зібрані «на нитку». Поділ прикрашений мережкою та прутиком. Парчева, керсетка «до дев'яти вусів», з зубцями на погрудді, обшитими, як і поли керсетки, кольоровою тасьмою «висічкою». Плахта виткана квадратами переважно жовтогарячого кольору. фартух-«завіса» парчевий, з подолом, обшитим червоним сукном. Парчевий очіпок циліндричної форми з «вушками». На очіпок пов'язували квітчасту хустку. Чоботи-«чорно- бривці» чорно-жовті, з орнаментованими закаблуками.

ДОНЕЧЧИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Жіночий костюм. Сорочка «до гестки» з нашитою вздовж вирізу горловини пілкою. Вишивка червоно-чорного кольору Прикрашена сорочка ще мережкою та вирізуванням. «Кохта черкасинова», «під усики», розшита кольоровою тасьмою. Поли обшиті мереживом. Рясна спідниця з яскравої фабричної тканини по подолу обшита плисом та підшита «щіточкою», щоб не протиралася на перегині, фартух-попередниця, «запон» з фабричної тканини, оздоблений мережкою та підшитою по подолу «шляркою». Кашемірова хустка надіта на «сіточку», що пов'язувалась на «гуг-лю» туго скручене волосся. Високі шкіряні черевики з червоними шнурками. Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка з широким стоячим коміром і широкою маніжкою. Комір, маніжка і низки рукавів вишиті. Обов'язковим атрибутом чоловічого костюма була коротка «жильотка» темного кольору. Штани з напівсукна, вузькі, міського крою. Чоботи- «бутилки» з твердими блискучими халявами. Головний убір картуз. Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка з широким стоячим коміром і широкою маніжкою. Комір, маніжка і низки рукавів вишиті. Обов'язковим атрибутом чоловічого костюма була коротка «жильотка» темного кольору. Штани з напівсукна, вузькі, міського крою. Чоботи- «бутилки» з твердими блискучими халявами. Головний убір картуз.

Поділля

ПОДІЛЛЯ. Кінець XIX початок XX ст. Чоловічий костюм. Сорочка домотканого полотна, кроєна «впе-рекидку», з виложистим широким коміром. Рукава та «третин-ниці», що вставлялися між основними пілками, зшиті швами, розшитими нитками жовтогарячого кольору. Комір та пазуха вишиті «виноградом» жовто-золотавого кольору. Сорочка навипуск, підперезана червоно-зеленим поясом з китицями. Неширокі штани з темної фарбованої домотканої тканини. Кожух «до стану» із стоячим коміром. Комір, поли та низки рукавів обшиті чорним смушком та вовняними кольоровими нитками. Шапка «стовбувата» з чорного смушку. Парубоцький костюм. Тунікоподібна сорочка з широким стоячим коміром. Комір, пазуха та манжети вишиті нитками червоно- чорного кольору. «Чугаїна» темно-рудого кольору, кроєна «до стану», з «прохідкою», з яскравою поліхромною вишивкою вовняними нитками. Капелюх повстяний, прикрашений стрічками та квітами.

ПОДІЛЛЯ. Кінець XIX - початок XX ст. Дівочий костюм. Сорочка домотканого полотна з суцільним рукавом. Виложистий комір, верхня частина рукавів та погруддя вишиті великими квітами червоно-синіми нитками. Широка спідниця-літник з домотканого сукна обшита по подолу плисом, фартух домотканий шерстяний з різноколірною вишивкою. Червоний тканий пояс з китицями пов'язаний на два боки. Характерний для Поділля вінок, в який ззаду вплітають більші квіти, спереду менші. Чоботи руді з орнаментованими закаблуками. Прикраси: червоне «кам'яне» та перламутрове біле намисто і сережки. Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з суцільними рукавами, пришитими до станка декоративними кольоровими розшивками. Рукава, особливо верхня частина, та погруддя пишно вишиті технікою набирування. Характерні вертикально вишиті смужки біля пазухи. Поділ сорочки має два розрізи, вишиті яскравою, в основному червоного кольору, вишивкою. Носили сорочку з великим напуском на пояс. Горбатка з чорної шерстяної домотканої тканини з кольоровою ниткою по подолу. До вузької крайки, що підтримує горбатку, підвішений гаманець. Невисокий очіпок циліндричної форми, до якого пов'язана «нафрама» з тонкої білої тканини. Прикраси: червоне «кам'яне» намисто з дукачами, каблучки та сережки. Постоли шкіряні на ремінцях.

ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ і pp. XX ст. Жіночий костюм. На Вінниччині замість традиційної жіночої сорочки в наш час увійшла в побут сорочка «до талійки» з поліхромною вишивкою квіточками на кокетці і рукавах, з обов'язковою квіткою, вишитою на вирізі горловини. Рясна спідниця з барвистої тканини обшита по подолу зеленим плисом, фартух із ситцю із «шляркою» (оборкою) прикрашений кольоровими стрічками. ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ і pp. XX ст. Чоловічий костюм. Біла бавовняна сорочка з кокеткою-«пере- гинкою», від якої вздовж погруддя зроблені дрібненькі складоч-ки- «фальбаночки». На комірі, пазусі та «дудах» поліхромна вишивка. Вузькі штани сучасного крою.

Північна Україна

ЧЕРНІГІВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Чоловічий костюм. Тунікоподібна сорочка домотканого полотна. Широка маніжка, стоячий комір, манжети й поділ прикрашені вишивкою. Одягалася сорочка переважно навипуск під кручений пояс. Штани грубого невідбіленого полотна, неширокі. Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна «до поликів» з широкими, у півтори пілки, рукавами. На рукавах та поликах червоно- чорна вишивка гладдю. Синя керсетка з підрізною спинкою, «до фанд» (з фалдами). Червона спідниця у складку типу андарака домотканої вовни з тканим різноколірним геометри-зованим орнаментом по подолу. Білий полотняний фартух вишитий по подолу, з «закладками» та обшивкою мереживом. Дві різноколірні хустки пов'язані на білий очіпок. Одна хустка пов'язана «просто», а друга підведена під підборіддя і зав'язана на маківці. Личаки прямого плетіння у чоловіків та жінок одягалися на полотняні онучі.

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ. 60-і pp. XX ст. Жіночий костюм. Блузка з бавовняної тканини, пошита в талію з поздовжніми складами- «зашивками». фартух прикрашений вишивкою та мереживом. Прикраси: червоний бант та «плетьон- ка» у вигляді ажурної стрічки, вишитої бісером. Зручний і практичний одяг блузка і спідниця з деякими видозмінами поширений в багатьох областях республіки. ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ. 70-і pp. XX ст. Дівочий святковий костюм. Він склався на основі традиційного комплексу. Сорочка-«косиця»; безрукавка з яскравої шовкової тканини, пошита за традицією «з зубцями» на полах; фартух-«плат», прикрашений мереживом та червоною стрічкою. Традиційна шийна прикраса «силянка» зроблена з бісеру.

КИЇВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Чоловічий костюм. Сорочка домотканого полотна з «призбиранням» біля коміра. Пазуха, комір, низки рукавів та рукава біля пройми вишиті червоно-чорними нитками хрестиком. Орнамент рослинний. Штани широкі, «наддніпрянські», з сурового полотна, на очкурі, підперезані широким червоно-зеленим поясом, пов'язаним «на два кінці». Чорно-рудувата свита доморобного сукна пошита «до ряс». Стоячий комір, поли та «закавраші» обшиті шкірою. Висока шапка із сивого смушку «стіжкуватої» форми. Чорно- руді шкіряні чоботи з невисокими халявами. Жіночий костюм. Сорочка домотканого полотна з уставками та вузеньким стоячим коміром. Червоно-чорна та чорно-синя вишивка на пазусі, уставках та чохлах виконана хрестиком бавовняними нитками. Для мережки по подолу використана сіра лляна нитка. Зелена з червоними «перчиками» баєва юпка пошита «на три вуси» з великим виложистим коміром. Запаски, червона передня та синя задня, з домотканої шерстяної тканини з різноколірним геометричним орнаментом по подолу. Крайка з китицями зав'язана на лівому боці. Вишитий волічкою бавовняний очіпок затягувався на потилиці червоною стрічкою. Прикраси: червоне намисто, намисто з бурштину (янтарю), сережки та каблучки. Чоботи червоні на високих «корках».

ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ. Друга половина XX ст. Жіночий костюм. Бавовняна сорочка, пошита за традицією з уставками, пришитими до стану широким «змережуванням», з вишитими рукавами. Нагрудник, схожий на білоруський «саян», з шерстяної тканини синього кольору є комплексом ліфа з спідницею, фартух з такої ж тканини, оздоблений вишивкою гладдю та мережкою. Хустка квітчаста шерстяна. Прикраси: «плетьонка» з бісеру, «коралі». Дівочий костюм. Біла шовкова блузка вже з коротким рукавом, але з традиційним орнаментом, вишитим вздовж пазухи та на рукавах. Сарафан з квітчастої тканини відрізний, в талію. Прикраси: традиційна «плетьонка» з бісеру світлих кольорів.

Центральна Україна

ПОЛТАВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Парубоцький костюм. Полякова сорочка домотканого полотна з широкими рукавами. Станок сорочки разом з поликами «ря-сований» біля коміра. Шви розшиті сірою лляною ниткою. Такою ж ниткою зроблена мережка на пазусі та низках рукавів. Штани вибійчані «наддніпрянського» типу на очкурі. Пояс тканий, широкий, червоно-зелений. Чоботи-«витяжки» з низько відрізаними халявами («чирики»). КИЇВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Дівочий костюм. Сорочка домотканого полотна з уставками, стоячим коміром. На уставках, підполиччі та рукавах червоно-чорно- зелена вишивка. Керсетка коротка, «до стану», з фабричної шерстяної тканини, з вишитим наріжником кутом правої поли. Спідниця баєва з «перцями», фартух з брижами, закладками та вишитою лиштвою. До вікна прив'язані різноколірні стрічки. Прикраси: різноколірне намисто, каблучки, сережки. Черевики чорного кольору з зеленими шнурками.

ПОЛТАВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Дівочий костюм. Сорочка домотканого полотна з поликами, вишита квітами червоно-чорного кольору. Керсетка довга, «у складку», з високою талією, прикрашена тасьмою і плисом. Рясна спідниця з напівшерстяної фабричної тканини з нашитими по подолу стрічками з плису. Вінок високий, «чубатий», з прив'язаними до нього кольоровими кісниками. Намисто «добре», червоне, з дукачами. Чорні шкіряні черевики на високих підборах. Жіночий костюм. Сорочка з домотканого полотна. Рукава, під-поличчя та полики вишиті лляними нитками сірого або білого кольорів. На місці з'єднання рукавів з уставками рукав збирався в зборочки- «пухлики». Керсетка «в розмашку», «з вусиками», пошита з ситцю в квіточку. Поли керсетки обшиті плисом, по лінії талії нашиті червоні гудзики. Плахта «з крилами», шерстяна, з дрібним малюнком у квадратах. Колір квадратів переважно зеленкувато-синій та червоний, фартух з полотна оздоблений мережкою та вирізуванням. Головний убір «намітка» з тонкої білої тканини, пов'язаний на м'який очіпок. Орнаментовані чоботи «сап'янці» жовто-коричневого кольору.

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Жіночий костюм. Характерним для керсеток та юпок на Дніпропетровщині на той час був чотирикутний виріз горловини «каре». Юпанка з блискучої, «оертусової», тканини, «до складок». Поли, низки рукавів та виріз горловини обшиті чорним плисом та кольоровими нитками. Плахта ціла, «нагальна». Орнамент «ведмежі лапи» створює ритмічний малюнок із різноколірних вовняних ниток з перевагою червоно-білих та жовто- зелених кольорів. Білий полотняний фартух прикрашений вишивкою та «зашивками». Звужений з боків червоно- сріблястий шовковий «капор» часто носили без хустки. Зелено-чорні чоботи-«чорнобривці» з вистроченими закаблуками та мідними підківками на високих «корках». Прикраси: «добре» намисто з дукачами, каблучки та сережки. Чоловічий костюм. Полотняна, з «бамбака», «лоцманська» сорочка з широкими рукавами в дві пілки. Нашивна маніжка та стоячий комір, зав'язаний червоною стрічкою, вишиті червоно-чорними нитками. Оздоблені вишивкою також низки рукавів. Сорочка заправлена в широкі пістрякові штани «наддніпрянського» крою, підперезані широким червоним в'язаним поясом з китицями. Свита біла з домотканого сукна «до стану», з стоячим коміром. Головний убір сіра смушкова шапка циліндричної форми.

Жіночі костюми, в яких використані елементи традиційного українського вбрання

ЛЕНІНГРАДСЬКИЙ БУДИНОК МОДЕЛЕЙ. 70-і pp. XX ст. Жіночі костюми, в яких використані елементи традиційного українського вбрання. Безрукавка обшита хутром, поли вишиті кольоровими нитками та тасьмою на взірець традиційного кептаря. Червоно-зелена плахтового малюнка спідниця прикрашена китицями. Брючний ансамбль. Жакет, розшитий подільським візерунком. Вдале сполучення червоного гарусу та чорного тла роблять костюм красивим і модним.

СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ДІАЛЕКТНИХ ТЕРМІНІВ Андарак вид спідниці з цупкої тканини. Бавниця китиці. Бертусова тканина блискуча тканина фабричного виробництва. Бамбак бавовняна тканина фабричного виробництва. Букурійка вузький ремінний пояс. Волічка вовняна нитка, гарус. Вуса склади. Гачі полотняні або суконні штани. Гердан, силянка дрібне намисто, нанизане на нитяну мережу. Гуня, гунька вид свити. Закавраші великі манжети. Кабат верхній одяг типу свити. Капчури короткі вовняні панчохи. Косиця дівоча сорочка з поздовжньою вишивкою на рукавах. Крайка жіночий тканий пояс. Кусан жіночий жакет з рукавами. Кутаси китиці. Лаптих оздоблення горсика. Літник вид спідниці з поздовжніми смугами різного кольору. Прохідка ~ невідрізна частина спинки від лінії талії. Ряси рясні складки. Табівка шкіряна сумка, оздоблена металом. Черкасинова кохта жіночий жакет з рукавами. Чугай, чугаївка, чуганя вид свити. Щорц смугаста спідниця.