25 років від дня Чорнобильської трагедії

Чи буде квітень, як завжди Дарунком весняної здоби, Чи власним іменем біди Ми назвемо його - «Чорнобиль?»! Чи може викинем його З календарів своїх, допоки Нас темний грітиме вогонь Ще не відкритих ізотопів?

Чорнобиль – невеличке, миле провінційне містечко, весною потопає у свіжій зелені та яблуневому цвіту. Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великого географічного регіону - білорусько-українського Полісся, на березі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, у 18 км від районного центра - м. Чорнобиль. На 112 кілометрах південніше Київ, а в 100 км на схід –місто Чернігів. Безпосереднє місце, де знаходиться станція і містечко обслуговуючого персоналу - місто Прип'ять.

Останній дзвінок в Чорнобильській школі Ніщо не віщувало біди…

День 25 квітня 1986 року на 4-м енергоблоці ЧАЕС планувався не як зовсім звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово- попереджувальний ремонт. 26 квітня 1986 року о 1 годин 24 хвилини на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС пролунали послідовно два вибухи, які сповістили весь світ про трагедію століття, що відбулася. Що ж сталося за цю добу? Звернемося до хронології подій. Отже 25 квітня 1986 року …

1 год. 00 хв. - відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апарату, що працював на номінальних параметрах. 14 год. 00 хв. - відповідно до програми іспитів відключається система аварійного охолодження реактора 23 год. 10 хв. - отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниження його теплової потужності до МВт відповідно до програми іспитів. Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужність апарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності.

1 год. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведені стрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів 1 год. 23 хв. 40 сек. - керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівши небезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не вдалися. Реактор вийшов з під контролю.

1 год. 23 хв. 45 сек - 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу), а також осколки графітового сповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу. Крім того, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки під час вибуху, але і поширювалися під час пожежі.

Вибухи призвели до повного руйнування реактора і його активної зони, систем охолоджування, а також будівлі реакторного залу. На дах машинного залу, на територію довкола АЕС були викинуті залізобетонні і металоконструкції, графітові блоки і їх шматки.

Вже через годину радіаційна обстановка в місті була зрозумілою. Ніяких мір на випадок аварійної ситуації там передбачено не були: люди не знали, що робити. За всіма інструкціями і наказами, що існували уже 25 років, рішення про виселення населення з небезпечної зони повинні були приймати місцеві керівники. До моменту приїзду Урядової комісії можна було вивести з зони всіх людей навіть пішки. Але ніхто не взяв на себе цю відповідальність.

Евакуація почалася аж 27 квітня. Вона називалася тимчасовою. Люди не знали, що покидають свої домівки назавжди.

З жерла реактора піднімався на декілька сотень метрів заввишки, стовп продуктів горіння, потужний потік газової радіоактивності. Із 190 тонн ядерного палива 90% попало в атмосферу Землі. За даним учених викид радіонуклідів дорівнює, по різних оцінках, чотирьом і більш вибухам у Хіросімі.

О 1 годині 30 хвилин на місце катастрофи прибув підрозділ пожежних частин по охороні АЕС, самої станції і м. Припяті, під командуванням лейтенантів Віктора Кибенка (зліва) і Володимира Правіка(зправа). Пожежники перейняли на себе всю потужність радіоактивного випромінювання при гасінні пожежі на покрівлі машинного залу. Пізніше прибули пожежні частини з м. Чорнобиля, Києва та інших районів, командування якими очолив майор Телятников.

А ті, хто першими ступили в полумя, першими прийняли на себе удар, за лічені хвилини зуміли зробити майже неможливе. Їх було двадцять вісім... Вони кинулися на боротьбу з вогнем, знаючи, що полумя – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато підступніший – радіація. Та хлопці не думали про себе. Вони прагнули одного – якнайшвидше загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим ризикують. Знали, але не відступили.

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

Сержант Микола Ващук Старший сержант Василь Ігнатенко

Старший сержант Микола Титенок Сержант Володимир Тишура

Щодня, починаючи з першого, вертольоти здійснювали по п'ять вильотів для з'ясування обстановки, що панувалав зруйнованому реакторі.

Після евакуації населення з селища Прип'ять, ліквідатори змивають радіоактивний пил з вулиць, дерев і будинків. Ця клейка субстанція прибивала радіактивний пил до землі і склеювала його. Після того, як речовина підсихала, її просто скочували як килим і захоронювали в радіаційних могильниках.

Більшість ліквідаторів були простими резервістами, або службовці військ РХБЗ. Озброєні сили не були оснащені відповідним обмундируванням, призначеним для роботи в умовах високої радіоактивної зараженості. Ті, хто був призначений працювати в найбільш небезпечних зонах, були одягнені у власну форму або одяг, і єдиним захистом служили зшиті свинцеві пластини завтовшки 2-4 мм і прості респіратори. Зверху одягалияся гумові фартухи

Кожну хвилину на дах виходила нова партія людей, які практично ніяк не були захищені від радіаційної дії.

Спочатку прибирати радіоактивні уламки з даху планувалося доручити німецьким, японським і російським роботам, але, у зв'язку з високим рівнем радіації, електроніка просто ламалася, тоді було прийнято рішення задіювати на цих роботах людей. Основне правило ліквідаторів, що працювали на даху енергоблока, - "знайшов, підняв, доніс, скинув". За тих секунд, відміряних для роботи на даху, нічого іншого зробити було не можна, та і не потрібно. Одна людина - один уламок. І так сотні людей підряд протягом довгого часу, поки весь дах атомної станції не був очищений. Як правило, кожен з тих, хто прибирав уламки на даху, піднімався на неї лише один раз, оскільки доза радіації яку він отримував, відповідала тій, яку звичайна людина отримує за все своє життя.

Засвіти знизу на фотографії - результат високого рівня радіації. На залишках даху четвертого реактора. Люди розгрібають радіоактивні уламки і скидають їх вниз. Кожен візит продовжувався не більше 60 секунд, оскільки знаходження на даху більш довгий час загрожувало негайною смертю. Кожні 60 секунд чувся звук завиваючої сирени, який свідчив про закінчення чергової зміни, після чого на дах виходили нові "біологічні роботи".

Генерал Микола Тараканов вручає почесні грамоти ліквідаторам що працював на даху реакторного блоку. Доктор наук Тараканов був призначений відповідальним за операцію по очищенню даху від радіоактивних уламків в червні 1986 року. Вказівки, які він отримав, говорили, що всі роботи по очищенню даху мають бути закінчені до 2 жовтня, часу, коли на станцію повинен був прибути з візитом М. Горбачов. Тараканов намагався вибити більше часу на операцію, але цього йому не вдалося. За 12 днів його команда видалила більше 170 тонн радіоактивних уламків.

*** Першим важко. Ви ж були найперші. Із вогню та в полумя шугали. Не до подвигів і не до звершень, - Ви ж собою людство заступали.

Тисячі одиниць автотехніки були використані при ліквідації наслідків аварії. Після ліквідації найбільш заражену техніку, разом з тією, що належала жителям селища Припять, довелося закопати в спеціальних могильниках. Метал дуже добре абсорбує радіацію і на сьогодні стало зрозуміло, що рішення закопати техніку було помилковим, оскільки радіація вимивається дощовими водами і вирушає в глиб землі. Після чого вона проникає в підземні води, з якими потрапляє в басейн річки Припять,

Це не повинно повторитися !