ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Святий Василій Великий навчає, що «справжній Піст – це усунення гріхів» а святий Іоан Золотоустий говорить так: Ти постиш? Докажи мені це своїми вчинками

Історія Великого посту Тому, що ми не постили, нас вигнано з раю. Отже, чинім піст, щоб вернутися до нього. (Св. Василій Великий) Виникнення Великого посту зароджується ще за часів апостолів. Тоді перша християнська громада замість дня святкування єврейської Пасхи, встановлює день поминання Христових мук. до ІІІ ст. Великий піст тривав протягом 1 тижня,а вже після Нікейського Собору – сорок днів. У 346 році св. Афанасій наголошує на необхідності дотримання сорокаденного посту перед святкуванням Пасхи: «Хто нехтує Чотиридесятницею і хто наче без уваги й нечистим серцем входить у святая святих, той не празнує празника Пасхи». Ще перші люди Адам і Єва порушили піст, заборону Бога не їсти із дерева знання

Святий Великий Піст, також називають Чотиридесятниця – це одна з найдавніших і найбільш духовних практик християнської релігії. Історія Великого Посту давня і багата традиціями. Вона сягає апостольських часів. Перед-пасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він суворий і найважливіший в житті Церкви і кожного християнина. Від IV століття маємо перші згадки про 40-денний перед-пасхальний піст. Перше свідоцтво дає нам Нікейський Собор. Число 40, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до перед-пасхального посту скоріше в символічному ніж в буквальному розумінні. У Старому Заповіті читаємо: про 40 днів потопу (Буття 7, 4), про 40-річну мандрівку Ізраїльтян по пустелі (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея поки дістав він від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (І Цар. 19, 8). У Новому Заповіті говориться, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до Єрусалимської святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі (Мат. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння (Діян. 1, 2). Свята Церква від самого початку приділяла велику увагу числу 40. У перших століттях були в духовній практиці 40-денні покути, а відтак прийшов й 40-дений піст перед Пасхою. В нашому обряді 40-вого дня після народження приносять дитину до церкви, щоб її охрестити, а також на 40 день поминаємо померлих.

Про піст у Святому Письмі Звертаючись до Старого Завіту, бачимо пошану до посту та розуміння його величі й сили. 1.У пості та послуху Мойсей отримав скрижалі, на яких Господньою рукою були написані Заповіді Божі. 2.Саме після посту Ілля побачив Бога (наскільки це було можливо для смертної людини); на три роки і шість місяців закрив небо, щоб звернути духовні очі грішного народу на їхнього Творця і мовив: «Живий Господь Бог Ізраїлів перед яким я стою! В ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що за моїм словом»(4 Цар 4, 39-41), тим же наклав піст на народ, для спокутування гріхів. 3.Отруйна їжа, освячена молитвою пісника Єлисея, не завдала шкоди не лише йому, але і його гостям (4 Цар 4, 39-41). 4. Був неушкоджений Даниїл, який по трьох тижнях посту без хліба і води був викинутий в яму з левами (Дан 6, 16-22). 5.Через своє непощення Ісаав став рабом брата свого, бо через їжу продав первородство (Бут 25, 30-34). 6.Молитва та піст подарували Самуїла матері (1 Сам 1, 13-16). 7.Піст дав непереможну міць великому героєві Самсону (Суд 13, 4). У Новому Заповіті 1.згадується про сорокаденний піст нашого Спасителя – Ісуса Христа, який під час сорока днів посту боровся зі спокусами сатани. 2.Наодинці зі своїми учнями Христос наголошує їм про велику силу, що виганяє бісів, яку дає піст і молитва: «цей рід не можете вигнати інакше, як від молитви і посту» (Мр 9, 29).

Сьогодні люди по-різному ставляться до Посту, тому їм часто бракує духа покаяння. Бог не тільки прощав великі провини тим людям, які молилися у покаяльному пості, але наділяв їх Своїми щедрими ласками і добродійствами. Пророк Самуїл, наприклад, постив із усім народом і молився за звільнення з рук филистимлян, і Господь Бог вислухав їхню молитву, поєднану із постом. В час коли на нашій землі війна, і ворог намагається завоювати наш народ, і наші землі, ми як ніколи повинні постити і перебувати в молитовному єднанні з Богом, випрошуючи ласки Божої для всіх нас українців Час Великого Посту, у який вступаємо, є найкращою нагородою для обновлення душі. Про силу Посту знали колись старозавітні юдеї і придавали Посту великого значення. Також медицина доказує, що Піст не шкодить людському здоровю. Доказом цього є також багато святих пустельників.

Практика Великого посту Початок посту це час покаяння, це день спасіння. Час Великого Посту для кожного християнина – це час духовної боротьби, в якій беруть участь й душа й тіло. Душа бере участь через ревнішу молитву й розважання, через контроль над думками та помислами, практикуючи християнські чесноти і роблячи добрі справи. Це внутрішнє настановлення душі проявляється назовні через піст і покутні справи нашого тіла. Без тілесного посту нема й духовного посту. «Наскільки відмовиш тілу, каже св. Василій Великий, настільки й додаш своїй душі блиску духовного здоровя».

Організація духовно-молитовного життя Під час Великого посту варто: Якомога більше часу проводити в молитві Частіше відвідувати Церкву Приборкати всі свої пристрасті Відмовитись від розваг (танців, музики, святкувань) Відмовитись від шкідливик звичок (куріння, алкоголь та інші) Утриматись від скоромної їжі (мясо, молочні продукти, яйця) Примиритися з усіма і простити всіх свої ворогів Відвідувати хворих і немічних, подавати милостиню

Піст тілесний Утримання від мясних, молочних продуктів і яєць. Рибні страви дозволяється споживати лиже двічі протягом Великого посту: Благовіщення – 7 квітня Вербна неділя – за тиждень до Пасхи

Відмова від алкоголю, паління, та інших шкідливих звичок

Піст духовний Молитва, покаяння, доброзичливість, чуйність, милосердя

Постові покути й поклони У перших століттях християнства в Церкві практикувалася прилюдна покути за різні гріхи чи провини. Багато з тих, хто каявся, дотримуючись традицій Церкви, відбували свою покуту під час Великого Посту. Звідси і глибоко покутний дух наших великопісних Богослужінь. З нашими пісними відправами тісно повязані поклони. Вони бувають або до пояса, або доземні, і практикуються на всіх Богослужіннях Великого посту. На особливу увагу заслуговує молитва св. Єфрема Сірійського ( 373) з поклонами. Ця молитва повторюється на кожному Богослужінні. В ній наче замикається увесь зміст і ціль Великого Посту. Київський митрополит Георгій ( ) у своєму «Білечеському Уставі» приписує для всіх вірників по 300 великих поклонів щоденно під час Великого посту.

Поклони

Молитва святого Єфрема Сиріна Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослівя не дай мені. (доземний поклін) Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені, рабу Твоєму. (доземний поклін) Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь. (доземний поклін)

Висновок Головний сенс посту - це наш шлях до Бога. І в цьому сенсі тілесний піст і піст наш внутрішній, духовний піст - вони йдуть рука об руку, одне без іншого неможливо. Піст повинен допомогти людині зрозуміти, хто вона така, і усвідомити себе як істоту, яка здатна любити, ділитися, співчувати, яка здатна чимось жертвувати заради іншої людини.