Велесова книга – скрижалі буття українського народу в давні часи І будемо великою державою, з князями своїми, Городами великими і безліччю зброї залізної. І буде безліч нащадків наших…

Скрижалі За біблійною легендою, на кам'яних плитах (скрижалях) були написані заповіді, які бог дав Мойсеєві на горі Сінай (Ісход, 24, 12). У переносному значенні скрижалі – заповіт, твір, насичений великими ідеями; "бути записаним на скрижалі історії" – здобути безсмертя, увічнення.

Велесова книга – зразок злитого письма, зафіксованого на дерев'яних дощечках способом випалювання

Історія появи Велесова книга була знайдена 1919 року полковником білої гвардії Алі Ізенбеком у поміщицькому маєтку селища Великий Бурлук Харківської губернії. Знахідка була вивезена до Бельгії

Розшифрування Перше розшифрування пам'ятки Ізенбеком було неповним, спотвореним пропусками і невірними прочитаннями. З 1925 року до роботи над Велесовою книгою підключився український емігрант Ю.П.Миролюбов – Лядський, який зумів набагато краще прочитати текст. У 50 роках були опубліковані у Сан- Франциско (США) розшифрування Ізенбека; за цими текстами зроблено український переклад. Але через дефектність тексту-основи цей переклад не передає належним чином зміст книги. Перший повноцінний переклад зроблено Б.Яценком (1994 р.)

Велесова книга складається із 74 дощечок-текстів, які були остаточно пронумеровані М.Скрипником (Лондон, Гаага, 1972, 1975 рр.). Позначаючи їх літерами ( наприклад, 2а і 2б, 3а і 3б тощо), він, очевидно, намагався систематизувати ці тексти у межах усієї збірки.

Тематика За темами можна виділити такі записи: походження слов'ян; руська земля і оборона її; побут і заняття слов'ян, їхня торгівля із сусідами; світогляд і вірування.

Знайомство з текстом 16 Цю книгу присвячуємо Велесу, нашому богу, в якому вся сила. У давні часи був чоловік, благий [добрий, пристойний] і доблесний, шанований на Русі. Мав жону і дві дочки. Мали вони худобу: корів і багато овець. Жили в степах, і не було чоловіків для їхніх дочок. Той чоловік молив богів, аби вони не допустили згасання роду. Дажбог почув ту молитву і дав прохане: «Тутбо Велес отроча [дитину] несе йому». То ж восхвалимо бога нашого!

1 дощечка Велесової книги Даремно згадали доблесні наші старі часи, бо куди йдемо невідомо. Оглядаємося і говоримо, що соромимося знати Наву, Праву іЯву[Нава світ померлих; Права закони, порядок; Ява реальний світ]. Дажбог створив нам яйце, «що є світзоря, яка нам сяє». У тій безодні він повісів землю нашу, щоб там удержувалася. Душі пращурів світять нам зорями від Іру [Ір слов'янський рай]. Греки напали на Русь, «чинячи злеє в ім'я богів», так що ми не знали, куди тікати і що робити. Права таємно уложена Дажбогом, «а по ній, як пряжа, тече Ява» і створює життя наше. А коли вона відійде, наступає смерть. «Ява тече і твориться в Праві», тобто реальне життя проходить за певними законами. Після них іде Нава світ померлих, потойбічний світ. Усе йде по колу, тому ми повинні знати своє минуле: «Поучившись старому, зануримо душі наші в нього, бо є то наше, яко се бо уже найшло на коло нам». Бог дав нам силу, і не треба її марнувати, бо душі пращурів дивляться на нас «і там з жалю плачуть і виказують нам, що не берегли ми Праву, Наву і Яву». Не тільки не берегли, а й глузували, тому не достойні бути Дажбожими онуками. Отож, треба молитися, щоб мати чисті душі і тіла, мати спільне життя з праотцями нашими, які злилися з богами воєдино. Ми Дажбожі онуки по розуму, а розум «великий божий є єдиний з наіми». Тому ми творимо й говоримо з богами воєдино. Бренним (скороминущим) є життя наше, та й ми самі також.