Образ Чiпки в романі Панаса Мирного "Хіба ревуть воли як ясла повні?" Виконала : учениця 10 класу Тульчевська Марія.

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
Зображення нескореності українського народу в поемі А. Малишка «Прометей»
Advertisements

Бернард Шоу. 26 липня 1856 народився англійський письменник і драматург Джордж Бернард Шоу. Це була воістину унікальна людина, яка прославилась не тільки.
Дружба - це хороша штука І щасливий той, хто її має Й тяжка між друзями розлука Це розуміє той, хто щось про дружбу знає!
Головні герої роману Майстер і Маргарита - люди одружені, але їхнє сімейне життя було не дуже щасливим. Може через це герої шукають те, чого їм так не.
Давайте попрощаємося з героями А. П. Чехова і ще раз пригадаємо: заради чого він творив і писав, яку мету ставив перед своєю творчістю, якою хотів бачити.
«Що означає творити себе працею?» Презентацію підготувала Кузьменко Дарина.
Різдвяна пісня у прозі. Тема: «ПРИЧИНИ ДЕГРАДАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ СКРУДЖА ТА ЙОГО ПЕРЕРОДЖЕННЯ ЯК НАСЛІДОК ОСМИСЛЕННЯ СВОГО ЖИТТЯ»
Історія написання «Україна в огні»
І. Франко «Захар Беркут». Проблема вибору людини у вирішальній ситуації. Характеристика образу Захара Беркута.
Соціально-психологічна трагічна драма Щасливий, хто мав змогу знайти щастя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватися. Г.Сковорода.
Cовість
Заглядає в шибку казка. Землю прикрашає казка – блискуче, найкраще у світі золото, те золото, що блищить вогником у дитячих оченятах, дзвенить сміхом.
Тема вибору у романі Майстер і Маргарита Тема вибору у романі Майстер і Маргарита.
Кохання… Виконала: у чениця 10 -Б класу Петричук Тетяна!!!
Степненська ЗОШ І-ІІІ ст.. Учні 4 класу Керівник: Гавриленко Тетяна Олександрівна Добро починається з тебе.
Екзистенція – внутрішнє буття. Те ядро людського я, котре робить індивіда неповторною особистістю Прикордонна ситуація – період в житті людини, коли вона.
Урок з основ здоров ̕ я 6 клас. …щодня робіть хоча б одну добру справу, здатну викликати усмішку радості на чиємусь обличчі Дейл Карнегі.
Єдине, що важливе, - це бути людиною. Єдине, що важливе, - це бути людиною. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману А. Камю.
Микола Задорожний Галицький селянин - трудівник років 45. Невеликого зросту, похилий. Чоловік Анни. Він тяжко працював усе життя – раніше у наймах, а.
в романі П.Мирного «Хіба ревуть воли,як ясла повні?» Підготовила група знавців українського фольклору.
Транксрипт:

Образ Чiпки в романі Панаса Мирного "Хіба ревуть воли як ясла повні?" Виконала : учениця 10 класу Тульчевська Марія

З Чiпкою ми знайомимось уже на перших сторiнках твору. Це широкоплечий двадцятирiчний парубок, з гострими карими очима, довгобразим лицем, одягнений у бiлу вишивану сорочку та просту свиту. На головi в нього висока решетилiвська шапка. Та автори не задовольняються зовнiшнiми ознаками в змалюваннi портрета, як це властиво їх сучасниковi Нечую-Левицькому. Вони знаходять i такi риси, що розкривають соцiальний стан персонажа ("Не багатого роду! - казала проста свита"), передають якостi його характеру ("Таких парубкiв часто й густо можна зустрiти по наших хуторах та селах. Одно тiльки в нього неабияке - дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним свiтилася якась незвичайна смiливiсть i духова мiць, разом з якоюсь хижою тугою...").

Чiпка зростаі у злиднях, в атмосферi недоброзичливостi i ворожостi. Тiльки бабусинi казки розширювали кругозiр хлопчика, примушували його задуматися, викликали в нього часом далеко не дитячi запитання. Вже в дитинствi, коли Чiпку за впертiсть прогнав багатiй Бородай, вiн "понiс у серцi гiрке почуття ненавистi на долю, що подiлила людей на хазяїна й робiтника..."

Кожний з етапiв життя героя виразно постаі перед нами завдяки майстерностi авторiв у розкриттi його внутрiшнього свiту. Так, великою силою емоцiйної наснаженостi,психологiчною переконливiстю позначенi роздуми Чiпки в зв'язку з несправедливим вiдбиранням землi. Рiзкi переходи вiд сподiвань жити щасливо до гiрких розпачливих настроїв, до болiсних думок про кривду, що "заснувала цiлий свiт", про лихо, з тенет якого не вирватися трудiвниковi, гарячкова розмова з самим собою у важку безсонну нiч, коли зримо постала неправда у свiтi сильних, розкривають чесну, бентежну душу парубка. Тому й вразила кривда прямо в серце Чiпки, коли за право працювати на своїй землi чиновник з цинiчною вiдвертiстю вимагали хабара.

Саме в цю мить Чiпка втратив не лише ниву, а й вiру в справедливiсть. У його серцi знову закипiла ненависть, але, на жаль, не тiльки до гнобителiв та їх прислужникiв, а до всiх людей. Своє горе, чорну безнадiю Чiпка починає топити в чарцi. А вiд пиятики вже прямий крок до грабунку. В романi глибоко вмотивовуються злочиннi дiї парубка. Болi змученої душi, кричуща соцiальна несправедливiсть - ось що штовхнуло вчорашнього хлiбороба, щасливого своєю працею, на шлях грабiжництва. Чiпка вважає цi вчинки вiдбиранням свого ж добра,рiвнянням багатiїв з бiдняками.

На якийсь час, зокрема пiд впливом лихого "товариства" Чiпка опустився на саме дно життя, гiрко образив своїми вчинками матiр. Проте добре в його натурi змогло взяти верх, змогло перемогти. Вiн знайшов у собi сили перепросити матiр, повернути її в рiдну хату. Одружившись з Галею, Чiпка нiжно любить її, поважає матiр, ревно працює в господарствi, щиро й безкорисливо допомагає всiм, хто звертається до нього за пiдтримкою. Його "сувора натура, загартована давнiм злиденним життям, м'якшала: вiн тепер соромив свого давнього безпуття, тiєї кривої стежки, якою вiн думав дiйти до щастя".

Коли пiшли розмови про земство, про вибори гласних, Чiпка, незважаючи на те, що становий Дмитренко радив вибирати панiв, закликає громаду захищати свої iнтереси, "а не даватись знову панам у руки". Серед iнших гласних вiд селям Чiпка видiлявся громадянською мужнiстю, прагненням вiдстоювати права трудящих. Тому селяни- гласнi всупереч волi дворян та чиновникiв обирають його членом повiтової земської управи. Та пани все зробили, щоб "очистити" свої ряди вiд "мужика", i Чiпку наказом губернатора було виведено з управи "по неблагонадежности".

Болюча кривда, що знову впала, як грiм серед ясного нiба, на Чiпчину голову, вiдверта, кричуща несправедливiсть i були тим останнiм поштовхом, що зламав життя правдошукача, зiпхнув його на стежку слiпої помсти. Селянин вiдчув на собi, ще панська "правда" гiрше крадiжки, розбою. Не знайшовши справедливостi i вище, Чiпка став мстити без розбору, бити направо й налiво, бити наослiп. Грабунки, вбивства зводять нанiвець його протест, кров загублених жертв, смерть нi в чому невинних людей заплямовують Чiпку. Власне, вiн з правдошукача перетворився у звичайного кримiнального злочинця.