Вершиною англійської поезії епохи Відродження і найважливішою віхою в історії світової поезії стали сонети Шекспіра. До кінця XVI в. сонет став провідним жанром в англійській поезії. Шекспірівські сонети по своїй філософській глибині, ліричній силі, драматизму почуття і музикальності мають велике значення в розвитку мистецтва сонета того часу. Шекспір. Сонети. Лондон, 1609 р.

У багатому творчому доробку Шекспіра «Сонети» займають особливе місце. Вони створювались для найближчого оточення Шекспіра і не були відомі широкому колу читачів. Згадка про існування «Сонетів» уперше зустрічається в огляді англійської літератури «Скарбниця розуму» (1598) Ф. Мереза: «Подібно до того, як гадали, що душа Евфорба жила у Піфагорі, так ніжний, дотепний дух Овідія живе в солодкозвучному і медоточивому Шекспірі, про що свідчать його «Венера і Адоніс», його «Лукреція», його ніжні сонети, відомі його особистим друзям». Уже наступного року після повідомлення Мереза два сонети були надруковані видавцем У. Джаггардом у томі віршів «Пристрасний пілігрим».. Потім протягом 10 років публікації не відновлюються. Видати «Сонети», очевидно, не дозволив сам автор або хтось інший, не зацікавлений в опублікуванні віршів. Перший сонет у прижиттєвому виданні «Сонетів» Шекспіра (1609 р.)

Вперше збірка сонетів була надрукована у 1609 р. видавцем Томасом Торпом. На титульному аркуші проставлено такі вихідні відомості видання: «Шекспірові сонети. Ніколи раніше не друковані. В Лондоні. Д. Елд для Т. Т ». Т. Т.- це видавець книги Томас Торп. Значно складніше розшифрувати текст присвяти, який був надрукований на титулі видання: «Тому єдиному, кому завдячують своєю появою нижчеподані сонети, містеру W. Н. всілякого щастя і вічного життя, обіцяного йому нашим безсмертним поетом, бажає доброзичливець, який зважився видати їх у світ. Т. Т.». Присвята звучить вельми двозначно. Таємничим W. Н. може бути той, на честь кого створювалися «Сонети».

Вважають, що цією таємничою особою міг бути Вільям Герберт, з 1601 г. граф Пемброк, який знаходився у дружніх стосунках з В. Шекспіром. Також існує версія, що під цими ініціалами криється Генрі Різлі, граф Саутгемптон, який був покровителем поета. Існувало також припущення, що сам Шекспір і є містером W.H., що «Н» описка замість «S», або що букви W і Н Mr. William Himself (містер Вільям сам, особисто)! Так само вірогідна й інша версія. Ініціали ховають лише особу, завдяки якій текст «Сонетів» став власністю Томаса Торпа. Генрі Різлі, 3-й граф Саутгемптон. Джон де Крітц,1603 р. Вільям Герберт, 3-й граф Пеброк

Цикл сонетів Шекспіра являє собою своєрідний ліричний щоденник, який створювався без заздалегідь продуманого плану. Деякі вірші написані «з нагоди», деякі відбивають якісь особисті переживання їх творця. Чимало сонетів породжено довгими роздумами автора про людську природу, про світ, що оточує людину. У циклі три головні дійові особи: сам ліричний герой, його юний і прекрасний друг, кохана поета. Ілюстрація до Сонетів В. Шекспіра

Тематичні групи «Сонетів » I. Сонети, присвячені другові: Оспівування друга: Випробування дружби: а) гіркота розлуки: 27-32; б) перше розчарування в другові: 33-42; в) сум і побоювання: 43-55; г) зростаюче відчуження і меланхолія: 55-76; д) суперництво і ревнощі до інших поетів: 77-96; є) «зима розлуки»: з) Торжество відновленої дружби: II. Сонети, присвячені смаглявій коханій: III. Закінчення - радість і краса кохання:

Основним змістом сонетів є розповідь поета про своє глибоке почуття дружби до юнака довершеної краси і своє сповнене пристрасті кохання до «смаглявої леді». Дослідники, розглядаючи сонети як автобіографічні твори, здавна дошукуються тих реальних осіб, які були прототипами друга і коханої. Протягом XIX і XX ст. висловлювалися різні здогадки. Наприкінці XIX ст. особливо популярною була версія, нібито за образом «смаглявої леді» криється придворна дама Єлизавети Мері Фіттон. Мері Фіттон

Уже в наш час, у 1973 p., англійський історик А. Роуз висунув нову гіпотезу, згідно з якою прототипом «смаглявої леді» була донька придворного музиканта італійця Б. Бассано Емілія, одружена з Вільямом Ланьє, батько якого також служив музикантом при дворі. Існувала навіть версія, що за образом смаглявої леді криється сама королева Елизавета I. Та, зрештою, рішення цієї загадки не може впливати на сприйняття шекспірівських сонетів. Вони є видатним явищем поетичної творчості і мають неперевершену естетичну цінність, незалежно від того, хто були прототипи створених образів. Ілюстрація до Сонетів В. Шекспіра

Сонети Шекспіра становлять сюжетний цикл. Хоч кожний із них – це завершений вірш, важливий сам по собі, але взяті разом вони створюють певний сюжет, який будується на розвитку відносин між ліричним героєм, другом і «смаглявою леді». Поетом володіють дві сильні пристрасті - дружба і кохання, найдорожчі йому дві людини - друг і «смаглява леді», які не чужі один одному. Прийшли мені на горе і на страх Любові дві в супутники щоденні. Юнак блакитноокий - добрий геній, І жінка - демон з мороком в очах. Щоб мою душу в пекло заманити, Збиває демон ангела на гріх І хоче силою очей своїх Слугу небес дияволом зробити.

Характер взаємостосунків Ліричний герой Смаглява Леді Прекрасний друг коханнядружба зрада (сонети 33 і 40)

І образ друга, і образ коханої жінки постають у сонетах в світлі поетового сприйняття і ставлення до них, тому на першому місці стоїть образ ліричного героя. В ньому відбивається складний і багатий світ людини Ренесансу. Ліричний герой здатний не тільки на сильні почуття дружби і кохання - йому властиві широкий, всеохоплюючий погляд на світ, активне, гостро зацікавлене ставлення до життя, сила думки. Поет замислюється над доступними людині засобами протидії руйнівній силі часу, утверджує перевагу духовного багатства над матеріальними благами, підносить значимість і невмирущу силу поезії, заглиблюється в естетичні проблеми і філософські питання, засуджує пороки і несправедливість свого часу. Ілюстрація до Сонетів В. Шекспіра

Шекспірівський сонет Сонет, що складається з трьох катренів (чотирирядкових строф) і одного куплета (дворядкової строфи) = 14 рядків Перший катрен експозиція Два катрена Куплет (дистих) кульмінація узагальнення abab cdcd efef gg

Провідні теми Оспівування образу коханої жінки. Оспівування чоловічої дружби (під впливом філософії Платона). Тема осмислення творчості як памятника (вплив Горація). Зображення трагізму самотності людини у дусі ренесансного ідеалізму. Оспівування повноти, бурхливості й пристрасності земного кохання (вплив Сапфо).

Звернувшись до строгої форми сонета, Шекспір вийшов за межі традиційних тем і поетичних норм. Він наповнив сонети багатим змістом, глибокою думкою, хвилюючим людським почуттям; надав їм різноманітного звучання, високої поетичної довершеності. Всі ці особливості підносять сонети Шекспіра над тогочасною англійською лірикою і дають підставу розглядати їх як новий і вищий її етап, як вінець англійської лірики доби Відродження.