Виконала Виконала Учениця 7-А класу Учениця 7-А класу ХЗОШ 26 ХЗОШ 26 Мальцева Олена Мальцева Олена

Антарктида була відкрита значно пізніше за інші материки. У другій половині XVIII ст. Джеймс Кук першим перетнув Південне полярне коло, досягши рекордної широти 71°10. Та тільки у 1819–1821 р. російська експедиція на суднах «Восток» і «Мирний» під командою Ф. Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва обійшла навколо невідомого материка і відкрила у водах Антарктики багато островів. 28 січня 1820 р., коли експедиція вперше підійшла до берегів Антарктиди, вважають датою її відкриття. З 1955 р. тут проводяться регулярні спостереження (близько 40 станцій) ученими 17 країн. Починаючи з 1957 р. Міжнародного геофізичного року організовуються надзвичайні за масштабами експедиції: відкрито і нанесено на карту нові географічні обєкти, отримано цікаві дані про природу Антарктиди. цікаві дані про природу Антарктиди.

1 грудня 1959 року у Вашингтоні був підписаний Договір про Антарктику (вступив у силу 23 червня 1961 р.), який заборонив у цьому великому регіоні будь-які заходи військового характеру. 1 грудня 1959 року у Вашингтоні був підписаний Договір про Антарктику (вступив у силу 23 червня 1961 р.), який заборонив у цьому великому регіоні будь-які заходи військового характеру. Він припускає проведення тільки наукових досліджень і обмін науковою інформацією. У результаті спільних зусиль країн- учасниць договору отримана цікава інформація у галузі фізики атмосферних явищ, метеорології, океанології та ін. З 1996 р. Він припускає проведення тільки наукових досліджень і обмін науковою інформацією. У результаті спільних зусиль країн- учасниць договору отримана цікава інформація у галузі фізики атмосферних явищ, метеорології, океанології та ін. З 1996 р. В Антарктиді працює перша українська наукова станція «Академік Вернадський». В Антарктиді працює перша українська наукова станція «Академік Вернадський».

Фадей Беллінсгаузен Михайло Лазарєв

Заполярне положення Антарктиди та її ізольованість від інших частин суходолу визначили неповторність і крайню суворість її природних умов. Заполярне положення Антарктиди та її ізольованість від інших частин суходолу визначили неповторність і крайню суворість її природних умов. Головною особливістю Антарктиди є льодовиковий покрив, що існує мільйони років, то зменшуючись, то збільшуючись у розмірах. Материковий лід укриває як поверхню Антарктиди, так і частково поверхню океану, утворюючи шельфові льодовики. Головною особливістю Антарктиди є льодовиковий покрив, що існує мільйони років, то зменшуючись, то збільшуючись у розмірах. Материковий лід укриває як поверхню Антарктиди, так і частково поверхню океану, утворюючи шельфові льодовики. Потужність крижаного покриву м. Його загальний обсяг складає 90 % усього сучасного зледеніння Землі. Лід постійно рухається від центра до країв зі швидкістю 1 м на рік. При цьому краї льоду розтріскуються, і від нього відколюються айсберги. Лише 0,2 % поверхні Антарктиди не вкрито льодом. Потужність крижаного покриву м. Його загальний обсяг складає 90 % усього сучасного зледеніння Землі. Лід постійно рухається від центра до країв зі швидкістю 1 м на рік. При цьому краї льоду розтріскуються, і від нього відколюються айсберги. Лише 0,2 % поверхні Антарктиди не вкрито льодом. Східна частина материка лежить на давній Антарктичній платформі з відносно рівною поверхнею, а західна має гірський рельєф і є продовженням Анд Південної Америки. Східна частина материка лежить на давній Антарктичній платформі з відносно рівною поверхнею, а західна має гірський рельєф і є продовженням Анд Південної Америки. Найвища точка материка розташована в гірському масиві Вінсон і має висоту 5140 м. Найвища точка материка розташована в гірському масиві Вінсон і має висоту 5140 м. У західній частині є діючі вулкани Еребус (3794 м), Терор та ін. У західній частині є діючі вулкани Еребус (3794 м), Терор та ін. Середня висота материка над рівнем моря (разом із льодом) 2040 м. Крижаний покрив Антарктиди давить на земну кору, і вона прогнулася під його масою (місцями навіть опустилася нижче рівня моря). Середня висота материка над рівнем моря (разом із льодом) 2040 м. Крижаний покрив Антарктиди давить на земну кору, і вона прогнулася під його масою (місцями навіть опустилася нижче рівня моря). На материку є поклади руд чорних і кольорових металів, камяного вугілля, алмазів. На материку є поклади руд чорних і кольорових металів, камяного вугілля, алмазів.

Клімат Антарктиди дуже холодний. На материку зареєстровані найнижчі температури на Землі (взимку майже до –90 °С). Головними причинами цього є: географічне положення материка, його потужний крижаний покрив (постійне джерело холоду, яке до того ж відбиває сонячні промені), довга полярна ніч, велика висота материка над рівнем моря. Повітря над Антарктидою холодне, важке і сухе, тому в центрі формується область високого атмосферного тиску. По окраїнах сусідство з відносно теплими океанічними водами зумовлює більш високу температуру повітря і, як наслідок, формування області низького атмосферного тиску. Тому повітря стікає від центру до окраїн, утворюючи стокові вітри (швидкістю 4050 м/с і більше). На окраїнах материка і на Антарктичному півострові утворюються оазиси, для яких характерні умови сухої і холодної пустелі. Улітку їхня поверхня прогрівається і звільняється від снігу й льоду. Антарктида біологічна пустеля. Рослинність зустрічається винятково по окраїнах і на субантарктичних островах. Вона представлена мохами, лишайниками, водоростями, грибами. У прибережних водах багато планктону, яким живляться кити, тюлені й риби, більшість яких є ендеміками. Тут живуть найбільші тюлені (морські слони) і величезні медузи масою до 150 кг. Із птахів характерними видами є пінгвіни, улітку прилітають чайки, баклани, буревісники, поморники й альбатроси. Активне вивчення Антарктиди пояснюється великим інтересом до унікальності її природи. Антарктида «кухня погоди», активний центр циркуляції атмосфери. Вивчення льодів важливе не лише тому, що вони є головним ресурсом прісної води, але й індикатором глобального потепління клімату.

Антарктида ділиться на Східну (близько 10 млн. км²) і Західну з Антарктичним півостровом, різні за своєю геологічною будовою: Східна Антарктида і велика частина докембрійська Антарктична платформа, облямована більш пізніми складчастими утвореннями, Західна Антарктида Каледонська плита й Андійський складчастий пояс (антарктичний півострів і прилягаючі до нього райони). 99,5% поверхні прикриває материковий лід товщиною до 4776 м (середня товщина 1880 м), який піднімається до 4010 м (в середньому до 2040 м); решту займають гірські пасма, нунатаки і так звані оази; найвищий континент, до 5140 м (масив Вінсона) в горах Елсверта, в Західній Антарктиді; шельфові льодовики Росса, Фільхнера та інші творять льодові бар'єри. Південний полюс лежить на висоті близько 2800 м.

Лід в Антарктиді покриває материк, у відмінності від арктичного льоду, під яким немає твердої землі Більша частина поверхні Антарктиди (понад 95%) вкрита льодовиковим щитом потужністю до м. Вільна від льоду поверхня становить лише 4,5% площі материка. Це незначні прибережні ділянки суходолу («оазиси») і найвищі гори. Поверхня льодовика розбита численними тріщинами й провалами. Встановлено, що в ряді місць Антарктиди ложе льодовика лежить нижче від рівня моря. Лід перебуває в постійному русі.

Від центра Антарктиди він розтікається до її периферії (в районі обсерваторії «Мирний», швидкість руху льоду 3045 м за рік) і круто обривається в бік моря, утворюючи високі льодові стінибар'єри. Від центра Антарктиди він розтікається до її периферії (в районі обсерваторії «Мирний», швидкість руху льоду 3045 м за рік) і круто обривається в бік моря, утворюючи високі льодові стінибар'єри. Висота найбільшого в Антарктиді льодового бар'єра Росса м, але переважно 3040 м. У багатьох місцях лід, що сповзає в море, утворює плаваючі припаяні до суші великі шельфові льодовики (Росса, Шеклтона та ін.) загальною площею понад 900 тис. км². Льодовики постійно обламуються і дають початок айсбергам, які виносяться на північ в океани, що омивають Антарктиду. Висота найбільшого в Антарктиді льодового бар'єра Росса м, але переважно 3040 м. У багатьох місцях лід, що сповзає в море, утворює плаваючі припаяні до суші великі шельфові льодовики (Росса, Шеклтона та ін.) загальною площею понад 900 тис. км². Льодовики постійно обламуються і дають початок айсбергам, які виносяться на північ в океани, що омивають Антарктиду.

Тут водиться кілька видів китоподібних, серед них найбільші тварини нашої планети сині кити, а також кашалоти, касатки. Тут водиться кілька видів китоподібних, серед них найбільші тварини нашої планети сині кити, а також кашалоти, касатки. Широко розповсюджені ластоногі декілька видів тюленів, серед них триметровий тюлень Уеделла, хижі морські леви, морські слони, тюлень-крабоїд. Тут живе понад 44 видів птахів. Серед них гігантські альбатроси, сніжні буревісники, капські голуби, качурки, антарктичні пінгвіни. Широко розповсюджені ластоногі декілька видів тюленів, серед них триметровий тюлень Уеделла, хижі морські леви, морські слони, тюлень-крабоїд. Тут живе понад 44 видів птахів. Серед них гігантські альбатроси, сніжні буревісники, капські голуби, качурки, антарктичні пінгвіни. Гніздяться вони на прибережних скелях, утворюючі «пташині базари». Гніздяться вони на прибережних скелях, утворюючі «пташині базари». У літні місяці на берегах Антарктиди гніздяться буревісники, чайки-поморники, баклани. У Антарктиді немає постійного населення. У літні місяці на берегах Антарктиди гніздяться буревісники, чайки-поморники, баклани. У Антарктиді немає постійного населення.

Рівень вивченості Антарктики ще не дозволяє дати чітко обґрунтовану оцінку її мінерально-сировинного потенціалу. З корисних копалин у Антарктиді є камяне вугілля, залізна руда, золото, алмази і кольорові метали, але вивчені вони ще не достатньо. Антарктида найхолодніший материк Землі. Середня добова температура навіть у літку не піднімається вище -30°С, а узимку вона буває нижче -70°С. На станції «Восток» «полюсі холоду» зареєстрована найнижча температура на Землі (-89,2°С). Оскільки повітря сильно переохолоджене, тут виникають низхідні потоки повітря. Унаслідок цього над Антарктидою розташовується область високого атмосферного тиску антициклон, оточений ланцюгом циклонів. У внутрішніх частинах Антарктиди вітри відносно слабкі. Особливо сильними стоковими вітрами відрізняється Земля Аделі, яку називають Країною Бур, і Мирний. Швидкість вітру тут може досягати 320 м/с. Вітри здувають у океан величезну кількість снігу, тому узимку моря вкриваються суцільною кригою. Влітку межа суцільної криги відступає майже до самого берега. Материковий лід, що сповзає у воду, обламується й утворює величезні айсберги. Рослинний і тваринний світ Антарктиди це зона антарктичної пустелі. Велика її частина позбавлена рослинного покриву і тваринного світу. Влітку біля берегів на підвищених місцях поверхня землі, що обдувається вітрами, встигає трохи прогрітися і звільнитися від снігу. Такі ділянки називають оазисами це сухі і холодні камянисті пустелі. Тільки у прибережних районах материка і на островах ростуть мохи, лишайники і нижчі водорості.

Органічний світ надзвичайно бідний. Незначні вільні від льоду узбережні ділянки і скелі вкриті лишайниками, водоростями, мохами; на півострові Пальмер знайдено близько десятка квіткових рослин. Зустрічаються квіткові, папоротниковидні, лишайники, гриби, водорості (в оазисах). Фауна пов'язана з морем і зосереджена на узбережжі і узбережних островах. Представлена кількома видами птахів (пінгвіни, поморники, буревісники, альбатроси, баклани) та антарктичними тюленями. Корисні копалини: кам'яне вугілля, залізна руда, слюда, мідь, свинець, цинк, графіт і ін. На континенті знаходиться близько 40 міжнародних станцій, на яких перебувають близько 2- 3 тис. чоловік.

Прояви корисних копалин виявлені майже в 200 точках континенту. Але серед них є тільки 2 родовища залізних руд та камяного вугілля. Горючі корисні копалини представлені кам'яним вугіллям на материку і газопроявами в свердловинах, пробурених на шельфі м. Росса. Найбільш значні скупчення кам'яного вугілля, що розцінюються як родовища, знаходяться в Сх. А. в районі м. Співдружності. Родовище включає 63 пласти кам'яного вугілля на ділянці площею біля 200 км2, які повязані з пермськими товщами потужністю м. Товщина вугільних пластів 0,1-3,1 м. Падіння пологе (до 10-12о). Руди заліза представлені декількома генетичними типами, з яких найбільші скупчення пов'язані з протерозойською джеспілітовою формацією. Гол. родовище розкрите в надльодовикових виходах гори Принц-Чарлз на ділянці 1000 м при потужності понад 350 м; в розрізі зустрічаються також менш потужні пачки джеспілітів, роз'єднані горизонтами пустої породи потужністю до 300 м.

Вміст оксидів заліза в джеспілітах коливається від 40 до 68% при перевазі окисного заліза над закисним в 2,5-3,0 рази. Вміст оксидів заліза в джеспілітах коливається від 40 до 68% при перевазі окисного заліза над закисним в 2,5-3,0 рази. Кількість кремнезему %, руди малосірчисті і малофосфористі; домішки: мідь, нікель, хром, кобальт, марганець, титан, цирконій. Дані геологічної розвідки показують, що рудне тіло продовжується під льодом ще на декілька десятків км. Кількість кремнезему %, руди малосірчисті і малофосфористі; домішки: мідь, нікель, хром, кобальт, марганець, титан, цирконій. Дані геологічної розвідки показують, що рудне тіло продовжується під льодом ще на декілька десятків км. Прояви інших руд чорних металів представлені титаномагнетитовою вкрапленістю, а також вкрапленістю і дрібними гніздоподібними скупченнями хроміту. На західному березі Антарктичного півострова є зона виявів колчеданної і мідно-молібденової мінералізації. З неметалічних корисних копалин зустрічається кришталь, вияви якого пов'язані переважно з пегматитовими і кварцовими жилами в фундаменті кратона. Прояви інших руд чорних металів представлені титаномагнетитовою вкрапленістю, а також вкрапленістю і дрібними гніздоподібними скупченнями хроміту. На західному березі Антарктичного півострова є зона виявів колчеданної і мідно-молібденової мінералізації. З неметалічних корисних копалин зустрічається кришталь, вияви якого пов'язані переважно з пегматитовими і кварцовими жилами в фундаменті кратона.

Після того як Джеймс Кук не зміг до­сягти материка біля Південного полюса, ніхто впродовж півстоліття не намагався цього здійснити. Але ось у 1819 році англійський капітан Уїльям Сміт відкрив Південні Шетлендські острови, від яких було вже зовсім недалеко до антарктичного берега. Сміт побачив цей берег тільки наступного року, коли те саме судно «Уїльям», але під командою капітана Едуарда Брендсвілда пройшло ще далі на південь. І на південній широті 64 градуса з туману виринули дві високі гори - північний край видовженого Антарктичного півострова. Це сталося через два тижні після того, як крижаний материк ви­явили Беллінсгаузен і Лазарєв. А потім, у кінці лютого 1823 року, шот­ландський мисливець за тюленями Джеймс Уедделл знову «закрив» льодовий материк. Він проплив далеко на південь - до 74 граду­са південної широти, перевершивши майже на 500 кілометрів рекорд Дж. Кука, але ніякої землі не побачив. Тільки потім з'ясувалося, що море, де плавав Уедделл (воно було названо його ім'ям), утворює гігантську затоку Антарктиди. Сімдесят років крижаний материк вивчали з моря, не висаджуючись на його береги. Занадто суворими і неприступними здавалися вони людям, котрі проникали сюди на невеликих вітрильниках. Але настав день 24 січня 1895 року. Люди ступили на Антарктичний материк. Це були норвежці: капітан промислового судна «Антарктик» Л. Крістенсен, керівник наукових робіт Карстен Борхгревінк і три матроси. Зійшовши на берег в районі мису Адер, вони провели там декілька годин і зібрали першу колекцію антарктичної рослинності. Уперше материк був зображений у ні­мецькому «Морському атласі», виданому в 1867 році. А офіційну назву Антарктиді дав науковий керівник експедиції «Челендже-ра» Джон Меррей.

Усі ми, жителі України, звикли до того, що на південь їдуть до сонця. Адже, зважаючи на географічне розташування території нашої країни у помірному поясі, справді чим південніше, тим тепліше. Але найлютіші морози на Землі спос­терігаються саме на її південному полюсі. Однак вони не в змозі завадити праці вчених тут, на території «Королеви холоду», як назива­ють інколи далеку Антарктиду. Історія появи на цьому «краю світу» українців досить давня. Ще в 1910 році 27-річний Антон Лукич Омельченко, який добре знався на конях, став членом полюсної експедиції відомого англійського дослідника Роберта Скотта, що використовувала маньчжурських поні. Після зимівлі в Антарктиді Антон Омельченко повернувся на батьківщину. Однак, очевидно, пам'ять про себе він зали­шив добру, оскільки навіть через десятки років англійці з вдячністю згадували нашого співвітчизника. Втім, участь українців у вивченні «Півден­ного материка», як називали Антарктиду ще стародавні вчені, на цьому тільки розпочалася. Коли у другій половині XX ст. Антарктида стала материком науки і міжнародного співробітництва, представники України брали участь у всіх, починаючи з першої, антарктичних експедиціях колишнього Союзу. У рр. зимівлю провела перша українська антарктична експедиція. А 5 лютого 1996 року державний прапор України був піднятий над першою українською антарктичною станцією «Академік Вернадський», що названа на честь першого президента Академії наук України. Станція розташована на о. Галіндез. Майже цілорічно на станції «Академік Вернадський» панує незатишна погода. Зазвичай тут немає таких морозів, як у глибинних областях материка. Адже близькість станції до океану зумовлює відносну м'якість місцевого клімату. Крім того, щоб вибратися з приміщення, потрібно щодня розчищати сніг. Іноді кучугури намітало такі, що вийти можна було тільки через другий поверх.

Постійне важке фізичне навантаження, яке відчувають науковці ускладнює життя і, головне, працю в Антарктиді. Минають зимові дні, а сонця не видно. Але ось воно, нарешті, коротке літо. Люди з насолодою підставляють своє обличчя довгоочікуваному сонцю і... Антарктида миттєво про себе нагадує. Нагадує опіками обличчя і хворобою очей. Річ у тім, що протягом полярного дня до по­верхні Антарктиди надходить сонячного теп­ла більше, ніж отримує за рік спекотлива Африка. Можна навіть сказати, що Антарктичний материк це своєрідний полюс сонячної радіації. Причина цього явища, зокрема, в тому, що під час літа Південної півкулі Земля розташована найближче до Сонця. Саме тому в цей час південна полярна область одержує на 7 % сонячної енергії більше, ніж Північна півкуля. Постійне важке фізичне навантаження, яке відчувають науковці ускладнює життя і, головне, працю в Антарктиді. Минають зимові дні, а сонця не видно. Але ось воно, нарешті, коротке літо. Люди з насолодою підставляють своє обличчя довгоочікуваному сонцю і... Антарктида миттєво про себе нагадує. Нагадує опіками обличчя і хворобою очей. Річ у тім, що протягом полярного дня до по­верхні Антарктиди надходить сонячного теп­ла більше, ніж отримує за рік спекотлива Африка. Можна навіть сказати, що Антарктичний материк це своєрідний полюс сонячної радіації. Причина цього явища, зокрема, в тому, що під час літа Південної півкулі Земля розташована найближче до Сонця. Саме тому в цей час південна полярна область одержує на 7 % сонячної енергії більше, ніж Північна півкуля. Як би там було, а робота на станції «Академік Вернадський» триває. І хоча вчені тут працюють лише кілька років, уже є певні вагомі результати. Про деякі з них йшлося в статті «Що таке озонові «дірки» і чому їх у нас немає». Додамо, що велику увагу українські науковці приділяють і болючим питанням забруднення навколишнього середовища. Так, сліди забруднювачів виявлені навіть тут, біля берегів єдиного материка, що не має постійного населення. Можливо, тому вимоги до дотримання екологічних правил в Антарктиді дуже суворі. Через це на станції «Академік Вернадський» можна помітити таку деталь, як сміттєзбірник. Як би там було, а робота на станції «Академік Вернадський» триває. І хоча вчені тут працюють лише кілька років, уже є певні вагомі результати. Про деякі з них йшлося в статті «Що таке озонові «дірки» і чому їх у нас немає». Додамо, що велику увагу українські науковці приділяють і болючим питанням забруднення навколишнього середовища. Так, сліди забруднювачів виявлені навіть тут, біля берегів єдиного материка, що не має постійного населення. Можливо, тому вимоги до дотримання екологічних правил в Антарктиді дуже суворі. Через це на станції «Академік Вернадський» можна помітити таку деталь, як сміттєзбірник.