Назва проекту: Нехай ніколи не повториться цей урок історії

… і не зійшло сонце і знялася буря і налетіли чорні ворони і налетіли чорні ворони і почувся скрегіт зубів і почувся скрегіт зубів і кільчився страх і кільчився страх і реготала біда і блискав голод і блискав голод і гриміло ридання і гриміло ридання і цілували постріли і цілували постріли і вагітніла земля і вагітніла землямільйонами на очах світу на очах світу на очах бога торжествував чорт торжествував чорт і світ німів і ридав Господь

Мета проекту: розказати молоді правду про голодомор 1932 – 1933 років; спонукати учнів до роздумів над важливими життєвими цінностями

Завдання проекту: Голодне лихоліття 1932 – 1933 років – не історична минувшина, а незагойна рана українського народу. Відходять у небуття очевидці голоду, але ми маємо зробити так, щоб залишилася живою память про жахливий злочин

Керівник проекту: Павленко Валентина Василівна, бібліотекар ПТУ 10 м.Олевська

Книжкова виставка

Прости нас, памяте, прости

Вечір-зустріч з очевидицею голодомору Чернюх Ольгою Фрідріхівною

Помирало щодня – 25 тисяч осіб, щогодини – тисячу осіб, щохвилини – сімнадцять людей Вічная память… Засвіти свічку…

Присутній на вечорі-зустрічі директор краєзнавчого музею м.Олевська Полосенко Л.У. Ніхто не прийде, не спита, Чом півсела в одній могилі, І ні горбочка, ні хреста? Прости нас, памяте, прости

Учасник вечора, викладач історії ПТУ 10 м. Олевська Павленко Олександр Юхимович з історичними фактами 1932 – 1933 років. Учні ПТУ 10 слухають свідчення очевидиці голодомору Ольги Фрідріхівни Чернюх.

Чим яскравіш Кремля світили зорі, Чим дужче вождь про щастя дув у вуса, Народ Вкраїни від голодомору Мільйонами в землі перевернувсь

Спогади очевидців: І хай позбудуться страху ті Люді, кого чудом не скосив голодомор 33-го… Ольга Фрідріхівна Чернюх,1922 р.н., с. Жубровичі, очевидиця голодомору. с. Жубровичі, очевидиця голодомору. Сімя складалася з семи чоловік : батька, матері і 5 дітей. Батько робив на паркетному заводі уСімя складалася з семи чоловік : батька, матері і 5 дітей. Батько робив на паркетному заводі у с. Жубровичі. Ми мали корову. Люди з заводу, в основному приїжджі, не мали господарства, тому голодували. Мати варила затірку і роздавала людям із заводу. Батьки їли мало, все віддавали нам тому, ми і вижили. А батьки померли у 1933 році.

осміліють ті, що ділилися один з одним останнім шматком чи крупинкою хліба, Катерина Ігнатівна Козловець, 1914 р.н., с. Лопатичі. с. Лопатичі. У сімї було 5 дітей : я, Гаврило, Антон, Міша, Іван. В р. я, як старша,ходила на роботу, щоб заробити кружечку крупів.У сімї було 5 дітей : я, Гаврило, Антон, Міша, Іван. В р. я, як старша,ходила на роботу, щоб заробити кружечку крупів. Рано- вранці, йдучи на роботу, заходила до однієї хатини, де варили в котлі затірку. Там я снідала. В школу не ходила, треба було годувати менших. Померли 2 брати Іван і Міша. В селі була жінка Марія. Вона зарізала свого сина, щоб не мучився від голоду.

хай отверзнуться уста очевидців і свідків, дослідників, журналістів. Козловець Парасковія Григорівна, 1921р.н., с.Корощино. В 1933 р. був великий голод. Там, де ми жили, на хуторі, у наших сусідів було 7 чоловік сімї і всі померли від голоду.В 1933 р. був великий голод. Там, де ми жили, на хуторі, у наших сусідів було 7 чоловік сімї і всі померли від голоду. Їли їжаків, собак, котів, збирали кропиву, верес. З березової тирси пекли коржі. Також били молодих коней на мясо, варили борщ із щавлю та кропиви…