Пошукова робота волонтерів Циблівської ЗОШ I-III ступенів

Анатолій Савелійович Янцелевич – популярний дослідник, першовідкривач, легендарний капітан високих широт полярних морів

Відкриття меморіальної дошки на будинку, де проживав А. С. Янцелевич

Письменники-земляки С. С. Петрашенко

Ольга Дяченко - Зарубинська Зоря Дослідницька робота Село живе у людях: Яке воно гарне, маленьке село! Як вийду на гору та гляну – В садах потонуло, усе розцвіло Навкруг такий запах духмяний… Ольга Дяченко

Монолог першого голови колгоспу новозбудованого села Олексія Лепехи: Що не кажи, затишно в оцих просторах, теплих кабінетах. Глянеш у вікно на центральну площу – душа радіє: які споруди її вінчають! А як зеленіють весною тополі, липи – прямо рай та й годі

Монолог Івана Ткаченка, голови сільської ради: «Сільська Рада перейшла у нове село в 1970 році, а переселення завершилось через два роки. Траплялося всякого за цей період – і доброго і лихого. Звичайно, тепер ми вже не ті що були учора. Сьогодні у нас і помисли інші: хочем, щоб Циблі були селом високопродуктивної праці, високої культури і зразкового громадського порядку.»

Монолог першого бригадира по озелененню села Сергія Тендітного «… якщо я сьогодні саджаю липи, берези, то для того, аби село було зелене та миле серцю нашому. Пішли, як з води, пірамідальні тополі все вгору та вгору. Будуть отут, на Шевченківській магістралі стояти, як сторожа з селом розмовляти. »

Розповідь першого директора школи Михайла Лесика «Мене, як директора восьмирічної школи запросили в Райвно й переконували, що треба готуватися до життя в новому селі і в новій середній школі. Треба готуватися. А як? Літо 1969 р. пройшло для мене в щоденних поїздках до Києва і завезення всього того, що потрібно для нової середньої школи, починаючи з шкільних парт, стелажів і закінчуючи кабінетним улагодженням… »

Зустрічі з остарбайтерами Ішов сорок другий. Теплінь, цвіли маки йшов поїзд на захід у млу і тумани… От їх привезли на завод, що під Бонном Вселили в сарай, що обмежений дротом До цеху водили людей під конвоєм. Сергій Петрашенко

Без минулого і теперішнього немає майбутнього. Моє рідне село після тяжких в історії держави років відроджується, повниться новими здобутками.

Робота волонтерів продовжується…