Вишнівчицька ЗОШ І – ІІІст. ім. С.М.Раєвського Учнівський проект «Пройдуть роки, десятки років… Цього ніколи не забуть.

МЕТА ПРОЕКТУ: До 65ріічниці з Дня Перемоги взяти участь в історико – краєзнавчій акції Шляхами подвигу і слави дослідити роль партизанського руху, який діяв на Чемеровечинні під час Великої Вітчизняної війни; здійснити екскурсійну поїздку до Брестської фортеці; відвідати дочку Васильєву Віру Федорівну в Білорусії Гомельської області Мозирського району с. Козенки батько якої загинув під час бою в липні 1943р на оклиці с Вишнівчик.

ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ: зібрати та опрацювати матеріали про діяльність партизанського загону імені Чапаєва,що діяв на території Чемеровечинни у роках; зібрати як найбільше спогадів про партизан, які загинули під час бою, що відбувся в липні 1943 року на околицях села Вишнівчик; дізнатися в якому році був відкритий памятний знак полеглим партизанам; продовжити пошук сімей та родичів полеглих партизанів.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЕКТУ: За кінцевим результатом : теоретико – практичний. За змістом : міжпредметний. За кількістю учасників : колективний. За тривалістю : довготривалий. За ступенем самостійності: пошуковий. За характером контактів : зовнішній. База реалізації проекту : Вишнівчицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім.. С. М. Раєвського Учасники проекту: 1. керівники проекту 2. група учнів школи. Співучасники проекту: жителі села, батьки, громадськість. Термін реалізації проекту: початок - вересень 2009року закінчення – травень 2010 року. Прогнозований результат : зібрати та орацювати матаріали про діяльність партизанського загону імені Чапаєва,що діяв на території Чемеровечинни у роках; зібрати як найбільше спогадів про партизан які загинули під час бою який відбувся в липні 1943 року на околицях села Вишнівчик; дізнатися в якому році бів відкритий памятний знак полеглим партизанам; продовжити пошук сімей та родичів полеглих партизанів. Ресурси: Людські : жителі села, вчителі, учні. Матеріально – технологічні – наявність компютера, ксерокса, сканера, відеокамери. Інформаційні – доступ до Інтернету, потрібна література, історичні матеріали, архівні матеріали

Обгрунтування проблеми Війна... Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників. Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожен клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. Гоїтися рани, зростали повоєнні покоління... Шістдесят пять років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. Все менше залишається ветеранів, учасників Великої Вітчизняної війни. Честь їм і шана, живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам'ять про героїв!

Тих днів слава не вмре не загине… Мужня і героїчна історія Чемеровецької землі. Тут нема селища, де б не здіймався пам'ятник чи обеліск. Пам'ять народна зберігає імена тих, хто відстоював свободу і незалежність Батьківщини у грізній боротьбі з фашистами. Все далі відмежовує час ту пору, коли над нашим краєм гриміли бої, все менше стає їх, учасників Великої Вітчизняної війни, близьких родичів полеглих воїнів. І наше завдання - зібрати якнайбільше спогадів про життя тих, хто гідний вічної шани.

Червень 1987 року. Відкриття памятного знаку полеглим партизанам.

Почесне право розрізати червону стрічку надаться колишньому комісару партизанського з'єднання Д. Т. Бурченку.

ВІСТКА З БІЛОРУСІЇ 21 листопада у наше село з Білорусії, Гомельської області приїхали донька й онук Федора Гусєва, полеглого в тому бою. При зустрічі Віра Федорівна розповіла про десятирічні пошуки батькової могили, які нарешті увінчалися успіхом. Донині пам'ятає, як у їхню багатодітну сім'ю прийшла звістка про те, що Федір Іванович Гусєв пропав безвісти. Багато років дехто з односельчан вважав його зрадником. Діти були позбавлені будь-якої допомоги, голодували, але пережили ті страшні роки,у розшук батька подала їхня мати, але не дочекалася звістки, відійшла у вічність. А її, донька, котрій на час загибелі батька минуло всього чотири роки, серце не заспокоювалось. Пошук рідної людини не призупиняла впродовж у останніх ЗО літ. І ось через товариство Червоного Хреста їй повідомили, що батькова могила знаходиться в с. Вишнівчик Чемеровецького району Хмельницької області України. І ось із сином Михайлом вони вирушили в досі невідому дорогу. З деякими пригодами нарешті добралися до цього подільського села. Взялися самотужки знайти місце поховання батька і дідуся. На надмогильних плитах біля пам'ятника у центрі Вишнівчика його прізвища не побачили. Хтось із місцевих жителів, з яким завели мову, направив їх у сусіднє село Завадівку. Проте й там пошук виявився марним. Вкрай стривожені, обмінялись припущенням, чи не допустив якоїсь помилки Червоний Хрест, ї вирішили звернутися за допомогою у Вишнівчицьку сільську раду. Вислухавши гостей із зарубіжжя селищний голова відповіла, що могила партизанам ще є у Вишнівчицькому лісі. Допомогли приїжджим під'їхати туди. Раді і збентежені були вони побачивши на гранітній плиті й прізвища дорогої їм людини, звернувши увагу на те, що могила народним месникам гарно доглянута, прибрана, обсаджена квітами. На неї вони висипали кілька жмень землі, привезеної з рідного краю.

Війна це сльози, невинна кров, руїна, горе. Війна це смерть. Нагла смерть. У пеклі Другої світової війни загинули мільйони людей. Загибель кожної людини це мікроінфаркт Землі, Всесвіту. Земля стомилася від війн і наглих смертей... У віках залишиться великий подвиг народу, який зупинив чорну примару фашизму. І кожна людина на Землі має сказати «ні» війні. Бо великий подвиг дістається великою кров'ю... Вічна пам'ять вершителям великого подвигу, нашим дідам і прадідам! Хай спасенною буде земля наша від війни.