Етапи розвитку культури стародавніх словян

Особливості української культури Відкритість, здатність сприймати, пристосовувати, перетворювати і українізувати різноманітні культурні впливи. Здатність відроджуватись. Повага до традицій і звичаїв. Культурний генофонд українського народу, який відігравав значну роль у становленні і збереженні власної культури.

Сучасна наука розрізняє такі основні етапи розвитку культури стародавніх слов'ян: мізинський, трипільський, скіфський, черняхівський, зарубинецький.

МІЗИНСЬКА КУЛЬТУРА (бл. 25 тис. років до н. е.) Деякі вчені висловлюють думку про те, що вже епоха пізнього палеоліту (близько 25 тис. років до н. е.) засвідчує існування на території України певного рівня культури. Так, розкопки біля сіл Мізинь (Чернігівська область), Добраничівка (Київська область) та Гінці (Полтавська область) зокрема на Київщині, Полтавщині й Тернопільщині виявили житла стародавніх мисливців

Особливості мізинської культури Житла предки українців споруджували з дерева і кісток мамонта, вони мали вигляд наметів; Знаряддя праці були з кременю; У той період слов'яни навчилися добувати вогонь, вміли користуватися ним; Людина з печери вийшла жити в наземні будівлі, навчилася споруджувати житло; Головним заняттям було полювання; З'являються примітивні релігійні вірування, зокрема магія, фетишизм, анімізм; разом з ними формуються елементи первісного мистецтва: виготовлялися невеликі статуетки, що відображали образ матері і прикраси з слонової кістки з геометричним орнаментом; Cтародавні словяни не лише виготовляли, але й вдосконалювали знаряддя праці (в період мезоліту зявляються камяні сокири, молоти, долота, ножі, було виготовлено лук і стріли, приручено собаку); Розвиток рибальства; Формується матріархат, який стає основою суспільного розвитку,що сприяє виникленню тотемізму та землеробського культу;

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА (IV-III тис. до н. е.) Назва походить від села Трипілля біля Києва, де київський археолог В. Хвойка провів свої знамениті розкопки. Набула вищого рівня розвитку в добу неоліту. Розвиток цієї культури тривав понад дві тисячі років і охоплював не лише новокам'яну, але й бронзову та залізну епохи. Трипільці заселяли на той час Придніпров'я, особливо густо був заселений правий берег Дніпра, а також Придністров'я.. Окремі елементи культури, а іноді й цілі її пласти були успадковані іншими народами, що проживали в Україні. Вони були збережені, переосмислені й розвинуті в культурі цих народів.

ВІКЕНТІЙ ХВОЙКА, що у 1899 р. відкрив і дослідив трипільську культуру

Особливості трипільської культури Трипільці вели господарство колективно, основним джерелом їх існування було хліборобство і скотарство(відтворення), не цурались вони мисливства й рибальства. Поселення зводились на відкритих місцях, без оборонних споруд. Вони мали форму кола, середина залишалась порожньою й використовувалась як загін для худоби Хати опалювались зведеною з глини піччю. Т рипільці жили великими родами, які очолювались жінками. Дослідження засвідчують, що суспільним устроєм у них був матріархат.

Поряд з високою культурою землеробства і скотарства у трипільців на той час існував великий інтерес до мистецтва. Значного поширення набуло горщиків, мисок, глечиків, декоративної кераміки для прикраси житла,що мали яскравий декоративний розпис і привабливий естетичний вигляд.

Скіфська культура та її особливості (VIII ст. до н. е.) Була наступним етапом формування культури східнослов'янських племен. З численних іранських племен найбільше культурних пам'яток залишили в Україні скіфи. У південній Право- і Лівобережній Україні залишилась велика культурно- мистецька спадщина скіфської доби. Знайдено великі городища, де були насипані кургани, оточені глибокими ровами або високими валами. У них ховали скіфських царів, вельмож і воїнів.

Стародавній історик Геродот (VI ст. до н. е.) поділяв скіфське суспільство на три суспільні групи: - царських скіфів, - скіфів-воїнів, що заселяли причорноморські степи і займалися скотарством, - скіфів-землеробів, які жили в основному у лісостеповій зоні Подніпров'я. Кожний суспільний прошарок мав свій священний атрибут. Для воїнів атрибутом була бойова сокира, для царів і жерців чаша, для землеробів плуг і ярмо. За скіфською міфологією, ці золоті предмети впали з неба на початку світу й відтоді стали об'єктом поклоніння.

У скіфському суспільстві утверджується рабовласництво, розвивається державність, виникає Скіфське царство, територія якого простяглась від Дунаю до Дону (VIIV ст. до н. е.). У Скіфії мало місце соціальне і майнове розшарування суспільства. у могилі, розкопаній біля міста Майкоп, при покійному скіфському вельможі знайдено предмети, виготовлені із золота, срібла, міді, оздоблені зображенням звірів і орнаментом, що нагадував ландшафт Кавказьких гір. Коли до кордонів скіфської держави наблизились межі Римської імперії, скіфська культура зазнала істотного впливу римської ;зав'язуються торговельні та культурні зв'язки між двома країнами. Це підтверджується археологічними знахідками скарбу римських монет в м. Києві, а також скляного посуду та емалі римського походження. В історію скіфи ввійшли як вправні вершники, що мали досить могутню "варварську" державу і велику армію.

Скіфська кераміка, прикрашена тисненим геометричним орнаментом, з'ясувалося, що осмислення навколишнього світу грунтувалося на міфологічному мисленні. Для вираження міфологічної картини світу необхідні символічні знаки й образи, яких у скіфів не було. Вони запозичують символіку в культурі інших народів, але осмислюють її по-своєму. Шедеврами скіфського мистецтва є малюнки на відомих вазах з Гайманової та Чортомлицької могили; гребінь із Солохи та пектораль з Товстої могили. Від скіфів, на думку О. Пріцака, українці успадкували деякі елементи одягу (білу сорочку, чоботи, гостроверху козацьку шапку)

Гребінь Пектораль

Скіфи мали свій пантеон богів. За даними Геродота, особливою пошаною у них користувались сім головних богів: Перше місце посідала Табіті богиня вогню і стихії. Вона вважалася найбільш священною у всіх стародавніх індоіранських народів. На другому місці було вшанування подружньої пари Папая і Апі богів неба і землі, що вважалися прабатьками людей і творців усього земного світу. Третє місце в пантеоні скіфських богів посідали чотири божества, що вважалися покровителями всього земного світу.

Черняхівська та зарубинецька культури (від II до V ст. н. е.) Цей період в історії України характеризується вченими як культура антів. Культуру антів характеризують знахідки в могильниках біля с. Зарубинці, а потім біля с. Черняхів на Київщині. Найбільш цінним, на думку археологів, виявились знахідки біля с. Черняхів, де було розкопано 250 поховань.У розкопаних могильниках була знайдена кераміка, глечики, миски, кістяні гребінці, упряж, намиста та інші прикраси. У декількох городищах було знайдено обвуглені рештки проса і пшениці, що вказує на досить високий рівень хліборобської культури антів, в інших городищах знайдено склади озброєнь, що свідчить про високий рівень військової культури.

Вперше на історичній арені анти з'явилися в період наступу тюрксько-монгольських племен на Європу. Розгромивши готів (375 p.), анти заволоділи Україною і розселилися по всій її етнографічній території в нинішніх кордонах. Анти займалися хліборобством. Вони жили окремими родами, які утворювали "город" для спільного обробітку землі і боротьби з ворогами. Згодом навколо города виростали "остроги" як торгові центри, в яких поселялися купці і ремісники. Осідали в цих місцях і багаті люди.

Анти були хоробрими войовничими племенами, вони вели довгі війни з візантійським царством і багато запозичили культурних цінностей інших народів. Громадсько-політичний устрій антів нагадував демократію грецького типу. Племена антів часто не жили в злагоді між собою, але в часи небезпеки вибирали талановитого полководця або князя і тоді авторитет його влади визнавав весь народ.

Кераміка зарубинецької культури вироблялася в основному вручну і мала чорний колір, а кераміка черняхівської культури вироблялася з допомогою гончарного кругу і мала сірий колір. Деякі вчені, зокрема М. Семчишин, вважають, що анти були безпосередніми предками праукраїнців.

У житті антів важливе місце посідало мистецтво: одяг чоловіків і жінок був прикрашений вишивками, дівчата носили намиста, вінки, орнаментом прикрашувались побутові речі і зброя. Знахідка скарбів в околицях середнього Дніпра, зокрема Мартинівського скарбу, засвідчила, що золоті, срібні та бронзові прикраси інкрустувались самоцвітами.

Дякую за увагу