Стрілецька зброя Вогнепальна зброя XIV – кінця XIX століття

Вогнепальна зброя Ще у Стародавньому Китаї порох застосовували у військовій справі і для святкових феєрверків. Потім він перекочував в Індію. Є відомості, що запальні і, мабуть, вибухові речовини знали й у Візантійській імперії. Але справжня історія вогнепальної зброї усе ж почалася в Європі, на рубежі VІІ - ХІV століть.

Відразу потрібно відзначити: ручна зброя за принципом дії мало чим відрізнялося від тодішніх... гармат. Навіть назви були схожі: у Західній Європі - бомбарделли (маленькі бомбарди), а на Русі - пищали (ручниці). Наприкінці ХVІ - початку ХV століття їхні стволи являли собою коротку залізну або бронзову трубку, довжиною біля 30 см і калібром мм із глухим кінцем, біля якого зверху висвердлювався невеличкий запальний отвір, її вкладали в жолоб, видовблений у колоді - ложі довжиною 1.5 м, і скріплювали металевими кільцями-обоймицями. Заряджали через дуло пилоподібним порохом (робити його зернистим стали пізніше) і сферичною кулею з міді, заліза або свинцю. Стрілецька зброя початку ХV століття

Нова бойова техніка негайно позначилася на тактиці боїв. Вже в сторіччі в багатьох країнах з'явилися ряди стрілків, озброєних "міні-гарматами". Правда, перший час така зброя поступалася доведеним до досконалості лукам і арбалетам у скорострільності, влучності й у далекобійності, а нерідко й у пробивній силі. Крім того, викувані або відлиті на око стволи служили недовго, а те і просто розривалися в момент пострілу.

Цікаво, але якийсь час вважалося, що метал кулі повинен неодмінно відповідати наміченій цілі. І дійсно, ефективно уразити противника, одягненого в металеву зброю, могла лише сталева куля. А якийсь французький змовник перед замахом на іспанського короля Карла V відлив для нього кулі із золота!

Скільки не намагалися майстри удосконалити ґнотовий замок, домогтися істотних змін так і не вдалося. Перешкодою виявився самий гніт, що стрілку належало постійно тримати тліючим. Але чим же тоді підпалювати метальний заряд у стволі? І от виникнула блискуча ідея - замінити гніт кременем і металевим кресалом. Винахід кремінного колесцового замка ознаменував початок нової ери в історії ручної вогнепальної зброї.

Процес розвитку кремінного замка зайняв декілька століть. Одним Із варіантів такого замка став ударний замок. Ця система складалася з двох видів ударників. Перший мав зуб із вирізками, у якому кріпився кремінь. Ударник зводився, стискував свою пружину і замикався. Другий ударник являв собою свого роду плоску пластину, розташовану точно над запальним отвором. При натисканні на спусковий гачок ударник із кременем бив об пластину і висікав іскри, що потрапляли на порохову полицю. Добре здрібнений порох запалювався і підпалював основний пороховий заряд.

Справжнім відкриттям став капсуль ударної дії, що винайшов священик Олександр Форсит. Приблизно в 1820 році була відкрита вибухова речовина за назвою фульмінат (від англ. "блискати", "гриміти"), що поміщалася в маленький ковпачок. При різкому ударі по ковпачку фульмінат детонував, у результаті чого утворювався вогняний спалах. Таким чином, відпала необхідність використання відкритого вогню для запалення заряду. Порох і сферична куля поміщалися в казенну частину (або в місце для пороху усередині ствола) через дуло.Ковпачок поміщався на маленькій трубці, вгвинченій в запальний отвір, розташований у зарядній камері. Ця трубка називалася ніпелем або штуцером. Для більш сильного удару по капсюлю був винайдений замок, формою схожий на ударник кремінного замка.

Аркебуза Аркебузи - зброя вагою біля 3-х кілограмів (перші зразки, - біля 4-х), калібром мм і стовбуром завдовжки калібрів. Зазвичай, 16-ти міліметрова аркебуза викидала 20-ти кулю грама з початковою швидкістю близько 300 м/с. Дальність прицільного вогню складала метрів, залпового - до 120 метрів.

1.Рукоять-приклад 2.Курок 3.Гніт 4.Запальний отвір 5.Цілик 6.Стовбур 7. Мушка 8. Дульний зріз 9. Ложе 10. Кришка порохової полиці 11. Порохова полиця 12. Спусковий гачок Будова Аркебузи

Мушкети Мушкéт (фр. mousquet) ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком. З'явився на початку 16 століття в Іспанії, калібр мм, дальність стрільби до 250 м. В кін. 17 поч. 18 ст. замінені кременевими рушницями. В Росії до поч. 19 ст. кременеві рушниці називалися мушкетами.фр.вогнепальна зброя16 століттяІспанії19 ст.

Він мав довший стовбур, так що довжина всієї рушниці складала близько 1,5 м. Стінки стовбура були досить тонкі, крюк був відсутній. Для пострілу мушкет клали на сошку (німий. Gewehrgabel). Його обслуговування стало простішим, оскільки мушкетер (німий. Musketier, фр. mousquetaire, ит. moschettiere) заряджав свою зброю необхідною кількістю пороху в дерев'яній патронній гільзі, тоді як стрілець з гаківницею вимушений був насипати порох з шкіряної порохівниці.

Завдяки цьому важливому удосконаленню стрілець ставав більш незалежним, міг маневрувати на полі бою, що дозволяло організувати вогнепальний бій. З'явився новий тактичний прийом: колони пікінерів складають опору бойового порядку, а мушкетери підтримують їх атаку своїм вогнем, при небезпеці ховаючись в їх рядах. Ця тактика застосовувалася всюди і, ймовірно, зумовила назву зброї і нового вигляду піхоти мушкетерів, що порівнюються в даному випадку з настирливими іспанськими москітами (mosquitos)

Brown Bess Brown Bess («Браун Бесс») – це назва старого зразка піхотної зброї, прийнятої на озброєння англійської армії в 1730-х рр. і остаточно знятого з озброєння лише після Наполеонівських воєн. Цікаво, що в ранніх джерелах ця назва не зустрічається – перша згадка «Браун Бесс» відноситься до 1785 року. Сама назва, видно, пов'язана з кольором чи то стовбура, чи то ложі. Можливо також, що «Бесс» (скорочення імені Елізабет) насправді є спотворенням німецького «бюксе» - рушниця.

МУШКЕТИ І АРКЕБУЗИ XVI – XVII СТОЛІТТЯ

Гвинтівка Мосіна (російською Винтовка Мосина, інші назви: трьохлинійна гвинтівка та гвинтівка Мосіна-Нагана) магазинна військова гвинтівка, яка використовувалась військовими силами Російської імперії, Радянського союзу, та багатьох інших держав. Назва трьохлинійна гвинтівка походить від старого позначення гвинтівкового калібру: 7.62мм дорівнює 0.3 дюйми або 3 лінії. Гвинтівка Мосіна у різних модифікаціях знаходилась на озброєнні з 1891 до 1960ч років, коли на озброєння радянської армії було взято снайперську гвинтівку Драгунова (СВД).

Роботу виконували: Вигівський О. Гальчинський О.Гальчинський О. Гіневський В.Гіневський В.