Україна: загальносистемні проблеми, їх причини та шляхи вирішення (введення в тему) Презентацію підготовлено як матеріал для супроводження авторських семінарів Віталія Демиденка

В наш час немає нестачі у псевдонаукових «поясненнях» та «теоріях» чого б то не було. Навіть найпростіший приклад (1 + 1 = 2) за наявності бажання можно «обнаучувати» безкінечно...

Однак, і надмірне спрощення, що доходить до примітивізації, неприпустиме. Чи будемо ми відчувати естетичну насолоду від «Джоконди», намальованої «ПРОСТО»?

Наскільки важливо хоча би раз побачити складний об'єкт у його цілісному вигляді (тобто зверху), наочно демонструє приклад складання пазлів за умов, коли невідомо, що саме потрібно зібрати (загублена картинка). Якщо пазлів є всього лише чотири, наприклад, то багато часу не знадобиться, щоб зметикувати, яка картинка повинна вийти після складання. А якщо їх тисячі? А якщо 40 мільйонів?

Гадаєте, фальсифікації під час «виборів» потрібні владі, аби додати собі голосів? Й для цього теж, звісно, але головною метою є «розвод», але тепер виборців, щоб ті не замислювалися про самі правила проведення «виборів», що забезпечують прихід до влади саме таких людей, які й потрібні владі, а прізвища... Та яка різниця, Іван чи Степан буде давити на кнопку так, як йому скажуть?

Кожна людина володіє власним рівнем розвитку того, що, власне, й робить її людиною: інтелекту - здатність мислити самостійно; моральності - здатність дотримуватися морально-етичних норм; духовності - здатність виділяти нематеріальний початок у загальній картині світу. Будь-яке суспільство має, очевидно, якісь середні (в цілому по суспільству) рівні розвитку цих якостей, а кожен з членів цього суспільства володіє таким розвитком цих якостей, рівень якого може бути або вище, або нижче відповідних середніх рівнів по усьому суспільству. Тобто (визначення): об'єктивно до ЕЛІТИ суспільства за своїми якостями належить та й тільки та людина, власні рівні розвитку УСІХ вищеназваних якостей у якої вище, ніж відповідні середні величини в цілому по усьому суспільству (тобто людина, яка має ХОЧА Б ОДНУ з названих якостей нижче, ніж відповідна їй середня величина по усьому соціуму, до ЕЛІТИ не належить); людина, яка має УСІ названі вище якості з більш низькими показниками їх розвитку порівняно з відповідними середніми величинами по усьому соціуму, об'єктивно належить до ПСЕВДОЕЛІТИ (тобто людина, яка має ХОЧА Б ОДНУ з названих якостей вишче, ніж відповідна їй середня величина по усьому соціуму, до ПСЕВДОЕЛІТИ не належить). Зауважимо, що приналежність когось до еліти чи до псевдоеліти визначається не чиєю б то не було думкою чи рішенням, а величиною та знаком об'єктивно існуючої різниці між індивідуальними у конкретної людини та усередненими по всьому соціуму параметрами розвитку особистісних якостей (інтелекту, моральності й духовності як мінімум).

Систему влади у будь-якому суспільстві може сформувати або еліта, або псевдоеліта, але ніяк не разом через їх антагонізм та протилежної спрямованості вектори розвитку суспільства за одного та іншого складів систем влади...

Закономірним наслідком правління псевдоеліти є корупція, масштаби якої безперервно й неминуче ростуть відповідно до «розвитку» суспільства, а конкретно – ростуть відповідно до дистанції між суспільством в цілому та його правлячою верхівкою.

Але крім корупції маємо й інші закономірні наслідки правління псевдоеліти, про які влада воліє не згадувати. Постійно зростаюча некомпетентність на всіх рівнях системи влади - не менше, якщо навіть не більше, зло, ніж корупція.

Ну й третій обов'язковий "бонус" - тотальна безвідповідальність майже усіх чиновників та політиків (ось вона - псевдоеліта!), що завдає шкоди суспільству у просто невимірюваних масштабах.

Система – це така сукупність елементів та зв'язків між ними, яка веде себе відносно зовнішнього середовища як єдине ціле, і яка має як мінімум одну таку властивість, якою не володіє жоден із складових її елементів.

Приклади різних систем: - комп'ютер, автомобіль, штучний супутник Землі... – технічні системи; - стафілокок, равлик, черепаха, дельфін, людина... – біологічні системи; - басейн Дніпра, рослинний та тваринний світи Прикарпаття, екосистема острова Пасхі... – екологічні системи; - бджолиний рій, мурашник, українське суспільство... – соціальні системи... _____________________________________________ Будь-який реальний об'єкт нескінченно складний й за необхідності може розглядатися як цілісна система з відповідними властивостями.

Процеси, що протікають циклічно, надзвичайно поширені як у природі, так і в техниці. Хорошим й дуже простим прикладом може слугувати наведений тут агрегат: Усі ці процеси проходять, по суті, за однією й тією ж схемою – у якийсь механізм завантажується початкова порція сировини, потім вмикається на деякий час механізм проведення «реакції», після чого отримана в механізмі продукція може бути знову використана як початкова сировина.

Багато хто знає про існування циклічного, тобто такого, який повертається до нас знову й знову, процесу. Але ще більше тих, хто про нього або не знає взагалі, або забуває, або не розуміє сутності… Але як би там не було та скільки про нього людей знають чи не знають, а він все одно працює. Й працює невідворотньо – усі наші вчинки нам і повертаються – його нескасовуваний закон… ЗАКОН!!!

Українська держава взяла на себе обов'язок гарантувати додержання усіх прав людини, перелічених у - Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ратифікований ); - Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (ратифікований ); - Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікований ). Реальне виконання цих зобов'язань неминуче забезпечило б розвиток та процвітання як українського суспільства в цілому, так і усіх його членів. Однак насправді, незалежно від того, що собі думає кожний з громадян, наше суспільство створило й реально має проблему загальносистемного характеру: між рівнями обов'язків держави у сфері прав людини та реального їх виконання ОБ'ЄКТИВНО існує нездоланний розрив.

Щоб знайти першопричини наведеної в попередньому слайді проблеми, необхідно, не втрачаючи жодного значущого фактора, обстежити все суспільство в цілому. Оскільки така задача апріорі нездійсненна, якщо намагатися вирішити її на реальному суспільстві, то для її вирішення необхідно побудувати відповідну модель, яка б коректно відображала політичну (в даному випадку) систему нашого суспільства. Найпростіше, і з гарантією врахування усіх даних, таку модель можна побудувати, використовуючи метод «зверху вниз». З цією метою побудову необхідно починати, піднявшись над суспільством на таку висоту, коли ми вже не бачимо ніяких деталей і подробиць, крім загальновизнаних кордонів, території всередині них, і того факту, що наша країна незалежна (тобто самокерована)...

За таких умов можна спростити вихідну картину до просто аркуша паперу (територія), обмеженого його краями (межі), пам'ятаючи про незалежність (самоврядність) умовного суспільства, що розташувалося всередині листа. Позначимо усе наше суспільство прямокутником приблизно так:

Оскільки наше суспільство самоврядне, то воно САМОСТІЙНО формує свою систему влади, в яку делегує невелику частину своїх же громадян...

Процес формування системи влади є не що інше, як вплив з боку суспільства в цілому (громадяни - суб'єкт впливу) на систему влади (вона - обєкт впливу), яка потім буде керувати цим самим суспільством (до наступних виборів):

Система влади, очевидно, якимось чином впливає на суспільство (вона й створюється з цією метою). У даному випадку вже суспільство є об'єктом впливу, а група громадян, що складають систему влади,- суб'єктом впливу.

Очевидна також іще одна різниця у впливах - якщо система влади впливає на суспільство безперервно (інакше й бути не може), то суспільство впливає на систему влади лише епізодично - при її формуванні, переформатуванні, в інших подібних випадках...

Форми впливу також кардинально різняться, як і тривалість впливу, сила (умовне поняття) впливу, й т.ін.

Вочевидь, будь-який вплив має якось регламентуватися, щоб уникнути ризику появи «беспредельщины». Вплив системи влади на суспільство регламентується самою системою влади, що було б цілком логічним, якби були встановлені межі цього впливу, які б не дозволяли самій владі «беспредельничать». Але...

Проте (нонсенс!), у нашому суспільстві всі ми пішли ще та набагато далі - регламентування впливу суспільства на систему влади також здійснюється... самою системою влади!!! Тобто повноваження системи влади НІЧИМ й НІКИМ НЕ обмежені, а влада в суспільстві фактично узурпована групою громадян, що входять до системи влади!

Перша причина існування загальносистемних проблем України: 1. Система влади зформована й складається виключно з представників псевдоеліти.

Друга причина існування загальносистемних проблем: 2. Правила формування системи влади виписані таким чином, що її формування можливе лише з представників псевдоеліти.

Ліквідація будь-якої але лише однієї з вищеназваних причин призводить до того, що кращих змін для суспільства та його громадян можна не чекати – їх не буде. Лише ОДНОЧАСНА ліквідація ОБОХ вказаних причин дає шанс перспективного розвитку й процвітання.

Єдино можливим варіантом архітектури механізму самокерування, що забезпечує як довготривалість Системи, так і її діяльність на благо людей- учасників соціуму, є такий:

Будь-яка «ідея знаходить свою силу, коли оволодіває масами» - сказав один геніальний покидьок. Незалежно від того, хто саме є автором цих слів, вони є абсолютно вірними й доказово підтвердженими дослідженнями соціологів, які стверджують, що «сила» з'являється у ідеї тоді, коли вона користується підтримкою не менше 10% населення. Звідси простий висновок: починати діяльність по перетворенню України необхідно з поширення ідеї та інформації про неї. Якої ідеї? Вирішувати - вам, шановні слухачі,- вартий чи ні прослуханий вами матеріал того, аби вважатися такою ідеєю …

Значно більше інформації є на сайті: Перейти зараз Демиденко В.П. (С) 2015