підготувала учениця 10-Б класу Красноармійського НВК Гордовенко Юлія
Напередодні війни Англія мала потужний військовий флот, який заблокував німецькі морські сили в Балтиці, австро-угорські в Адріатиці. Британський флот розгромив німецьку ескадру у Південній Атлантиці біля Фолклендських островів. Держави Троїстого союзу потерпали від морської блокади і шукали ефективних засобів протидії. Порятунок вбачався у широкому застосуванні порівняно нової зброї підводних човнів і розгортанні підводної війни.
У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, які омивають Великобританію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни.
7 травня 1915 р. об'єктом атаки став англійський пасажирський лайнер "Лузитанія"
7 травня о 13:00 один з матросів німецького підводного човна U-20 помітив попереду велике судно. Він повідомив капітанові Вальтеру Швигеру, що помітив великий чотиритрубний корабель, що йде на швидкості 18 вузлів. У човна було мало палива і лише одна торпеда, капітан уже збирався повертатися на базу, як на човні помітили, що судно повільно повертається правим бортом до човна.
О 14:10 капітан «Лузитанії» помітив наближення торпеди з правого борту. Через мить торпеда потрапила в правий борт під місток. Вибух здійняв стовп уламків сталевої обшивки і води вгору.
Потім послідував другий, більш потужний вибух, з-за якого «Лузитанія» почала сильно кренитися на правий борт.
Через шість хвилин бак «Лузітанії» почав занурюватися. Крен на правий борт сильно ускладнював спуск рятувальних шлюпок.«Лузітанія» несла 48 рятувальних шлюпок - більш ніж достатньо для всієї команди і всіх пасажирів, - але тільки шість шлюпок вдалося благополучно спустити, - все з боку правого борту.
Від руху судна вода потрапляла в котельні, деякі котли вибухнули, включаючи ті, які були під третьою трубою, з-за чого та впала, інші ж труби обрушилися трохи пізніше.
В 14:28 «Лузітанія» перекинулася кілем догори і затонула.
Судно пройшло близько двох миль (3 км) від місця торпедної атаки до місця загибелі, залишаючи слід з уламків і людей за собою.
1198 людей загинули, включаючи майже сотню дітей. Тіла багатьох жертв були поховані в Куїнстауні в Кінсейл - місті біля місця загибелі «Лузітанії».
Загибель "Лузитанії" стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, бо, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків торгівлі з країнами Антанти. Німеччина, побоюючись конфлікту зі США, тимчасово обмежила підводну війну. Німецьке командування віддало наказ не топити пасажирських суден без попередження. На практиці командири підводних човнів цього наказу не виконували.