Футуризм (від італ. futurismo та лат. futurum - майбутнє). Авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії та Росії й обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми. Умберто Боччоні У живописі та скульптурі італійський футуризм став предтечею багатьох наступних художніх відкриттів і течій. Так, Умберто Боччоні, який використовував у своїй роботі одразу кілька матеріалів (скло, дерево, картон, залізо, шкіра, одяг, дзеркала, електричні лампочки і т. д.) став попередником такого сучасного на сьогоднішній день напряму в мистецтві як поп-арт.

«Унікальні форми безперервності у просторі» (1913) Умберто Боччоні «Під перголою у Неаполі» (1914)

Боччоні У. «Місто, відродження легенди» Боччоні У.Голова + Світло + Оточення. 1912

Джакомо Балла у своїх футуристичних роботах прагнув до об'єднання форми, кольору, руху і звуку. Балла Дж. Скульптурна конструкція.1915 Джакомо Балла Балла Дж. Пейзаж. 1913

Джакомо Балла ( ) 1912 р р.

1915 р р.

Антоніо Сант'Еліа ( ). Будинок із зовнішніми ліфтами р.

В Італії футуризм мав також видних представників у музичному мистецтві. Основоположниками музичного футуризму вважають Франческо Прателлу, який виступив у 1910 році з «Маніфестом музикантів-футуристів» («Manifesto dei musicisti futuristi») та Філіппо Руссоло, який виступив з маніфестом «Мистецтво шумів» (L'arte dei Rumori) в 1913 році. Музична композиція Франческо Прателла Війна Франческо Балілла Прателла італ. Francesco Balilla Pratella