Присвячується письменникам - випускникам Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, нашим землякам О, ALMA MATER, ЗОРЕ СВІТАНКОВА!

Олександра Несторівна Булах (Леся Степовичка) (1952р.) Нині – голова правління ДООНСПУ

У с. Петриківці, відомому на весь світ своїм народним розписом, 21 травня 1952р. Народилася дівчинка, яку охрестили в старій козацькій церкві Георгія Побідо- носця Олександрою. У 1971 р. вступила на романо-германське відділення філфаку ДДУ. Закінчила з червоним дипломом. Згодом закінчила аспірантуру ( ) при ДДУ. Має наукові публікації з германістики. З 1976 до 1979р. Працювала викладачем кафедри німецької мови ДДУ, з 1983 до 1995р. – на кафедрі іноземних мов ДМІ. Закінчила курси перекладачів, у р.р. працювала перекладачем німецької мови в Німеччині, Австрії, Бельгії, Люксембурзі. Л. Степовичка – поетеса, публіцист, перекладач, про- заїк, громадський діяч. З 2002р. – голова правління ДООНСПУ., член Ради та Президії НСПУ, дипломант конкурсу ім. О.Гончара ж.Бористен лауреат літ. премій ім. І. Сокульського, ім.В.Підмогильного. Нагороджена премією Благовіст, Почесною відзнакою міністра культури України, вищими відзнаками НСПУ медаллю НГУ За заслугита ін. Має Подяку Президента України за активну участь у Помаранчевій революції (2004), почесне звання Заслужений працівник культури України (2007). Моїм народом в тризуб закодовані, Ви – триєдина сила, духу вись: Пречиста Хато, Пісне й Рідна Мова!- Хто має вас, той вже не загубивсь !

Буряк (Селіванов) Володимир Дмитрович (1944р. – 2011р.) Народився 7 квітня 1944 р. у м. Дніпродзержинську на Дніпропетровщині. Помер у 2011р. У 1968 р. закінчив історико-філологічний факультет ДДУ. Працював редактором, старшим редактором молодіжної студії ТБ Дніпропетровського облтелерадіокомітету. З 1988 року – ст. н. співробітник, завідувач науково- дослідної лабораторії українського фольклору, народних говорів та літератури Придніпровського регіону. З 1992 р.– канд. філол. наук, з 1996 р.– доцент кафедри журналістики факультету систем та засобів масової комунікації ДНУ. У 2003 р. захистив докторську дисертацію: Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції. Доктор філологічних наук. З 1973 р.– член НСЖУ. Прозаїк, поет, літературознавець, журналістикознавець, етнолог. Творчій манері Буряка (Селіванова) як письменника притаманна м'яка ліричність, асоціативна сюжетність, пошук нових форм вираження, фольккітчева стилістика, психологічна загостреність. Член НСПУ з 1988 р., з 2002 р. член правління ДОО НСПУ, з 2003 р. – заступник голови правління ДОО НСПУ.

Іван Григорович Сокульський ( )

Замало – бути! Ще треба статись. Не досить – статись. Ще треба – вдатись. І мало – вдатись. Ще й не піддатись. Замало – бути! Український поет, правозахисник, громадський діяч, дисидент, поет-політвязень, талановита особистість, надзвичайно чуйна людина. Народився р. в с. Червономаяцьке Синельниківського р-ну. У 1962р.вступив на філфак Львівського університету,до цього працював на шахтах. Згодом перевівся до ДДУ, але з 4-го курсу його відрахували За поведінку, не гідну радянського студента. Йому відмовляють в ро- боті за спеціальністю, він був вимушений працювати пожежником, бібліотекарем і навіть касиром на теп- лоході р. відбувся перший арешт І.Сокуль -ського. У 1970р. поета засудили до 4 з половиною ро- ків у таборах суворого режиму Мордовії, з 1971р. Перебував у Володимирській вязниці, згодом – у таборах Пермської обл. аж до 1973р. У 1979р. Поет вступив до Української Гельсінської Гру -пи, яка була створена р., за що у 1980р. був зно ву заарештований, визнаний особливо небезпеч ним рецидивістом і засуджений до 10 р. позбавлення волі особливо суворого режиму та 5р. заслання. Він відбував покарання в страшному таборі смерті в с. Кучино на Уралі.

Коли йшов перший раз із суду, написав вірш з присвятою матері: Мамо, мамо, ти живеш, де місто дивне, враз темніє фарба голуба, ти одна, ти думаєш про сина, і крізь стіни цідиться журба. Ти одна, а сад кидає тіні, ти одна у тихім відгомінні. Мамо, мамо, я вернуся до весілля, бо і сад на мене жде, і Клечана золота неділя двох синів до шлюбу поведе. Будуть гості, буде шумовиння, враз темніє фарба голуба. Ти одна, ти думаєш про сина, і крізь шиби цідиться журба. У 1985р. Вкотре І.Сокульський був заарештований і засуджений Чистопольським міським судом до тьох років таборів за хуліганство. У жовтні того ж року його перевели на дільницю особливо суворого режи -му Кучинської колонії Пермської обл. Доля кинула поета в обійми ще страшніших мук: найчастіше з усіх політвязнів за порушення режиму та відмову від роботи утримувався у штрафному ізоляторі, а в 1987р. був покараний на 50 діб ШІЗО за написання листів на імя Генерального Прокурора СРСР. Весною того ж року перейшов на статус політвязня. Після звільнення в 1988р. Й повернення до Дніпропетров ська працював в Українській Гельсінській Спілці, був одним із засновни- ків обласних організацій Товариства укрмови ім. Т. Шев ченка, Народного руху України, Меморіалу, очолював обласну організацію Української республіканської партії. У 1991р. В житті поета відбулася ще одна страшна подія: під час пікетування з вимогами надання Україні незалежності в Дніпропетровську І.Сокульського було жорстоко побито, що прискорило смерть. 22 червня 1992р. відомого поета та громадського діяча, який усе життя страждав через свої переконання, не стало… Саме готувалася до друку зб. Владар каменю, яка вийшла вже після його смерті, у 1993р., у 1997р. Побачила світ ще одна збірка – Означення волі. У липні 1995р. поета було посмертно прийнято до НСПУ.

Олеся Омельченко (Козлова Олександра Олексіївна) (1952 р.)

У морозну зимову ніч на Водохреще (19 січня) 1952 р. у сімї хлібороба с. Військового народилася дочка Олеся, майбутня поетеса. У просторі любові маминої української пісні розквітав талант, який викристалізувався вже сьогодні у жанрах поезії для дорослих та дітей, прози, гумору, фантастики, новелістики, драматургії. З самого малечку проявляла здібності до музики та малювання. Перший надрукований вірш Олесі Про кота(в газеті Вперед) зявився у 4 кл. А зараз автор поетичних збірок:Присвячую себе… (1993),Зачарований обрій(1984), Скажи на мене Зірочка(1996), Полумя любові(1999), Адам і Єва (2001). Готує до друку два рукописи: казки та вірші (для дітей) і вірші та поеми Нарівні з безмежжям. Останнім часом її твори взяті до Інтернету, їй відведено сторінки в Енциклопедії сучасної України, а літературне дослідження Марії Зобенко, члена НСПУ та НСЖ, стало справжнім тріумфом. О. Омельченко – лауреат премії ім. І. Сокульського у 2008р. Що скаже серце – те рука напише. Що вимріє душа – То так і буде.

Григорій Прокопович Бідняк (1933р.)

Народився митець 21 березня 1933р. у м. Марганець. Навчався у Львівському поліграфічному інституті, закінчив філологічний факультет ДДУ. Працював у Бердянській друкарні, згодом у 1966р. – директором друкарні м. Марганця до 1977р. Поезії почав писати ще з дитячих років. Виступає як у жанрі лірики, так і гумору та сатири. Автор книжок для дітей. Активно друкується. Перлини його творчості: гумористичні збірки Сатиричний вернісаж (1992р.), Вуздечка для Пегаса(1993р.), Слово для спраглих(1992р.), роман Вінчальна ікона (2001р.), Голодомор(2003р.),книжки для дітей Шахтарчата (1992р.), Всеумійко(1995р.), Мова світанкова (1998р.) та ін. На його вірші створено пісні Пісня про маму, Пісня моя україн ська, Батькова криниця, Будемо співати, Дума коло Дніпра та ін. Творчість Бідняка відзначено Грамотами НСПУ, нагороджений Почесною відзнакою міністра культури та мистецтва України За досягнення в розвитку культури і мистецтв, Подякою Київського міського голови. Він – почесний громадянин м. Марганця, має почесне звання Заслужений працівник культури України З калиною я буду гомоніти… Багато літ мине, віки пройдуть, та буду знать, що правнукові діти згубити Україну не дадуть.

Любов Василівна Голота (1949р.)

Хай збудеться в мені моє імя, Хай на обніжки не звертає доля – Народжена в степах, Нажита з поля, мене життя, Як житом, проведе. У м. Кривий Ріг 31 грудня 1949р. на світ зявилася письменниця та журналіст Л.В. Голота. У 1967р. вступає до ДДУ на історико-філологічний факультет, який успішно закінчує в 1972р. Була там лідером літ. студії Гарт. Ще студенткою проходила журналістську практику в обласній газеті Зоря. У 1976р. побачила світ перша збірка її віршів Народжена в степах. А через рік вона стає членом НСПУ. Майже одна за одною виходять збірки віршів Весняне рівнодення(1979), Горицвіт(1980). У 1981р. отримала премію Грузинської РСР імені В. Маяковського. Від 1995р. Л. Голота – головний редактор всеукраїнського просвітянського тижневика Слово Просвіти. Видала дві публіцистичних книги Дитя люд- ське і Сотворіння, ще декілька книжок для дітей. У 2001р. стає лауреатом премії ім. В.Сосюри Любіть Україну, а за автобіографічний роман Епізодична память у 2008р. була нагороджена Національною премією України ім. Т. Шевченка.

Олександр Сергійович Завгородній (1940р.)

25 січня 1940 р. в родині письменника Сергія Завго- роднього зявився син Олександр. Збагатіла ще одним талантом дніпродзержинська земля. Після закінчення школи юнак пішов працювати. Спо- чатку був різноробочим, потім - токарем на заводі ім. Леніна. Згодом продовжив навчання а історико-філо- логічному факультеті ДДУ ( ).Вивчив французьку, польську, іспанську мови. Потім Олесь обрав нерідко типову для філолога долю – роботу журналіста у васильківських і придніпровських га- зетах р. вийшла перша збірка Радію людям, що містила переклади Елюара, Лорки, Десноса. У 1966р. в Києві на семінарі пощастило поспілкуватися з Павлом Тичиною. На рахунку поета понад 25 книг, із них – 4 власні поетичні збірки (Радію людям, Перевесло, Із подиву і подиху, Життя мойого птах, все інше – переклади. З 1993 р. працює над створенням словника синонімів. Не один рік Олесь Сергійович працював літературним редактором обласної педагогічної газети Джерело. Нині, у зрілому віці, любить проводити час на дачі побіля Орелі. О, вистачило б днів мені і сил Схилитися над кожним рідним словом.

Клавдія Павлівна Фролова (1924р.) Народилася 24 лютого 1924 р. в Росії у с. Сенькові Орловської області. Дитинство проходило в с. Рудька Царичанського району на Дніпропетровщині. Закінчила Дніпропетровське театральне училище та історико-філологічний факультет ДДУ. З 1948 р. працювала у Дніпропетровському українському драматичному театрі ім. Шевченка актрисою, завлітом, а також художнім керівником в Палаці культури студентів. У 1957 р. вступила на аспірантуру кафедри української літератури ДДУ, захистила кандидатську дисертацію. У 60-х роках керувала міським університетом культури, читала цикли лекцій з питань історії, культури, естетики, мистецтва. Керувала творчою літстудією Гарт ДДУ р. очолила кафедру української літератури ДДУ. Доктор філологічних наук, професор р. заснувала науково-дослідну лабораторію фольклору, народних говорів та літератури Придніпров'я ім. О.Гончара, багато років керувала її роботою. Літературознавець, критик. Пише українською та російською мовами. Член НСПУ з 1978 р. Нагороджена Почесною відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003). ТВОРИ: Об искусстве речи пропагандиста Розвиток образної свідомості в українській радянській ліриці ( ) / 1970 Естетичні категорії в українській радянській ліриці: Учбовий посібник по спецкурсу Морально-етичні пошуки в сучасній українській ліриці Субстанції незримої вогонь... (Про поетику художнього твору) Прилетіла ластівочка: Українські народні свята та обряди Яринá: Учбов. посібник з народознавства Поетичне слово над Дніпром // З любові і муки... / Ф.Білецький, М.Нечай, І Шаповал та ін Проблеми психології творчого процесу в оцінці Івана Франка 1983 Моє Придніпров'я. Хроніка пам'ятних дат і подій області на 2003 рік: 2002.

Микола Петрович Чабан (1958р.)

Манкурти-власники зруйнували культуру і духовну скарбницю Украї- ни, її незліченні багатства розкидали по всьому сві -тові. Зібрати ці розсипи, повернути їм первісний вигляд – у цьому бачу своє призначення на цій землі. М.Чабан народився р. й виріс у м. Дніпро петровську. У 1980р. закінчив українське відділення філологічниго факультету ДДУ і пішов працювати в газету Дзержинець. Теми пошуків і досліджень – літературне та історичне краєзнавство. Він є автором книг Вічний хрест на грудях землі (1993), Січеслав у серці(1994), за яку удостоє -ний диплома ім. Д.Яворницького, У старому Катеринославі ( р.р.)(2001р.),Діячі Січеславської Просвіти( )(2002) та ін. М.Чабан – лауреат премії ім. народного артиста - А.Хорошуна, лауреат акції Людина року-95 у но -мінації Журналіст року, працює редактором з питань культури в обласній газеті Зоря. Завзятий краєзнавець, він часто виступає на засі -даннях краєзнавчого клубу Ріднокрай. Бере участь і в наукових форумах. У 1994р. у Словач -чині на конференції, присвяченій проблемам дослідження культури українців Словаччини. У 1996р. брав участь у конференції фонду Біло -руська ініціатива, у 1997 доповідав на конферен ції у Львові Українська періодика: історія та сучасність.

Наталія Іванівна Кривенко (1976р.)

Відкинута Богом зі світу дощів, дзвонів і крил, де єдина мова – очі і єдине слово – любов. Народилася поетеса на Дніпропетровщині в с. Люби- мівці 21 грудня 1976р. До поезії звернулася ще в школі. Після закінчення школи Наталя у 1992р. вступила на шкільне відділення Дніпропетровського педучилища. У 1996р. Вступила до ДДУ на факультет української філології та мистецтвознавства. Потреба писати привела її до університетської літстудії Гарт, яку очолював поет і викладач В.Корж. Саме він написав рецензію на першу збірку поетеси Я – розділяю!. Вірші молодої поетеси виходили друком на сторінках ж. Бористен та Свічадо. Також у 1994р. Наталка брала участь у Всеукраїнському конкурсі юних декламаторів. Наталя дуже любить музику, вона грає на фортепіано і сама пише музику. Після закінчення університету певний час працювала викладачем укрліт в Дніпропетровському пед. коледжі ДДУ. Працювала завідувачем літ. Частини Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. Нині – оператор-менеджер Інтернет –проектів Європейського центру Інтернет-проектування.

Віктор Федорович Корж (1938р.)

Не вір очам, а тільки серцю вір, Не нарікай, коли не вдасться пісня, На перші дні тобі позичу зір – Рушай, рушай!.. Допоки ще не пізно… Майбутній поет народився 15 квітня 1938р. в м. Бобринці Кіровоградської обл. в родині вчителя- математика. Після закінчення в 1956р. Саксаганської СЗШ Пятихатського р-ну, працював токарем, літпрацівником районної газети Новомосковська правда З 1957 по 1962р. навчався на істфілфаці ДДУ. Працював учителем у с. Козацьке Конотопського р-ну Сумської обл., служив у лавах Радянської Армії в м. Дніпропетровськ. Був викладачем російської та української мов у Дніпропетровському механічному технікумі. У р.р. працював редактором, старшим редактором, зав. редакції худ. літ. Дніпропетровського видавництва Промінь. Сьогодні В.Корж – автор 13 поетичних книг. Його поезії перекладені багатьма мовами світу. Лауреат республіканської літ. Премії ім. А. Малишка та обласної комсомольської премії ім. Г.Петровського. Нагороджений медалями За освоєння цілинних земель, Ветеран праці, орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Білоруської РСР, медаллю За вірну службу рідному місту!.

Марія Олександрівна Зобенко (1950р.)

Якщо не в кожного, то, певно ж, в багатьох з нас, є свій Шевченко, своя Л. Українка, свій Франко, свій Гончар… І кожен відкриває їхню творчість для себе по- своєму, слово митця кожного хвилює по- особливому – щемко і трепетно, буває, раз – і на все життя. М.Зобенко народилася 13 березня 1950р. в м. Мелі - тополь Запорізької обл. Дитинство її минуло на Івано- Франківщині, де батько працював журналістом. У 1959 сімя переїхала до Новомосковська, а пізніше – до Дніпропетровська. Закінчила ДДУ, працювала в обласній молодіжній газеті Прапор юності – від кореспондента відділу культури й літератури до головного редактора газети. М. Зобенко є автором низки оповідань і повістей, критиком, пише літ. статті. З 1996р. – член НСПУ. З ініціативи М.Зобено та Генерального директора ВАТ ДніпрокнигаГ.Губанової на Дніпропетровщині у 2001р.вийшов двотомник. Людина світу. Син Дніпра. О. Гончар(у період 90-ї річниці від дня народження О.Гончара М. Зобенко відзначала пятнадцятиріччя своїх досліджень у гончарознавстві). Одній із перших в Україні (1999) М.Зобенко присвоєне звання лауреата Державної літературної премії ім. О.Гончара., вона нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Фонд Водяників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью- Йорку нагородив її за книгу Українське небо Олеся ГончараГрамотою.

Юрій Іванович Кібець (1946р.) Я віршів – не пишу, я їх записую Від вітру, від любові, від весни… Прислухайтесь, як ніжно заколисують Високе небо древні ясени.

Народився письменник 6 серпня 1946р. У самій перлині Надпорожжя, у стародавньому козацькому с. Котівка Магдалинівського р-ну в сімї вчителів. Закінчив істфілфак ДДУ. Літературне визнання поету принесла перша збірка лірики Пята пора(1970), яка в цьому ж році була представлена в Конгресовій бібліотеці США завдяки клопотанню І. Лучківа – заокеанського захисника прав людини. За книгу прози Волошки М. Волошина (2001) удостоєний мистецької премії ім. А. Хорошуна.У колі сатириків і гумористів Ю.Кібець знаний як автор книги До булави треба голови (2000). Нещодавно вийшов новий альбом Найкращі пісні України, де поезія Ю.Кібця Сплуталося все стоїть поряд із невмирущими творами укр. культури. Ю. Кібець є представником покоління письменників-шістдесятників. Письменник – член Міжнародного товариства з прав людини, член президії Дніпропетровського обласного відділення Українського фонду культури, автор Бібліотеки буклетів про майстрів народної творчості Придніпровя, член редколегії журналу Січеслав. Нині Ю. Кібець – заступник голови правління ДООНСПУ, член Національної спілки театральних діячів України. Автор понад 20 українських перекладів світової та російської драматургії, почесний голова центру словянської моди.

Луценко Володимир Антонович (1941р.) Народився 28 квітня 1941 р. у м. Комсомольськ-на-Амурі р. закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету. Працював у газетах Дзержинець, Днепровская правда, двадцять років був головним редактором Дніпропетровської обласної держтелерадіокомпанії. З 1983 р. видавав часопис «Носоріг» (переможець двох Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири). Прозаїк-сатирик, пародист. Пише українською мовою. Автор відеофільмів про О. Гончара "Собори душ своїх бережіть" та комедії З ніг на голову, відзначених на телефестивалях у Ялті та Алушті. Член НСПУ з 1997 р., з 1999 р. член правління ДОО НСПУ, відповідальний секретар ДОО НСПУ. Нагороджений Почесною відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003). ТВОРИ: Фейлетонна епоха: Сатира, гумор Товариші-хапуни: Сатира, гумор. Синдром носорога О, яка це екзотика, політична еротика! 2000.– Поцілунок сатани: Сатира, гумор Рафаель і юшкоїди: Вибране. 2001р.

Наталя Петрівна Нікуліна ( р.р.)

Летіти хочеться – не йти!- В казкові зоряні світи, Чудесні далі відкривати, Нове у пісні одшукати І у житті нове знайти. Народилася Н.Нікуліна р. В м. Макіївка Донецької обл. в родині журналіста і лікарки. У 1958р. Сімя переїхала до Дніпропетровська. Тут Наталка закінчила СШ 89, вступила до ДДУ на вечірнє відділення істфілфаку. Одночасно працювала редактором на обласній телестудії. Перша збірка Вишневий спалах вийшла в 1967році. У 1973р. Закінчила аспірантуру при кафедрі укр. Мови ДДУ, захистила кандидатську дисертацію на тему Професійна лексика лоцманів дніпровських порогів, яка на партійно- радянські часи була не просто незвичайною, а навіть небезпечною. Після виходу першої багатообіцяючої збірки Наталка замовкла на цілих 14 р. Втрата батька залишила незагойний слід на її серці. Н.Нікуліна за життя мала лише 5 зб.:Вишневий спалах(1967), Пізнання(1981), Червоний кетяг(1984), Тиха бесіда(1993), остання ж – Знамення калини (2000) – була видана її друзями.Її вірші перекладалися російською та башкирською мовами, Вона й сама перекладала з польської, російської, англійської мов, упорядкувала антологію татарської поезії Світи мені, Чулпан-зоря, була авторитетним літературним критиком. За два тижні до свого ювілею 23червня 1997р. Н. Нікуліна трагічно загинула.

Леонід Дмитрович Залата (1928р.)

І я відчув себе там крихтою природи, Зелені коси вітром їй розчісував, пив з ручая глибинну прохолоду, а він співав, неначе заколисував… і умивався я цілющою росою, і родичався з невмирущою красою. Народився р. в с. Сиваське Новотроїцького р-ну Херсонської обл. Школу письменникові вдалося закінчити лише після війни (екстерном 9 кл.) поєдну- ючи навчання з щоденним заробітком на шматок хліба – очолював районну організацію фізкультури і спорту, адже захоплювався футболом і баскетболом. А потім 3 р. віддав армійській службі у Військово-по- вітряних силах. Демобілізувавшись, приїхав до Дні -пропетровська і вступив на істфілфак ДДУ, який за -кінчив у 1956р. Працював в редакції газетиМолодий ленінець (пізніше Прапор юності). Збіркою Маль чишки написаною в 1955р. російською мовою у співавторстві з братом Федором Залатою він дебю- тував у 1956р.у видавництві Молодь Перша повість рідною мовою називалася Полумя в степу(1959) – про антифашистське підпілля в рідному селі, до якого й сам причетний. Творчий набуток: зб. Фантастичних оповідань Ущелина синіх туманів, романи Вовчі ягодита Далеко в Арден нах, зб. оповідань Сиві коні на припоні та ін. Л.Залата нагороджений медаллю За трудову доблесть, Грамотою Верховної Ради УРСР.

Данилюк Іван Володимирович (1950р.) Народився 11 вересня 1950 р. у с. Троїцьке Павлоградського району Дніпропетровської області. Закінчив історико-філологічний факультет ДДУ. Служив в армії. З 1974 р. працює у пресі. Був кореспондентом у багатотиражці Новомосковського трубного заводу, в павлоградській газеті Світло Жовтня. Заступник редактора районної газети «Васильківський вісник». Поет. Пише українською мовою. Член НСПУ з 1992 р. Лауреат літературного конкурсу ім. О.Гончара журналу «Бористен» у номінації «Поезія» (2001р). ТВОРИ: …В цеху, між снопами окалин…: [Вірш] Пломінь-камінь: Поезії Розвиднені води: Поезії На білому морі: [Вірші] // Україно, ти моя молитва: Поезії Припливами любові й ненавиддя...: [Вірші] // Антологія поезії Придніпров'я / Під загальн. Ред. В.Коржа / Упоряд. В.Савченко Щаслива жінка світові невгодна: Поезії, проза.– 2001.

Сергій Романович Бурлаков (1938р.)

Відсунь від серця тисячі дрібниць, Спий доброго здоровя із криниць І оновись, як навесні степи, І від своїх основ не відступи. Народився р. в с. Білогорівка Луганської області. Уже в шкільні роки зявляються перші вірші, друкується в газеті Лисичанський робочий. Закінчивши школу, юнак іде на військову службу до Краснодарського краю. Починає активно писати, отримує лист від В.Сосюри, який перебував на Донеччині і натрапив на вірші Бурлакова, впевнив молодого літератора в спроможності торувати свій шлях в поезії. Після служби а армії за порадою В.Сосюри вступає до ДДУ на істфілфак. На ІV курсі дебютує збіркою Трояндові світання (1964). Після закінчення ДДУ працює виклада -чем історії й теорії в ДДУ. Упродовж 10 р. завідував ре- дакцієюПромінь. З 1979р. – голова правління СПДО, автор численних публікацій із проблем екології. С. Бурлаков був учасником Європейського форуму поетів у Празі (1989), членом Президії СПУ, неодноразово обирався депутатом облради. Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, памятною медаллю За вірну службу місту, орденом Знак Пошани, почесними відзнаками МКМУ За багаторічну плідну працю в галузі культури та НСПУ За визначні досягнення в літературі, за діяльність відродження духовності рідного народу. З 1994 до 1997р. працює доцентом кафедри українознавства Придніпровської академії будівництва і архітектури. Нині – голова журі літературного конкурсу Молода муза Придніпровя, декілька років очолює конкурсну комісію Міжнародного дитячого фестивалю Чарівна книжка.

Ігнатенко Оксана Олександрівна (1972р.) Народилася 16 липня 1972 р. в м. Дніпро- петровську. Закінчила філологічний факультет Дніпропетровського університету. Вчителювала, працювала на телебаченні, кореспондентом газети «Трибуна металурга». Працює в Молодіжному центрі, веде літературну студію для молодших школярів. Поет. Пише українською мовою. Член НСПУ з 2003 р. ТВОРИ ПОЕТЕСИ: Тернова гілочка: Поезії. Спасибі небові за тишу: Вірші. Співучий дощ: Поезії. 2000р. Зелена неділя: Поезії. 2003р. (Сер.: "Молода муза"). Глек надбитий висить на паркані...: [Вірші] // Бористен.– 1998р. Зачаївся за поглядом погляд..: [Вірші] // Бористен.– 2003.– 7.