ОвідійМетаморфози

Дух пориває мене: про нові починаю співати В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився, Ген аж до наших часів доведіть нестихаючу пісню. Овідій « Метаморфози

Історія створення Задум міфологічної поеми Метаморфози про чудесні перевтілення богів, другорядних божеств і людей на тварин, рослин, камені й зірки виник в Овідія під впливом творів як грецьких, так і римських письменників Гомера, Гесіода, ліриків Нікандра, Парфенія, Вергілія, Цінни, Емілія Макра та ін. Поет працював над твором паралельно з написанням «Фастів». У «Метаморфозах» він скористався вже випробуваним розміром гекзаметром. Поема складається з 15 книг ( рядків) і становить величезний поетичний твір, що за обсягом з тих античних творів, які дійшли до нас, поступається лише епічним поемам Гомера. « Метаморфози » Овідія. Фрагмент давньоримського рукопису

«Метаморфози» є своєрідною міфологічною енциклопедією, що об'єднує понад 250 міфів, викладених у зв'язній послідовності. Всі вони містять мотив перевтілення і у сукупності покликані створити картину світу як постійного руху та змін форм, живих і неживих. У своєму творі автор створив міфологічну картину аничного світу. Гіацінт. Ілюстрації до « Метаморфоз » Овідія. Й. В. Баур

З невичерпної скарбниці греко- римської міфології поет вибрав і обробив сюжети, пов'язані зі всілякими перевтіленнями героїв. Так серед численних поетичних оповідань Овідія особливу увагу привертають легенди про Фаетона; про самозакоханого Нарциса, що перетворився в квітку; про політ Дедала та Ікара; новели про Пігмаліона і Галатею; Тісба; ідилія про Філемона і Бавкіду, сказання про Орфея і Еврідіку. Переказуючи без будь-яких істотних змін зміст давніх міфів, Овідій нерідко надає їм нове філософське звучання, підкреслюючи сміливі дерзання людини, що прагне відстояти своє щастя в нерівній боротьбі з богами або ж навіть уподібнитися їм. Орфей і Еврідіка. Ілюстрації до « Метаморфоз » Овідія. Антоніо Темпеста

Ідеї твору - Вічність матерії; - вічна зміна матерії; - перетворення одних речей в інші; - перенесення душ із одних тіл в інші. Венера і Адоніс. Ілюстрації до « Метаморфоз » Овідія. Й. В. Баур

Кожен міф перетворюється у поета на витончену поетичну новелу, наповнену глибоким сенсом і неповторними яскравими характерами, піднесеними, хвилюючими почуттями і життєвим драматизмом. Тут ми бачимо страждання матері, яка втратила своїх дітей (Ніоба); любов художника, яка дає життя своєму творінню (Пігмаліон і Галатея); силу мистецтва, що перемагає смерть (Орфей і Еврідіка); трагічну загибель закоханих (Тісба). Міф про дітей Ніоби. Малюнок на амфорі

В І книзі відображено першопочаткові і найдавніші перетворення. Книги III і IV занурюють нас в атмосферу іншого, дуже давнього періоду античної міфології. Книги V-VII – міфи часів аргонавтів. Книги VIII-IX міфи часів Геркулеса. Книги ХІІ-XIII троянська міфологія. Книги XIIIXV присвячені міфологічній історії Риму. Ілюстрація до «Метаморфоз» Овідія. Офорт. П. Пікассо р. Структура поеми

У пісні першій поеми Овідій згадує легенду про чотири віки та чотири покоління людей: золоте, срібне, мідне,залізне. Поет наголошує, що перше покоління було золотим, тобто гармонійним, а останнє – залізне – губить себе жадобою до золота і втрачає гармонію із світом. Сучасні люди, на думку автора, мають іншу природу. Вони зявились після потопу, що змив скверну залізного віку, і походять з каміння, яке жбурляли позад себе Девкаліон та Пірра (єдині врятувалися під час потопу). Поет вважає, що сучасне покоління може повернутись до золотої доби. Орфей. Ілюстрації до « Метаморфоз » Овідія. Й. В. Баур

Останні частини поеми присвячені міфологічній історії Риму, яка виводиться з часів Троянської війни і до появи в Італії перших поселенців. Закінчується твір похвалою на адресу Юлія Цезаря та Октавіана Августа, які обожнюються й оголошуються покровителями Риму. Ілюстрація до «Метаморфоз» Овідія. Графіка. П. Пікассо р.

Значення поеми Поема Овідія Метаморфози стала невичерпним джерелом сюжетів і мотивів для письменників, художників і музикантів. Серед них Леся Українка (поема Ніобея), П. Пікассо (ілюстрації до поеми Метаморфози), П. Рубенс (Пейзаж з Філемоном і Бавкідою), Ш. Гуно (опера Філемон і Бавкіда). Українською мовою Метаморфози перекладали І. Стешенко, Олена Пчілка, М. Зеров, А. Содомора.