Ромео і Джульєтта (англ. Romeo and Juliet) – трагедія Вільяма Шекспіра, в якій розповідається про трагічне кохання двох молодих веронців із ворожих родин. Пєса написана десь приблизно в 1595 або раніше. За життя Шекспіра вона видавалася 4 рази: у 1597, 1599, 1609, дата ще одного видання не встановлена. У 1623 вона була надрукована in folio.

Ромео і Джульєта(1595р.) –одна із перших великих трагедій драматурга. Шекспір мужньо боровся за право людини, вірив у її гідність, віддав усі сили, щоб піднести її красу. Автор розповів про долю закоханих, сильне і чисте почуття яких зіткнулося з міцними феодальними забобонами. Трагедія проголосила кохання і гідність людини головними цінностями життя.

Вперше вона була надрукована під заголовком Прекрасно написана трагедія про Ромео і Джульєтту і в тому вигляді, в якому часто під гучні оплески виконувалася перед публікою. Сюжет драми автор запозичив з поеми англійського поета Артура Брука, написаної свого часу на основі італійської новели Матео Банделло. Якщо письменник головним чином відображав події, а не звертався до почуттів та переживань героїв, то Шекспір, навпаки, акцентував увагу на тому, як кохання сприяло духовному збагаченню героїв, ставало могутньою творчою силою.

У Банделло фінал твору щасливий: Джульєтта одружилася з Парісом і народила дітей, а Ромео закохався в іншу красуню. У XIV ст. у Вероні жили і ворогували дві родини – Монтеккі і Капулетті. Їх ворожнеча знищила Ромео і Джульєтту, Меркуціо і Паріса, Тібальта.Однак любов перемогла, хоча і дорогою ціною – ціною смерті. Тільки після втрати дітей їхні батьки з примиренням подали руку один одному, але вже занадто пізно.

Любов Ромео і Джульєтти спалахнула миттєво, з першого погляду під час зустрічі на костюмованому балу в Капулетті, куди Ромео проник з друзями. Ніщо ніби не провіщало цієї любові, все їй було вороже: сімейні чвари, захоплення Ромео красунею Розаліною, сватання до Джульєтти Паріса, воля її батьків, вік дівчини – всього 14 років.

Проте любов швидко розвивалася в юних серцях, народжуючи сміливі і тверді рішення, поетичні слова, змінюючи характери героїв. Кохання Ромео до Розаліни було надумане, оскільки молодому дворянину треба було любити когось, присвячувати комусь вірші. Подібне захоплення – це лише передчуття справжньої любові. Джульєтта перетворилася в жінку, здатну боротися за своє кохання.

У молодих людей зявилися спільники: годувальниця Джульєтти і чернець Лоренцо. Дівчина відкрилася годувальниці і чекала від неї допомоги, проте та заради грошей і подарунків, які вона приймала від Паріса і Ромео, зрадила її. Коли Ромео вислали за вбивство брата Джульєтти Тібальта, хоча достеменно знала, що та дружинна Ромео, оскільки їх таємно повінчав брат Лоренцо. Самотність Джульєтти у рідному домі стала повною, вона могла розраховувати лише на допомогу ченця.

Коли обставини стали трагічними – Лоренцо дізнався, що Ромео вигнаний за вбивство, а Джульєтті загрожував шлюб з нелюбом,- він дав дівчині випити сік, щоб вона впала у глибокий сон на той час, поки він відшукає Ромео, щоб сповістити про все, що трапилося. Збіг рокових обставин не дозволив здійснитись задуманому плану. Епідемія чуми, яка спалахнула в сусідніх з Вероною містах, відповідно, карантин не дав можливості Лоренцо дістатися до Ромео. Той отримав хибну звістку про смерть коханої, таємно повернувся до Верони, купив отруту і пішов у склеп.

Там він зустрів Паріса, який приніс квіти для своєї нареченої. Між ними виникла суперечка. Ромео вбив Паріса, попрощався з Джульєттою, випив отруту і впав поряд з труною коханої. Коли Джульєтта прокинулася, то побачила біля себе мертвого Ромео і склянку з отрутою. Вона поцілувала коханого з надією, що отрута залишилась на йог вустах а потім у розпачі заколола себе його кинджалом і впала на його бездиханне тіло.

Ромео – запальний, схильний до крайнощів, імпульсивний, однак не легковажний. Він умів кохати, закривав очі на головні перепони до свого щастя. Йому й на думку не спадало примирити своїх батьків з батьками Джульєтти. Він умів обманювати, а тому звернувся до ченця Лоренцо, щоб таємно повінчатися з коханою.

Джульєтта, незважаючи на свій юний вік, була надто практична, розсудлива і душею зріла. Вона не лише глибоко відчувала, але й усвідомлювала все, що відбувалося навколо неї. Її шляхетність і рішучість особливо яскраво проявилися тоді, коли годувальниця порадила їй зріктися Ромео. Спостерігаючи зраду цієї відданої їй жінки, Джульєтта залишалася стійкою, непокірною у своїй самотності і вирішила діяти самостійно.

Вона не боялася випити напій, провести ніч серед покійників на цвинтарі і віддатися у владу невідомого майбутнього. Коли ж бажання молодих людей не здійснилося, Джульєтта, як і Ромео, знайшла достатньо мужності, щоб померти біля свого чоловіка. У трагедії зіткнулися не просто сімейні родини, а дух феодальної жорстокості, помсти і ренесансної любові та дружби.

Конфлікт виник не на ґрунті любові (герої віддані одне одному впродовж усієї трагедії),він базувався на зіткненні прекрасних почуттів зі світом зла і ворожнечі. Хоча Ромео і Джульєтта загинули, за ними залишилася моральна перемога. Їхні батьки тільки після смерті дітей усвідомили, що ворожнечею знищили власне майбутнє.

Трагедія оптимістична, оскільки висловлювала впевненість у перемозі феодального укладу життя. Вона стала справжнім шедевром. Німецький драматург Г.Лессінг у своїй праці Гамбургська драматургія зазначив : Я знаю лише одну трагелію, яка втілювала любов: це Ромео і Джульєтта.

Шекспір у імена діючих персонажів вклав якийсь сенс: ім'я Джульєтта походить від англ. July, Липень, народжена в Петра і Павла день, 12-го липня; Тібальд називали в ірландській культурі задиркуватих котів, персонаж веде себе як задиркуватий кіт; Ромео - з латинської «прочанин», у Шекспіра імовірно «паломник любові»; Меркуціо - від англ. Mercury - ртуть, персонаж так само непосидючий і завжди в русі, як і метал.

Виконала : учениця 8 класу ЗСШ 78 м. Львова Хомишин Ольга Керівник: Павлюк Наталія Іванівна