Нові незалежні держави. Плани Дауеса і Юнга

«У Європі відбулися суттєві зміни, і на її карті зявився ряд нових держав. Порівняй стару карту з новою, і ти одразу побачиш ці великі зміни… Росія повністю відрізана від Європи низкою держав. Це Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща і Румунія… Більшість цих держав виникла не в результаті Версальських угод, а внаслідок радянської революції. Разом з тим союзники вітали їх появу, оскільки вони створюють ланцюг, що відділяє Росію від небільшовицької Європи». Із листів до доньки Індіри Ганді

Утворення національних держав у Європі Червень 1917 р. проголошення незалежності Литви. Грудень 1917 р. утворення незалежної Фінляндії. Січень 1918 р. проголошення незалежності Української Народної Республіки. Лютий 1918 р. утворення незалежної Естонії. Жовтень 1918 р. утворення Чехо-Словаччини. Листопад 1918 р. проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Листопад 1918 р. утворення незалежної Польської держави. Листопад 1918 р. проголошення Австрійської республіки. Листопад 1918 р. проголошення Угорської республіки. Листопад 1918 р. утворення незалежної Латвії. Грудень 1918 р. створення Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Червень 1919 р. проголошення Веймарської республіки в Німеччині.

Кордони в Європі визначали довільно, з урахуванням інтересів Антанти, принципи самовизначення народів були грубо знехтувані.

Генуезька конференція 1922 р. Для розвязання економічних і фінансових питань у повоєнному світі було скликано міжнародну конференцію в Генуї (Італія), яка тривала з 10 квітня по 19 травня 1922 р. і в якій брали участь представники 29 держав.

Рапалльська угода а) Німецька держава і РРФСР відмовляються від відшкодування їхніх воєнних витрат, рівно як і від відшкодування їхніх воєнних втрат, іншими словами, тих збитків, що були завдані їм та їхнім громадянам у районах воєнних дій внаслідок заходів, включно з ужитими на території супротивної сторони реквізиціями… в) Німеччина та Росія відмовляються від відшкодування їхніх витрат на військовополонених. Стаття 1 Обидва уряди згодні, що суперечності між Німеччиною та Російською Радянською Республікою у питаннях, які виникли за час перебування цих держав у стані війни, регулюються на таких підставах:

Гаазька конференція На Гаазьку конференцію було скликано за рішенням Генуезької конференції 1922 р. Це була фінансово-економічна конференція На конференції обговорювалися питання про націоналізацію іноземної власності, яку здійснили більшовики в Росії, Представники західних держав наполягали на відшкодуванні збитків, що їх зазнали власники-іноземці в Росії.

Радянський уряд запропонував перелік підприємств багатьох галузей економіки, що могли бути передані в оренду, концесію або спільне управління іноземним підприємцям. Проте цю пропозицію не було прийнято. Конференція закінчилася, так і не ухваливши рішення.

Інша міжнародна конференція того часу відкрилась у швейцарському м. Лозанні 20 листопада 1922 р. і тривала з перервою аж до 24 липня 1923 р. У роботі конференції брали участь Велика Британія, Франція, Італія, Японія, Греція, Румунія, Югославія,Туреччина і США (як спостерігач). Прийняття цієї конвенції порушувало життєві інтереси чорноморських країн, у тому числі й Туреччини.

Для розвязання проблем було скликано Локарнську конференцію (5–16 жовтня 1925 р.), у якій взяли участь представники Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Польщі та Чехословаччини. Локарнська конференція склала Рейнський гарантійний пакт, підписаний 1 грудня 1925 р. у Лондоні, що забезпечував недоторканність кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною. Франція та Бельгія зобовязалися не розпочинати війни. Велика Британія та Італія виступали як головні гаранти Рейнського пакту.

Пакт Бріана–Келлога 27 серпня 1928 р. Стаття 1 Високі Сторони, що домовляються, урочисто оголошують від імені своїх народів, що вони засуджують засіб використання війни для врегулювання міжнародних конфліктів і відмовляються у своїх взаємовідносинах від війни як знаряддя національної політики.

План Дауеса Згідно з цим планом, прийнятим 16 серпня 1924 р., Німеччина щороку сплачувала певну суму репарацій (поступово збільшуючи її з 1 млрд марок у 1924–1925 рр. до 2,5 млрд у 1928–1929 рр.). Як головні джерела покриття репарацій передбачалося використовувати надходження державного бюджету. 800 млн золотих марок у вигляд і позики від США. Це допомогло відновити німецьку економіку. У наступні шість років іноземні інвестиції в Німеччину перевищили 20 млрд марок.

План Юнга Другий репараційний план для Німеччини, прийнятий 1929 р., назвали планом Юнга. План Юнга було затверджено 20 січня 1930 р. на конференції в Гаазі. За новим репараційним планом розмір щорічних виплат було зменшено й визначено в розмірі 2 млрд марок на найближчі 37 років. Відповідно до плану Юнга всі форми та види контролю над Німеччиною, її господарством і фінансами ліквідовувалися. Для отримання й розподілу репарацій було створено Банк міжнародних розрахунків.

Нобелівський лауреат Густав Штреземан Із серпня по листопад 1923 р. під час Рурського конфлікту Густав Штреземан обіймав посаду рейхсканцлера і міністра закордонних справ у коаліційному уряді ННП, СДПГ, НДП і партії Центра, а потім аж до своєї смерті був міністром закордонних справ Німеччини. У 1926 р. за свій внесок у зміцнення миру у підписанні Локарнских угод Густав Штреземан був нагороджений Нобелівської премією миру, у 1928 р. став почесним доктором Гейдельберзького університету.

1. Які імперії припинили своє існування на початку ХХ ст. та які нові держави утворились натомість? 2. Покажіть на карті ці держави. 3. Дайте визначення терміна «репарація». 4. Назвіть дати відомих вам договорів, підписаних європейськими державами у 20-х рр. ХХ ст. 5. Що собою являли плани Юнга та Дауеса?

Домашнє завдання Опрацювати відповідний матеріал підручника.