Дистанційна освіта: пошуки і проблеми Васильченко Лілія Володимирівна, к.п.н., директор науково-методичного центру дистанційного навчання Р.т

Історично дистанційне навчання виникло у 1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії. У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали викладання мови заочною формою у Німеччині.

Наприкінці 1997 року в 107 країнах світу діяло близько 1000 навчальних закладів дистанційного типу Кількість тих, хто здобув вищу освіту в системі дистанційної освіти: в 1997 р. становила близько 50 млн чоловік, у 2000 р. – 90 млн чоловік, за прогнозами у 2023 р. становитиме 120 млн чоловік

ВІДКРИТІ МЕГАУНІВЕРСИТЕТИ СВІТУ НАЗВАДержава Чисельність студентів тис. 1.Британський відкритий університетАнглія188 2.Національний університет дистанційної освітиІспанія~ 90 3.Національний університет дистанційної освітиФранція35 4.Китайський телеуніверситетКитай530 5.Національний відкритий університет ім. Індіри ГандіІндія184 6.Університет Пайнам НоорПанама117 7.Корейський національний відкритий університетКорея211 8.Університет Південної АфрикиПАР130 9.Відкритий університет Сукотай ТампаріатЯпонія Відкритий університет ГонконгуКитай25

Стан ДО в Україні У 18 регіонах є вузли науково-освітньої мережі URAN; У понад 50 вищих навчальних закладах практично сформовано центри дистанційного навчання; Розроблено 2200 дистанційних курсів; Підготовлено понад 3300 фахівців різної спеціалізації (розробники дистанційних курсів, програмісти, системні адміністратори, методисти, менеджери тощо).

ПРИНЦИПОВА СХЕМА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ УРАН

Правова документація Постанова КМУ "Про затвердження Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на роки" від р Постанова КМУ "Про затвердження Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на роки" від р Постанова Верховної Ради України "Про затвердження Завдань Нацiональної програми iнформатизацiї на роки" 3075-IV від р. Постанова Верховної Ради України "Про затвердження Завдань Нацiональної програми iнформатизацiї на роки" 3075-IV від р. Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України "Про стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні" від 23 червня 2005 р. Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України "Про стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні" від 23 червня 2005 р. Наказ Міністерства освіти і науки України від "Про затвердження Положення про дистанційне навчання", м. Київ Наказ Міністерства освіти і науки України від "Про затвердження Положення про дистанційне навчання", м. Київ Постанова Кабінету міністрів України від 23 вересня 2003 р "Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на роки", м. Київ Постанова Кабінету міністрів України від 23 вересня 2003 р "Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на роки", м. Київ Наказ Міністерства освіти і науки України від 07 липня "Про створення Українського центру дистанційної освіти", м.Київ Наказ Міністерства освіти і науки України від 07 липня "Про створення Українського центру дистанційної освіти", м.Київ "Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні" від 20 грудня 2000р. Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" 31 липня 2000 року 928/2000 Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" 31 липня 2000 року 928/2000 Закон України "Про Національну програму інформатизації" від 4 лютого 1998 року 74/98-ВР Закон України "Про Національну програму інформатизації" від 4 лютого 1998 року 74/98-ВР

Перший етап розвитку вітчизняної ДО (2001 р.): створення організаційної структури системи ДО; розробка правових основ і стандартів ДО; створення матеріально-технічної бази реґіональних і локальних центрів ДО; створення первинного фонду дистанційних курсів і забезпечення їх експериментального впровадження; розробка засад фінансування системи ДО; реалізація пілотних проектів впровадження ДО.

Другий етап розвитку ДО в Україні ( рр.): повномасштабне розгортання і впровадження дистанційної освіти як форми навчання, рівноцінної з очною, заочною та екстернатом; впровадження системи багатоканального фінансування юридичних і фізичних осіб системи ДО; розробка і впровадження системи пільг щодо використання комп'ютерних мереж і телекомунікаційної інфраструктури для складових системи ДО (юридичних і фізичних осіб); впровадження системи ліцензування, атестації та акредитації закладів ДО; інтеграція системи ДО України у світову систему.

Організаційна структура системи ДО України: Рада з питань моніторингу розвитку дистанційної освіти при Кабінеті Міністрів України; координаційна Рада Міністерства освіти і науки України з питань дистанційної освіти; Український центр дистанційної освіти; регіональні центри ДО у містах Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ, Хмельницький; локальні центри ДО; базові центри ДО за напрямками фахової підготовки; науково методичні комісії за напрямками діяльності системи ДО.

Принципова типова схема телекомунікаційного забезпечення функціонування СДППО регіону

Варіант структури системи дистанційної післядипломної педагогічної освіти (місцевий рівень)

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА специфічна організація педагогічного процесу, основами якої є: самостійна контролююча та керована робота під керівництвом викладача (тьютора); застосування в навчанні педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання, засобів звязку та телекомунікаційних мереж.

СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ – спеціальна структура, практично реалізуюча принципи, форми та методи відкритої освіти. Як і будь-яка освітня система, вона трикомпонентна: навчальні заклади; установи забезпечення; органи управління.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ педагогічна технологія, яка відрізняється від традиційних по ряду характеристик: доступність та комфортність навчання; особистісна орієнтованість: свобода вибору змісту; часу; темпу; форм та методів навчання; модульністю структури змісту та організації навчального процесу; застосування в навчанні сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж (в т.ч і Інтернет); видозміненні функції викладача (тьютор).

Основні особливості технологій ДО можливість інтерактивної взаємодії між викладачем і тим, якого навчають, у діалоговому режимі, що, у ряді випадків, може наближатися за формою до взаємодії при традиційному аудиторному навчанні швидка доставка навчальних матеріалів в електронній версії оперативний доступ до баз знань, розміщених у мережі Інтернет можливість тестування знань у дистанційному режимі можливість проходження віртуального лабораторного практикуму можливість реалізації мережного доступу до реального лабораторного устаткування створення віртуальних груп (оперативна взаємодія тих, яких навчають, між собою).

Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій ДН Педагогічні технології ДН - це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного звязку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді Інформаційні технології ДН - це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу ДН за допомогою телекомунікаційного звязку

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗА УМОВИ РІЗНИХ ФОРМАХ НАВЧАННЯ п / п Показники Форми навчання очназаочнадистанційна 1Самостійна робота: питома вага, % керованість контрольованість дидактична забезпеченість ~ 30 середня ~ низька висока 2Рівень застосування у навчанні компютерної техніки та інформаційних технологій середнійнизькийвисокий 3Рівень застосування у навчанні телекомунікаційних мереж, у тому числі Інтернет низький високий 4Доступ до навчання регламен- тований вільний 5Функції викладача традиційні традиційні, але послаблені видозмінені (тьютор) 6Індивідуалізація (особистісна направле- ність) навчання низька висока 7Варіативність навчання середнянизькависока 6

Експерти вважають що телекомунікаційне інтерактивне викладання обходиться на % дешевше за традиційне. Microsoft вважає, що вартість мережевого навчання може знизитися, принаймні вдвічі за традиційне, оскільки викладач може навчати знаходячись у будь-якій точці земної кулі та й особливого компютерного обладнання для цього не потрібно.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ДИСТАНЦІЙНОГО ППО ОБУМОВЛЮЄТЬСЯ необхідністю реформування системи ППО в напрямку підвищення її відкритості, масовості, особистої орієнтованості та реальної неперервності; позитивним активним впливом на традиційне навчання (модульність, компютеризація, інформація, Інтернет тощо); активізацією процесу навчання та посиленням творчої складової в навчанні (інтерес, пошук, відбір тощо); можливістю реального входження в світовий освітній простір

Основними завданнями сучасного етапу розвитку системи ДО є: усвiдомлення керiвниками освiти, органами управлiння, професорсько- викладацьким складом i широкою педагогiчною спiльнотою доцiльностi, необхiдностi та можливостi впровадження ДН у вiтчизняну освiту; створення національних, галузевих, регіональних місцевих підсистем ДО і відповідних до них телекомунікаційних мереж з виходом до мережі Інтернет; розробка навчально-методичних комплексів ДН та їх сертифікація; створення локальних телекомунікаційних мереж з виходом до Інтернет навчальних закладів і формування їх Web-сайтів ДН; підготовка кадрів для ДН; формування експериментальних навчальних груп та їх дистанційне навчання.

Система ДО в Україні забезпечить: розширення кола споживачів освітніх послуг, у тому числі у важкодоступних, малонаселених регіонах, у районах, віддалених від наукових і культурних центрів України; підвищення якості навчання слухачів, студентів і школярів незалежно від їхнього місцезнаходження; створення додаткових робочих місць для громадян України; створення спеціальних курсів ДО, які спрямовані на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів; створення програм і курсів психологічної підтримки; можливість одержання освіти за українськими програмами громадянам зарубіжних країн; реалізацію системи безперервної освіти "через все життя"; індивідуалізацію навчання при масовості освіти.

Тимчасові труднощі Недостатня комп'ютерна грамотність викладачів і слухачів курсів. Відсутність досвіду дистанційного навчання. Недостатня розвиненість інформаційно-комунікаційної інфраструктури в Україні. Мало методичних матеріалів по підготовці й проведенню ДН. Слабке використання стандартів у ДН. Проблема пошуку фахівців. Недостатня интерактивность сучасних курсів ДН. Системи ДН або дуже дороги, або незручні у використанні. Низький відсоток завершення курсів, що пов'язане з недостатнім досвідом використання систем ДН й складністю мотивації слухачів

СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ У НАВЧАННІ ТЕХНОЛОГІЙ ДН