ТЕКСТ 4 клас Перебудувати текст так, щоб розповідь велася від 1-ї особи. Автор. Головач М.В.

КІЗКА Лісник знайшов її торік на лісовій галявині. Маленька худа кізка бла- гально дивилася на нього. Вона ніби чекала порятунку. Лісник приніс кізочку додому. Спочатку навчив її пити молоко із соски. Потім кізочка почала їсти кашу, стала пастися.

ЗИМОВИЙ ЛІС Дрімає зимовий ліс... Діти йдуть і милуються невимовною красою. Бачать, як дрімають зелені ялини і сосни. Торкаються гілочки, а сніг спадає, іскриться на сонці. Піднімають голову і дивуються. Яскравими ліхтариками горять на деревах снігурі.

ГОРОБЕЦЬ Брат повертався з полювання. Він ішов алеєю парку. Собака біг поперед нього. Олег подивився на доріжку і побачив молодого горобця. Пташеня випало із гнізда і сиділо нерухомо. Брат покликав собаку до себе. Рекс зупинився і повернув назад.

ГОСТИНЦІ Петро взяв полот- няну торбинку і подався на лижах до лісу. За ним побігла стара Пальма. Ось і ліс. На галявині хлопчик розклав листя капусти, моркву та буряки. Це гостинці лісовим мешканцям.

Наближався Новий рік. Петрик вирішив принести з лісу ялинку до свята. Ліс зустрів його красою засніжених ялинок. Вони були такі чудові, що Петрик розгубився і сховав у мішок свою сокиру. Більше ніколи не піде він у ліс із сокирою. (За Василем Сухомлинським)

ПАМ'ЯТНИК Діти гуляли в парку і побачили пам'ятник. Серед дерев стояла дівчина-солдат. Це братська могила. У боях із ворогом загинуло чимало людей. Учні нарвали квітів і поклали до пам'ятника.

ПРИГОДА Увечері ми поверталися з полювання. їхали лісом. Світло фар виривало з темряви стовбури дерев. Їхали повільно. Побачили ми перед машиною темну кульку. Вона була обліплена опалим листям. Це їжачок завмер на дорозі. (За Валентиною Пархоменко

Біля школи живе бабуся Мар'яна Юхимівна. Вона дуже старенька. До неї частенько заходять учні третього класу. Діти чистять від снігу доріжки і посипають їх піском, приносять у хату вугілля та дрова.

Ішов Івась понад шляхом. Он на кущі сидить хитра сорока. Хлопчик підійшов до куща. Сорока перелетіла трохи далі. І тут Івась побачив сіренького звірка, що пострибав від нього. Зайченя. Зовсім малесеньке зайченя! (За Олександром Копиленком)