ХАРЦИЗЬКА МІСЬКА РАДА ТРОЇЦЬКО-ХАРЦИЗЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ ст. 18 Підготувала вчитель світової літератури Думбай Тетяна Миколаївна
Срібна доба російської поезії - термін, що вживається в літературознавстві для характеристики межі ХІХ-ХХ ст. у російській літературі. Назва була обрана за аналогією із золотою добою російської літератури, яку ототожнювали з XIX сторіччям, коли працювала низка російських літераторів від О.Пушкіна та Є.Баратинського до А.Чехова та Л.Толстого. На зламі ХIХ-ХХ ст. російська поезія, як і західна, теж переживає бурхливий розвиток. У ній домінують авангардистські й модерністські тенденції. Модерністський період розвитку російської поезії кінця XIX початку XX ст. називають «срібною добою», російським поетичним ренесансом.
Літературні напрями срібної доби російської поезії Символізм Найпотужніша течія в російській поезії «срібної доби». Цей напрям зародився у другій половині XIX ст. у Франції. У свідомості символістів речі матеріального світу перетворювалися на «знаки» вічних ідей, котрі перебувають поза межами земної реальності, а художні образи на символи. Завдання поета - дізнатися про прихований зміст символів іншої реальності. Керівником російського символізму був Валерій Брюсов. Він виступав і як теоретик символізму, висловивши свої естетичні погляди у передмові до трьох збірок «Російські символісти» ( ). Мету мистецтва В. Брюсов вбачав у відображенні «руху душі» поета, таїни людського духу, особистості митця.
Поети-символісти Бальмонт К.Д. Бєлий Андрій Блок О.О. Брюсов В.Я. Гіппіус З.М. Мережковський Д.С. Соловйов С.М. Сологуб Ф.К.
Акмеїзм Від грец. «акме» - вищий ступінь чого-небудь; квітуча сила. Акмеїсти ще називали свою школу адамізмом, від імені праотця Адама, або кларизмом (від лат. «кларус» ясний). Теоретиком акмеїзму був М. Гумільов, який декларував самоцінність «мудрої і ясної» дійсності, протиставляв містиці символістів захоплення матеріальною красою світу в поєднанні красивого і потворного. Акмеїсти відстоювали право на створення ясного і прозорого художнього образу і поетичної мови, виступали проти притаманних символістам туманних і містичних натяків, замовчувань, незрозумілостей. Вони закликали повернути поезію до земного життя, до предмета, до точного значення слова.
Поети-акмеїсти Гумільов М.С. Ахматова А.А. Мандельштам О.Е. Городецький С.М. Іванов Г.В. Кузьмін М.А. Анненський І.Ф.
Футуризм (з лат. «майбутнє») виник у 1910-х роках. Естетичні засади російських футуристів були висловлені в маніфесті «Ляпас суспільному смакові» (1912), який підписали Д. Бурлюк, А. Кручених, В. Маяковський і В. Хлєбніков. Футуристи закликали відмовитися від традицій старої культури. Вони надавали перевагу формі над змістом, визначали абсолютну свободу поетичного слова, активно розробляли нові принципи поетичної мови (відмовлялися від знаків пунктуації), опрацьовували нові ритми та типи рим, сміливо експериментували зі словом. Салонній витонченості символістів футуристи протиставляли антиестетизм, що відбивався навіть в зовнішності митців, в декорі книжок (обкладинки з ряднини, сірий обгортковий папір), назвах поезій та збірок («Крематорій здорового глузду», «Здохлий місяць», «Рикающий Парнас» тощо). Розвиток футуризму відбувався за умов складної взаємодії чотирьох угруповань: «Гілея» (кубофутуристи) - В. Хлєбников, брати Д. і М. Бурлюки, О. Кручених, В. Маяковський та інші, «Асоціація егофутуристів» - І. Сєверянін, К. Олімпов та інші, «Мезонін поезії» - В. Шершеневич, Р. Івлєв та інші, «Центрифуга » - С. Бобров, Б. Пастернак, М. Асєєв та інші.
Поети-футуристи Асєєв М.В.Брюсов С.А. Северянін Ігор Маяковський В.В.Пастернак Б.Л. Хлєбніков Велимир
Імажинізм Літературна течія в російській поезії ХХ ст., представники якої заявляли, що мета творчості полягає у створенні образу. Основний виразний засіб імажиністів - метафора, часто метафоричні ланцюги, що зіставляють різні елементи двох образів - прямого і переносного. Для творчої практики імажіністов характерний епатаж, анархічні мотиви. Появу цієї течії в російській поезії спричинив модерністський напрямок імажизм (від франц. «образ»), який виник в Англії напередодні Першої світової війни і проіснував до середини 20-х років XX ст. Імажисти та імажиністи проголосили образ самоціллю творчості.
Поети-імажиністи Єсенін С.О.Марієнгоф А.Б. Івнєв Рюрік Шершеневич В.Г. Ердман М.Р.