Голодомор років в Україні назавжди залишиться в пам яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого. Ця сторінка сприймається суспільством передусім на емоційному рівні. Голодомор в Україні Але в той же час Голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб. Голодомо́р років (англ. Famine Genocide, Ukrainian Genocide) голод в сільських районах СРСР, зокрема України, викликаний організованими заходами керівників УРСР і СРСР. Він викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці.

Очільник Радянського Союзу, Йосип Сталін, був одержимий ідеєю створення раю на землі без Бога - комуністичної радянської супердержави. Для повної централізації влади йому потрібно було знищити другу радянську республіку - Україну як таку, яка мала глибші історичні корені свого існування і претендувала на автономність та вільний розвиток. Калькуляція була дуже простою і вкрай примітивною: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті - нема проблеми. Така політика в класичному розумінні цього слова означає ГЕНОЦИД. Для введення своєї прямої влади в Україні Сталін пішов на страхітливі репресії і, зрештою, на організацію штучного голоду. Мало бути зруйноване будь-яке бажання українців на автономію чи незалежну республіку, а також будь- які прояви цих прагнень: українська мова, культура, історія та українська інтелігенція. Цинізм Сталінського вчинку полягав у знищенні стародавньої нації хліборобів найстрашнішою формою смерті­ - голодом. Цей злочин пізніше назвали Голодомором" (від українського "голод" та "мор", тобто «морити голодом»).

За даними вчених, голодом були охоплені території компактного проживання українців: територія тодішньої Української Радянської Соціалістичної республіки та Кубань. Найбільше постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська та Житомирська).

Свідчення очевидців Запорізька область Розповідає: Карпенко Іван Михайлович, 1923 р. н., народився в с. Августинівка (Каганець), пізніше Ленінське Запорізької області, на час запису проживав у м. Немішаєвому Київської області. «Голод я дуже добре пам'ятаю, бо мені було тоді 10 років. Ходили з батьком і з матір'ю на поле видовбувать картоплю, вона померзла, видно, не вспіли вбрать. Причина голоду, я думаю, - це політичне діло. Голод був, і був він іскуственний. Люди уполномочені приходили, «ячейки» називались».

Вінницька область Розповіає: Луцишина Надія Дмитрівна, 1920 р.н., с. Крищинці, Тульчинський район. Двоє нас, брат менший з 1932 року народження і я. Врожай-то був не такий весьма хороший. Засуха була, але всеодно можна було вижити. Але у зв'язку з тим, що все забирали, поставку щоб дати, та ще і якусь добавку, вобщем «вишептали» усе зерно. Приходили з района бригади з 8-10-ти чоловік та й ходили по хатах. Було таке, що люди ховали це зерно.

Голодомор: як бачимо його сьогодні? Ми зараз не усвідомлюємо, що таке справжній голод. Чимало людей недоїдає, несучи тягар бідності. Інші голодують для похудіння. Та хіба це допоможе нам осягнути глибину могил тих двадцяти мільйонів українців, загибель яких в голодоморі та була передречена кремлівськими зірками? Штучний голод, наслідок опустошення владою селянських запасів зерна, колективізація та інші репресії – всі можливі і неможливі злочини вчинені для того, щоб поставити український народ на коліна поряд з іншими народами-братами.

Ми не жили тоді і ніколи не зрозуміємо, який шторм піднімається в серці, коли стаєш свідком систематичного винищення твоїх земляків. Але мистецтво іноді грає роль машини часу. 21 листопада в Українському Домі відкрилася виставка І мертвим, і живим, і ненародженим, що тривала до 29 листопада щодня з 10 до 18 години. Наче прибульці з трохи гуманнішого, на пару хлібин щасливішого майбутнього ми можемо прийти в світ образів голодомору. Шлях від холу до виставки пролягає через лабіринт прилавків чергової виставки - ярмарку косметики та одягу. Аж ось входиш до виставкового залу на першому поверсі. Ми не жили тоді і ніколи не зрозуміємо, який шторм піднімається в серці, коли стаєш свідком систематичного винищення твоїх земляків. Але мистецтво іноді грає роль машини часу. 21 листопада в Українському Домі відкрилася виставка І мертвим, і живим, і ненародженим, що тривала до 29 листопада щодня з 10 до 18 години. Наче прибульці з трохи гуманнішого, на пару хлібин щасливішого майбутнього ми можемо прийти в світ образів голодомору. Шлях від холу до виставки пролягає через лабіринт прилавків чергової виставки - ярмарку косметики та одягу. Аж ось входиш до виставкового залу на першому поверсі. Картини та плакати на стінах – наче вікна : не пропускаючи зливу смертей, вони дозволяють бачити болото горя і страху, безсильства по той бік зображення. Відкривається виставка моторошним плакатом : Щоденно, в усьому світі, вмирає від голоду дітей. Це – вже сьогоднішній день. Не з пустої цікавості, мабуть, люди приходять на виставку. Поки я був там, двічі виникали запальні суперечки серед відвідувачів. Кожен по - своєму розуміє, чим насправді був Голодомор.

Пам'ятники жертвам голодомору

Український голодомор в інших країнах світу У США памятають про український голодомор У посланні до українського народу Президент США Білл Клінтон наголосив: «Ми маємо зберегти память про безвинні жертви, що постраждали від голодомору, маємо памятати про непохитну віру українців, які страждали й принесли себе в жертву для того, щоб реалізувати їх віру в свободу. Ця річниця стала приводом для жалю й роздумів, вона також нагадує нам про непохитність кроків України на шляху до демократії». В Україні, окрім мітингів, голодомор відзначили... новими пільгами для КСП (колишні колгоспи, створення яких супроводжувалося ліквідацією селян- одноосібників, що значною мірою спричинило голодомор).

19 червня 2003 року Сенат Канади прийняв Резолюцію, внесену сенатором Райнелл Андрейчук, що закликала уряд Канади визнати Голод/геноцид в Україні років та засудити будь-які спроби заперечити чи викривити цю історичну правду, представляючи її чимось іншим, аніж геноцидом. Резолюція Сенату також закликала визначити четверту суботу в листопаді кожного року по всій Канаді днем памяті більш ніж семи мільйонів українців, які загинули внаслідок Голоду/геноциду рр. 28 червня 2003 року Етнокультурна рада Канади, до складу якої входить тридцять дві (32) національних етнокультурних парасолькових організації, які, у свою чергу, представляють множину етнокультурних громад на території всієї Канади, прийняла Резолюцію, в якій з нагоди 70-ї річниці Голодомору років в Україні висловлювалася повна підтримка Резолюції Сенату Канади щодо Голоду / геноциду в Україні років. Законодавчі акти та резолюції Канади щодо вшанування Голодомору-геноциду років в Україні

ГОЛОДОМОР – це дуже трагічна сторінка з української історії. ГОЛОДОМОР – це дуже трагічна сторінка з української історії. ГОЛОДОМОР – це дуже трагічна сторінка з української історії.

Автор презентації : Жукова Софя