Творчості великого сонцепоклонника присвячується НовелаIntermezzo Михайла Коцюбинського

Новела Intermezzo – суцільний пейзаж Дуже втомлений, письменник хоче відпочити серед природи, оновити свою душу Кононівськими полями

Здавалося, город витягує в поле свою залізну руку за мною і не пускає. Невже я увійду у безлюдні зелені простори?

Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені…

Велику тишу порушує зозуля, що б'є молоточком у кришталевий великий дзвін.

Сіра маленька пташка низько висіла над полем. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля

Ми йдемо серед поля. Три білих вівчарки і я.

Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут.

Так протікали дні мого intermezzo… І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею.

Хіба такі пейзажі не зможуть відновити втомлену душу!?

Сонце, природа відновили душу героя. Город знову простяг за ним свою руку. Він готовий йти між люди.

Кожен після відпочинку, з оновленими душею та почуттями, здатен до нових творчих злетів та звершень