Ряд рукокрилі (кажани) - Ряд рукокрилі (кажани) - великий ряд ссавців, здатних активно літати. Його представники поширені на всіх континентах планети від північної межі лісу до тропіків і пустель Австралії (крім Антарктиди). Живляться переважно комахами, хоча для багатьох видів їжею служать плоди, нектар квітів, дрібні хребетні й навіть кров великих ссавців (група вампірів). Потаємний нічний спосіб життя, безшумні польоти, своєрідна зовнішність породили багато легенд і фантастичних оповідань про цих на диво цікавих та корисних тварин: нібито кажани сідають на голови людей, рвуть волосся, п'ють кров. Ще стародавні єгиптяни вважали кажанів душами грішників, засуджених на вічне блукання, оскільки їх часто бачили над куполами церков, біля кладовищ. Перш ніж вести мову про рукокрилих, треба згадати ще про їх одну назву - летючі миші, хоча насправді до мишей (які є гризунами) вони ніякого відношення не мають.

Саме завдяки такій назві рукокрилі натерпілися немало лиха, оскільки їх часто ототожнювали з шкідниками - мишовидними гризунами. Дрібні кажани дещо нагадують мишей, хоча зовнішній вигляд рукокрилих своєрідний. Серед них є і досить великі представники: летючі собаки і лисиці. Часто сама назва свідчить про їх зовнішній вигляд: молотоголові та трубконосі крилани, підковоноси, листоноси та ін. До ряду рукокрилих належать понад 550 видів, які поділяються на два підроди - крилани та комахоїднікажани.

Крилан Живуть у Азії, тропічній і субтропічній, в тому числі в Індії, в Австралії, Океанії, островах поблизу Африки, але не в самій Африці й на ряді віддалених індійськоокеанських та тихоокеанських островах. Довжина голови й тіла: мм, довжина передпліччя: , розмах крил: Найбільший вид P. vampyrus. Вага P. personatus гр., P. hypomelanus гр., P. rayneri гр., P. mahaganus гр., P. giganteus самці , самиці бл. 900 гр.

Нічниця триколірна Один з 66 видів роду; один з 9 видів у фауні України, представлений номінативним підвидом. Поширення. Закарпатська і Тернопільська області та Крим. Ареал охоплює також більшу частину Центр, і Пд. Європи, Зх., Пд.-Зх. і Серед. Азію, Пн. Африку. Місця перебування. Теплі печери та підземелля, щілини і тріщини в скелях, горища будівель, розташованих у розріджених лісах, парках, на виноградниках. Чисельність. Трапляється дуже рідко. У зх. областях з 1970 по 1992 р. знайдено, переважно в зимовий період, 13 особин.

Підковик малий Знайдено в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопиьській, Хмельницькій. Одеській, Запорізькій, Донецькій областях, у Криму. Ареал охоплює також Пд. і Зх. Європу, Пн. Африку, Малу й Зх. Азію. Пн.-3х. Гімалаї. Місця перебування Переважно передгірні та низькогірні райони. Селиться в підземних порожнинах (печерах, шахтах, тунелях, ґротах), влітку виводкові зграї трапляються на горищах, у затінених місцях під мостами через гірські потоки чи струмки, на дзвіницях і навіть у дуплах дерев. Чисельність в Україні становить близько 400 особин (з них до 100 у Криму). Популяції різко скорочуються, особливо у Криму. Причини зміни чисельності. Руйнування підземних сховищ, старих будівель, винищення підковоноса спелеотуристами, забруднення місць перебування пестицидами.