Звертання кожне не єдине: І господарко, й господине! Звучить яскраво і ласкаво. Але чому? Для вас цікаво? Тому, що ввічливо, пристойно, Велично, гідно і достойно! Дм.Білоус

Слова-речення (стверджувальні слова так, аякже, авжеж, гаразд, атож, заперечне ні, питальні що ж, а що) та вигуки в усній мові виділяються паузами, на письмі – комами, знаками оклику або тире. На початку речення слова-речення та вигуки виділяються з обох боків комами або знаком оклику. У середині речення слова-речення та вигуки виділяються з обох боків комами або тире.

Від вставних слів слід відрізняти вставлені слова та речення, що вносять у речення додаткову інформацію і являють собою принагідні зауваження до основного повідомлення Він, правду мовлячи, не почував ніякої охоти вчитися гри на фортепіано. (І.Франко) Климко став навколішки, припав до води – холодна та добра! – тоді вмився. (Г.Тютюнник) ВСТАВНЕ! ВСТАВЛЕНЕ!

Вставні слова та речення виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання. У РЕЧЕННІ Виражають впевненість або невпевненість: безумовно, безперечно, справді, очевидно, напевне Вказують на джерело повідомлення: кажуть, мовляв, на мою думку Вказують на звязок між думками: до речі, по-перше, по- друге, зокрема Виражають задоволення або незодоволення мовця: слава Богу, на жаль, як на зло, на сором

ЗНАЙДІТЬ ЗВЕРТАННЯ І ВИПИШІТЬ ЇХ: Зоре моя вечірняя, зійди над водою (Т.Шевченко) Ох, пісне, чому, як той птах не летиш (М.Рильський) Дяка щирая тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько (Л.Українка) Розвернися на всі боки, ниво-десятино, та засійся не словами, а розумом, ниво!

Звертання – слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова. Виражається одним (непоширене) чи кількома словами (поширене). Звертання видаляється комами, на початку речення – знаком оклику. Вигуки відділяються комами, крім слів ой, о у ролі підсилювальних часток