Жінки у драмі кохання Шевченка

Сьогодні ми поговоримо про любов. Перегорнемо сторінки життя Тараса Шевченка і побачимо, як палко він кохав. Кохав не ради примхи, не задля нервового піднесення, а шукав у коханні прилучення до людства, виходу із самотності – те, що й робить любов наймогутнішим, найповнішим вираженням внутрішньої сутності людини.

Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до Оксани Коваленко Хата Коваленків стояла поблизу садиби Шевченків, і малий Тарас ріс у дружбі з Оксаною. Хата Коваленків стояла поблизу садиби Шевченків, і малий Тарас ріс у дружбі з Оксаною. Ми вкупочці колись росли. Ми вкупочці колись росли. Маленькими собі любились. Маленькими собі любились. А матері на нас дивились А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх… Та говорили, що колись Одружимо їх… Оксана… маленька, кучерява … В усій чарівності українського типу! Пізніше цей тип фатально буде подобатись Шевченку у жінках. Оксана… маленька, кучерява … В усій чарівності українського типу! Пізніше цей тип фатально буде подобатись Шевченку у жінках.

Згодом Оксана стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля стала трагедією його серця. Саме про неї поеми Капітанша, Наймичка, Катерина … Шевченко тричі згадує Оксану – у 1847 в Орській фортеці, у 1849 – на Кос-Аралі, і востаннє у 1850 році – в Оренбурзі… Згодом Оксана стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля стала трагедією його серця. Саме про неї поеми Капітанша, Наймичка, Катерина … Шевченко тричі згадує Оксану – у 1847 в Орській фортеці, у 1849 – на Кос-Аралі, і востаннє у 1850 році – в Оренбурзі… …Я так мало, небагато …Я так мало, небагато Благав у бога. Тільки хату, Благав у бога. Тільки хату, Одну хатиночку в гаю. Одну хатиночку в гаю. Та дві тополі коло неї, Та дві тополі коло неї, Та безталанную мою, Та безталанную мою, Мою Оксаночку. Мою Оксаночку.

Шевченко навіть приїжджав у рідну Керилівку: В селі убогім…нічого не виросло і не згнило. Все було по-старому. У тихім закутку темного саду, серед старих дубових хрестів, де були могили його батьків, він спитав у брата про долю своєї Оксаночки, оскільки мав погане передчуття: Шевченко навіть приїжджав у рідну Керилівку: В селі убогім…нічого не виросло і не згнило. Все було по-старому. У тихім закутку темного саду, серед старих дубових хрестів, де були могили його батьків, він спитав у брата про долю своєї Оксаночки, оскільки мав погане передчуття: Чи жива Чи жива Ота Оксаночка? – питаю Ота Оксаночка? – питаю У брата тихо я. Яка? – У брата тихо я. Яка? – Ота маленька, кучерява, Ота маленька, кучерява, Що з нами гралася колись… Що з нами гралася колись… Та почув звичайну і страшну, не раз оспівану і оплакану історію: Та почув звичайну і страшну, не раз оспівану і оплакану історію: Помандрувала Помандрувала Ота Оксаночка в поход Ота Оксаночка в поход За москалями та й пропала, За москалями та й пропала, Вернулась, правда, через год, Вернулась, правда, через год, Та що з того. З байстрям вернулась. Та що з того. З байстрям вернулась. Острижена. Було, вночі Острижена. Було, вночі Сидить під тином, мов зозуля, Сидить під тином, мов зозуля, Та кукає; або кричить, Та кукає; або кричить, Або тихесенько співає Або тихесенько співає Та ніби коси розплітає. Та ніби коси розплітає. А потім знов кудись пішла, А потім знов кудись пішла, Ніхто не знає, де поділась, Ніхто не знає, де поділась, Занапастилась, одуріла. Занапастилась, одуріла. А що за дівчина була. А що за дівчина була. Так так що краля! і не вбога, Так так що краля! і не вбога, Та талану Господь не дав… Та талану Господь не дав… Трагедія Оксани назавжди залишилась у серці Шевченка… Трагедія Оксани назавжди залишилась у серці Шевченка…

Амалія Клоберг Студентом Академії художеств у Петербурзі Шевченко переживає захоплення Амалією Клоберг, дівчиною – натурницею. У 1839 році Тарас малює портрет дівчини з розпущеним волоссям та напівдитячим ротом. На ній він вперше і востаннє підписався не Шевченко, а Чевченко. Через багато років, повернувшись із заслання в Петербург, Шевченко знову зустрів Амалію, але вона йому подобається, як і раніше, мов сестра.

Варвара Рєпніна Перебування Шевченка в Яготині – дуже цікавий та важливий період в житті поета. Вперше він приїхав в Яготин в липні 1843 року, де і познайомився з Варварою Рєпніною, яка зоставила великий слід в подальшій долі та творчості Шевченка. Вона була старша Перебування Шевченка в Яготині – дуже цікавий та важливий період в житті поета. Вперше він приїхав в Яготин в липні 1843 року, де і познайомився з Варварою Рєпніною, яка зоставила великий слід в подальшій долі та творчості Шевченка. Вона була старша Тараса на шість років. Йому було 29, їй 35. В один вечір він запропонував прочитати свою другу поему Слєпая … Саме тоді Варвару огорнули самі щирі почуття, саме тоді Шевченко зайняв місце в її серці… Вона часто думала про нього, ревнувала. З кожним днем княжній було тяжче переживати своє кохання до Тараса, але він не міг відповідати їй взаємністю. Саме тому матір та Капніст вирішили, що краще було б, якби Шевченко поїхав з Яготина. 10 січня 1844 року поет покидає родину Рєпніних. Тараса на шість років. Йому було 29, їй 35. В один вечір він запропонував прочитати свою другу поему Слєпая … Саме тоді Варвару огорнули самі щирі почуття, саме тоді Шевченко зайняв місце в її серці… Вона часто думала про нього, ревнувала. З кожним днем княжній було тяжче переживати своє кохання до Тараса, але він не міг відповідати їй взаємністю. Саме тому матір та Капніст вирішили, що краще було б, якби Шевченко поїхав з Яготина. 10 січня 1844 року поет покидає родину Рєпніних.

Ганна Закревська Якби зустрілися ми знову Якби зустрілися ми знову Чи ти злякалася б, чи ні? Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Якеє тихеє ти слово Тойді промовила мені? Тойді промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, А може б, потім нагадала, Сказавши: Снилося дурній. Сказавши: Снилося дурній. А я зрадів би, моє диво! А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє. Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав! Я заридав би, заридав! І помоливсь. Що не правдивим, І помоливсь. Що не правдивим, А сном лукавим розійшлось, А сном лукавим розійшлось, Слізьми-водою розлилось Слізьми-водою розлилось Колишнеє святеє диво! Колишнеє святеє диво!

Ганна Закревська жила в селі Березова Рудка, на той час, коли вона познайомилась з Шевченком, мала уже чоловіка – Платона Закревського та двоє дітей. Шевченко, захопився Ганною не на жарт, він присвячував їй вірші, навіть намалював портрет, у якому відобразив трагічне, душевне життя очей, витримав у них справжній їхній колір, сяючу навколо зіниць глибоку синяву, бо очі Закревської були сині. Але поет синіх очей ніколи не оспівував, тому що улюбленими очима його поеми були карі. Ганна Закревська жила в селі Березова Рудка, на той час, коли вона познайомилась з Шевченком, мала уже чоловіка – Платона Закревського та двоє дітей. Шевченко, захопився Ганною не на жарт, він присвячував їй вірші, навіть намалював портрет, у якому відобразив трагічне, душевне життя очей, витримав у них справжній їхній колір, сяючу навколо зіниць глибоку синяву, бо очі Закревської були сині. Але поет синіх очей ніколи не оспівував, тому що улюбленими очима його поеми були карі. Одного разу, коли Тарас розмовляв з Ганною про поезію, вони почули зойки і підбігли до вікна. Закревський привязав до стайні кріпака і бив його батогом. Шевченко ледве стримався, він був готовий навіть убити Платона за його вчинок. Одного разу, коли Тарас розмовляв з Ганною про поезію, вони почули зойки і підбігли до вікна. Закревський привязав до стайні кріпака і бив його батогом. Шевченко ледве стримався, він був готовий навіть убити Платона за його вчинок. Ганні також дуже подобався Тарас, вона не уявляла життя, коли він поїде в Петербург, але було пізно щось робити, бо вже пять років вона заміжня за іншим… Ганні також дуже подобався Тарас, вона не уявляла життя, коли він поїде в Петербург, але було пізно щось робити, бо вже пять років вона заміжня за іншим…

Взимку років йому знову зблиснуло кохання – і обірвалось. В Новопетрівську фортецю приїхала родина Ускових. Перше, що зігріло душу Шевченку, були діти. Тарас безмежно їх любив, граючись з ними, він схилявся перед їхньою матірю – Агатою Усковою, яка довгий час здавалась йому вищою досконалістю. Разом з нею Шевченко прогулювався вечорами по саду, наспівуючи пісні та розповідаючи свої вірші. Але хтось пустив брудну плітку. Хтось комусь щось сказав. І коменданша замість прогулянок стала сидіти дома, граючи з гостями в преферанс. Тож одурений Шевченко побачив Ускову такою, якою вона і була – звичайною манірною дамою з міщанськими інтересами. Взимку років йому знову зблиснуло кохання – і обірвалось. В Новопетрівську фортецю приїхала родина Ускових. Перше, що зігріло душу Шевченку, були діти. Тарас безмежно їх любив, граючись з ними, він схилявся перед їхньою матірю – Агатою Усковою, яка довгий час здавалась йому вищою досконалістю. Разом з нею Шевченко прогулювався вечорами по саду, наспівуючи пісні та розповідаючи свої вірші. Але хтось пустив брудну плітку. Хтось комусь щось сказав. І коменданша замість прогулянок стала сидіти дома, граючи з гостями в преферанс. Тож одурений Шевченко побачив Ускову такою, якою вона і була – звичайною манірною дамою з міщанськими інтересами.

Катерина Піунова Нижній Новгород – місто, де Шевченко зустрів ще одне кохання. Це юна актриса театру – Катюша Піунова. Їй тоді було лише шістнадцять років, але Тарасу було не до цього, адже він знову покохав. Він часто приходив до неї додому, щоб навчати українській мові, читати, та просто розмовляти. Він був її підтримкою, а вона його любовю… Нарешті поет наважився запропонувати їй руку й серце, але батьки заборонили, звернувши на те, що вона ще дитина. Після цього Шевченко намагався підтримувати з нею звязок, та вона навідріз відновилась спілкуватися з ним.

Ликера Полусмакова Скоро Тарас Шевченко знову зібрався женитись. На цей раз він покохав сироту, кріпачку Ликеру Полусмакову. Скоро Тарас Шевченко знову зібрався женитись. На цей раз він покохав сироту, кріпачку Ликеру Полусмакову. Друзі поета радили, щоб він забув її, нарешті Тарас побачив, що його наречена цинічна, розпусна дівчина та розлучився з нею. Але з часом Ликера почала згадувати їхнє знайомство. Друзі поета радили, щоб він забув її, нарешті Тарас побачив, що його наречена цинічна, розпусна дівчина та розлучився з нею. Але з часом Ликера почала згадувати їхнє знайомство.

І в 1910 році, коли їй уже 70 вона розповідала про те, як сподобалась Шевченку, про те, що він дарував їй подарунки, одяг, взуття, а одного разу він намалював її портрет, який вона дуже берегла, поки її чоловік, що незабаром помер, розбив його. Зоставшись вдовою, вона переїхала в Канів, де на той час був уже похований Шевченко. Вона говорила завжди про Тараса гарно, спростовувала чутки про те, що він пив, був неохайним. Зоставшись вдячною йому за те, що він викупив її з кріпацтва, вона ходила до нього не могилу, а всі лише перешіптувалися Шевченкова пішла. Шевченкова пішла! І в 1910 році, коли їй уже 70 вона розповідала про те, як сподобалась Шевченку, про те, що він дарував їй подарунки, одяг, взуття, а одного разу він намалював її портрет, який вона дуже берегла, поки її чоловік, що незабаром помер, розбив його. Зоставшись вдовою, вона переїхала в Канів, де на той час був уже похований Шевченко. Вона говорила завжди про Тараса гарно, спростовувала чутки про те, що він пив, був неохайним. Зоставшись вдячною йому за те, що він викупив її з кріпацтва, вона ходила до нього не могилу, а всі лише перешіптувалися Шевченкова пішла. Шевченкова пішла!