Іван Багряний М ова рідна колискова, Материнська ніжна мова! Мово сили й простоти Гей, яка ж прекрасна ти! І. Багряний

Становлення Письменник народився 19 вересня 1906 року в місті Охтирка в сім'ї муляра Павла Лозов'яги. Мати письменника Євдокія Кривуша походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. В сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дочка Єлизавета. Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім до Краснопільської школи керамічного профілю.

1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то завполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт року вийшов із комсомолу. Побував на Донбасі, в Криму, на Кубані року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний шлях», надрукував у ній свої перші вірші. Під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».

1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого закінчити не вдалося. Навчаючись в КХІ, виходить зі спілки «Плуг», вступає до опозиційного літературного об'єднання МАРС. У 1920-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» року побачив світ роман у віршах «Скелька».

Спілка селянських письменників «Плуг». Харків, 1924 рік. Стоять. Копиленко, Панч, Кожницький, Степовий, Грудина, Никифорчук, Шевченко. Сидять. Вражливий, Божко, Пилипенко, Сосюра. Сидять унизу: Капустянський, Шостак, Романоська, Бедзик.

Члени літературного об'єднання «Ланка». Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валерян Підмогильний, Тодось Осьмачка рік.

В В ув'язненні та на засланні 16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave Maria». Багряний пробув 11 місяців у камері ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на 3 роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Багряного на Далекому Сході досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча на Україну та арешт у дорозі, Новий термін (3 роки) тепер уже в таборі БАМТАБу.

Під час війни Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів року він написав один із найталановитіших творів роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови» ). У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле».

В еміграціїї 1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Але Німеччина не давала сформуватися політичній еміграції, тому І. Багряний пішов на Захід. І. Багряний написав памфлет «Чому я не хочу повертатися до СРСР?», де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу року Багряний заснував Українську революційно- демократичну партію (УРДП) і звідтоді цілих 17 років до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Остання дорога життя Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.).

Сім'я Дружина Галина Тригуб родом із Тернопільщини.

Дякую за увагу!!!