Родилітератури ЕпосДрамаЛірика Лірика – один із родів літератури, в якому осмислюється сутність людського буття у формі переживань.

Саме слово походить від назви музичного інструмента ліри, під акомпанемент якої виконувалися пісні. Проте назва ця встановилася значно пізніше, лише в період еллінізму. До цього часу ліричні твори греки називали просто мелосом або мелікою (відповідно «пісня», «лірична пісня»). Виникнення лірики Давньогрецький поет акомпанує собі на кіфарі під час співу.

Значним поштовхом для розвитку лірики стали поетичні змагання, що виникли вже, мабуть, у VIII ст. до н. е. Гесіод у поемі «Роботи й дні» розповідав про свою перемогу в місті Халкіда на острові Евбея, де відбулися співочі змагання на честь «Амфідаманта розумного»: … Я там-то Гімном досяг перемоги й одержав вухастий триніжник. У подарунок триніжник цей Музам приніс Геліконським. Сапфо і Алкей. Антична кераміка, бл. 450 р. до н. е..

Поетичні змагання проводились і під час численних спортивних ігор. Змагалися за першість епічні поети, поети-лірики, дифірамбічні хори, пізніше трагедійні й комедійні поети. На Піфійських іграх у Дельфах (590 р. до н. е.), Істмійських іграх у Коринфі (582 р. до н. е.), Немейських іграх в Арголіді (573 р. до н. е.) поряд із змаганнями атлетів і кіннотників виборювали золотий триніжник поети й музиканти. На Олімпійських іграх (776 р. до н. е.) вони славили урочистими гімнами і піснями олімпіоніків- переможців. Ліра

Виникнення лірики Спочатку всі ліричні твори виконувалися під акомпанемент якогось музичного інструмента ліри, кіфари, арфи, авлоса (флейти) і навіть пастушої сопілки. З часом деякі ліричні твори втратили музичний супровід і стали самостійними літературними жанрами. Інші зберегли свою пісенну форму, і музика до них була обовязкова. Тому лірика почала поділятися ще з давньогрецької традиції на декламаційну і мелічну (від мелос – пісня). Аполлон-покровитель мистецтва

У післягомерівські часи ліричних творів зявлялося дуже багато, але до наших днів дійшла невелика кількість віршованих уривків нечисленних поетів. Лише деяким з них пощастило більше залишилися окремі вірші, навіть цикли віршів. Але повністю спадщина жодного ліричного поета не збереглася. Піндар, Сімонід, Вакхілід, Алкей, Сапфо, Алкман, Стесіхор, Івік та АнакреонтВтрата значної частини ліричних творів пояснюється, зокрема, встановленням «канону олександрійських учених», у якому з усіх грецьких поетів VIIVI ст. до н. е. фігурували лише девять найвидатніших (звичайно, з погляду еллінських учених) Піндар, Сімонід, Вакхілід, Алкей, Сапфо, Алкман, Стесіхор, Івік та Анакреонт. Їхні твори переписувалися значно частіше, ніж твори інших, «невидатних», тому й збереглося їх значно більше. Крім того, велика частина віршів з часом втрачала свою актуальність і значення, і про них поступово просто забували. Quote. Піндар ( рр. до н.е.) Давньогрецький поет-лірик.

Різновиди ліричної поезії Декламаційна Мелічна Відмовляється від супроводу інструментів Розміри: елегія, ямб, хорей Поети: Тіртей, Архілох Зберігає звязок із музикою Розміри: строфа Поети: Піндар, Сапфо, Анакреонт

Елегія, ямб і мелос висунули своїх визначних представників, і все ж віднести цих талановитих поетів до певних категорій надзвичайно важко, оскільки вони виявили себе в різних поетичних формах. Архілох, Солон, Феогнід були водночас і елегійними, і ямбічними поетами. Мелічний поет Алкей у часи запеклої політичної боротьби тиранії з лесбоськими аристократами уславився своїми гострими елегіями. І навпаки, елегійний поет Феогнід писав застольні й любовні пісні улюблені теми мелосу.

Сапфо Анакреонт Архілох Алкей Тіртей Алкман