Тема: Глобальна мережа Інтернет та її можливості Зміст матеріалу: Глобальна мережа Інтернет: історія виникнення, можливості. Види підключення до Інтернет. Провайдери. Види ресурсів всесвітньої інформаційної павутини (WWW). Сторінки. Сайти. Адреси сайтів та сторінок. Пошук інформації в Інтернеті.

Історія виникнення Час дії – початок 60-х років нашого століття. Місце дії – Сполучені Штати Америки.... Необхідна була чітка, налагоджена система, що дозволяє різним дослідницьким центрам координувати свою роботу, обмінюватися інформацією з принципу "кожний з кожним". І працювати ця система повинна була таким чином, щоб вихід з ладу одного "вузла" цієї мережі ніяким чином не вплинув на роботу інших... І от у січні 1969 року вперше (правда, усього на кілька хвилин) була запущена система, що зв'язала між собою чотири комп'ютери в різних кінцях США. А через рік нова інформаційна мережа, названа ARPANet, уже приступила до роботи. ARPANet давала вченим просто неймовірні можливості комунікації: у лічені секунди дослідник, що знаходиться, скажемо, у Техасі, міг надіслати запит на одержання потрібної йому інформації куди-небудь на Аляску - і через кілька секунд потрібний файл уже "лежав" на його "електронному столі". 3 кожним роком ARPANet росла і розвивалася. У мережу підключалися все нові і нові учасники: право доступу в мережу почали вимагати собі спочатку усі великі лабораторії, потім - більш дрібні. Нарешті, у гонку за ARPANet включилися і вищі навчальні заклади. У 1973 році вперше через мережу стали з'єднані комп'ютери різних країн: мережа стала міжнародною. Коли в мережу виявилися з'єднаними вже тисячі комп'ютерів, стало зрозуміло, що необхідно цілком переробити механізм доступу до ARPANet. З 1983 року користувачі з легкістю могли підключатися до Інтернет за допомогою звичайної телефонної лінії. Число підключених у мережу комп'ютерів вже досягло тисячі. Навіть з такою кількістю користувачів ні про яку таємність, зрозуміло, не може йти і мови. Тому військові відділили деяку частину ARPANet, що одержала назву MiLNet, а інший простір Мережі залишили на розсуд громадськості. Так народився Інтернет. 14 квітня 1998 року історія Інтернет вийшла на другий виток: у Сполучених Штатах Америки відбувся урочистий "запуск" нової Мережі, що одержала назву " Інтернет-2 ". Швидкість проходження даних в Інтернет-2 просто потрясає уяву. Вона більш ніж у 1000 разів перевищує можливості найшвидших каналів сьогоднішньої Мережі (наприклад, для передачі по Інтернет-2 інформації, що зберігається в 30-томній "Британській Енциклопедії", досить всього однієї секунди). Зрозуміло, що з приходом Інтернет-2 такі поняття, як "комп'ютерне телебачення", передача "живого відео" у реальному часі і навіть "Інтернет-кінематограф" переходять з області фантазії в розряд побутових, звичних явищ. Нажаль - широкі кола комп'ютерної громадськості одержать можливість скористатися можливостями Інтернет-2 ще не швидко: поки що нова Мережа буде обслуговувати винятково великі навчальні і дослідницькі організації. Однак не виключено, що вже через 5-10 років Інтернет-2 потіснить традиційну Мережу Інтернет.

Можливості Інтернет - найбільше у світі джерело розваг. Ігри і музика, кіно і театр - усі види мистецтва і всі дітища величезної індустрії розваг представлені сьогодні в Інтернеті. Ви можете_зіграти__гру з партнером, що знаходиться на іншому кінці Землі, довідатися про новини життя улюбленої групи і прослухати її останній диск, розгадати кросворд і одержати результати останнього футбольного матчу. Інтернет - самий прогресивний засіб спілкування і комунікації. Щодня користувачі Мережі відправляють один одному сотні мільйонів електронних послань - для багатьох з них Інтернет цілком замінив звичайну пошту. Багато людей щодня знайомляться і спілкуються один з одним. Інтернет - самий сприятливий простір для бізнесу. Усе більш популярною стає електронна торгівля, що дозволяє користувачу зробити покупку практично будь-якого товару в будь-якій країні планети. Мережа стала ідеальним середовищем для проведення всіляких операцій і розрахунків. Інтернет - це ідеальний інструмент для реклами. Мережа дає будь-якій людині практично безкоштовну можливість сповістити про запропоновану нею продукцію. Не треба платити тисячі і навіть мільйони доларів на рекламу на телебаченні. Інтернет - це величезний простір для творчості. За допомогою Мережі ви можете заявити про себе на увесь світ і т.д. Насамперед вас може зацікавити можливість регулярного поновлення програмного забезпечення на вашому комп'ютері. Через Мережу ви можете одержати нові драйвери для пристроїв, що входять до складу вашого комп'ютера. Ми звикли, що усе, що ми бачимо і з чим зіштовхуємося, комусь належить. Інтернет не належить нікому. З початку 90-х років Інтернет працювала "без господаря". Існує організація, що носить ім'я "Співтовариство Інтернет". Але вона не контролює роботу Мережі, а всього лише стежить за_ розподілом доменних імен. У 1996 році в Америці був прийнятий так званий "Акт про пристойність у телекомунікаціях". Мережа залишилася вільною. Не скрізь, звичайно. Наприклад, у Китаї, не тільки поширення, але й одержання не схваленої урядом інформації кримінально карається. За Інтернет наглядають провайдери - власники серверів, на_яких розміщена переважна більшість домашніх сторінок. Якщо ви захочете розмістити на сервері свого провайдера домашню сторінку, то, швидше за все, вам будуть поставлені наступні умови: 1. Не розміщати матеріалів порнографічного характеру. 2. He розміщати "піратських" копій програмного забезпечення. 3. Не розміщати матеріалів, що вступають у протиріччя з діючим кримінальним кодексом (заклики до насильства, матеріали расистського характеру і т.д. ).

Види підключення до Інтернет У першу чергу вам необхідний модем і телефонна лінія. Далі необхідно вибрати провайдера - організацію, що надасть вам доступ до Інтернету. Крім цього, мати декілька додаткових програм, що допоможуть полегшити роботу з Інтернетом. Спочатку мережа Інтернет складалася переважно з постійно підключених до неї комп'ютерів, кожний з який володів своєю фіксованою адресою. Пізніше народилася ідея надавати доступ до Мережі по телефонній лінії за допомогою сеансового підключення. Ви зв'язуєтесь по телефону з комп'ютером - постійним "громадянином" Мережі, підключаєтеся до нього і, таким чином, самі стаєте частиною Інтернету. Усі без винятку види доступу поділяються на дві великі групи: Сеансове підключення : у цьому режимі роботи користувач не підключений до Мережі постійно, а зєднується з нею за посередництвом телефонної лінії лише на відносно короткий час. Оплата стягується за кожну годину роботи в Мережі. Постійне підключення : комп'ютер підключений до постійного і швидкого каналу доступу до Мережі. Оплата стягується тільки за обсяг прийнятих комп'ютером даних. Ці два види відрізняються не тільки часом перебування користувача в Мережі, але і швидкістю роботи.

Провайдери Вибрати вид підключення неважко, але в сто разів складніше підібрати собі постачальника послуг Інтернет – провайдера, їх у кожному місті дуже багато. Вибираючи провайдера, приходиться постійно мати на увазі відразу кілька важливих моментів: 1) Якість з'єднання по телефонній лінії (відрізок телефонної лінії від провайдера до користувача - саме "вузьке" місце і якщо у вас немає надійного і якісного телефонного зєднання з його номером, то швидкого зєднання з Інтернет ви не одержите). 2) Кількість телефонних ліній, яким володіє ваш провайдер. Чим більше вхідних ліній у провайдера, тим більша ймовірність додзвону з першого ж разу. 3) Пропускна здатність каналу, що зєднує провайдера з мережею. Ємність каналу вимірюється в кілобайтах за секунду. Знаючи що величину, ви зможете розрахувати, скільки користувачів може одночасно передавати або приймати дані через цього провайдера з прийнятною швидкістю. 4) Вартість послуг. На жаль, вартість послуг Інтернету поки що залишається дуже високою. (У середньому, в залежності від провайдера -0,8-1дол. за годину вдень і 0,4 – 0,8 дол. за годину в нічний час. І це - без обліку погодинної оплати зa телефон). 5) Варіанти розрахунку. Багато провайдерів надають можливість оплачувати роботу в Інтернеті через кредитну картку (на визначену кількість днів або годин, як проїзні квитки).

Види ресурсів всесвітньої інформаційної павутини (WWW) Працюючи з мережею Інтернет, цілком достатньо вбудованого у Windows набору програм - Internet Explorer, програми для роботи з електронною поштою. Основа технології WorldWideWeb - всесвітньої інформаційної павутини - була закладена в 1969 р. Завдяки Теду Нельсону на світ з'явилася воістину революційна ідея гіпертексту. За задумом Нельсона, кожен термін у довільно взятій інформаційній статті може бути пов'язаний з іншою статтею, причому остання у свою чергу також може містити посилання на інші матеріали. Причому частини одного документа, зв'язані між собою посиланнями, можуть розташовуватися де завгодно, а не обов'язково на одній ділянці інформаційного простору. Саме такий величезний гіпертекстовий документ і представляє собою WWW, точніше, безліч маленьких документів-сторінок, зв'язаних між собою спеціальними посиланнями.

Сторінки. Сайти Сторінка - це найменша одиниця всесвітньої павутини. На ній може бути будь-яка інформація: текст, картинки, звуки, відео, але головне, що на ній є - це посилання на інші сторінки. Посилання можуть міститися у звичайних текстових рядках і словах, виділених іншим кольором, і навіть у розміщених на сторінці картинках. Натискання на посиланні - нова сторінка. Сайт - це група сторінок, що належать одній фірмі, організації або приватній особі і зв'язаних між собою по змісту. Ви можете порівняти сторінку зі сторінкою книги, а сайт - з тією книгою, звідки вона взята. Є маленькі сайти, що включають всього дві-три сторінки, а є просто величезні, наприклад, сайт корпорації Microsoft. При відвідуванні будь-якого сайта ви відразу ж попадаєте на яку-небудь конкретну сторінку. Однак сторінок, що належать тій чи іншій компанії, може бути багато, а сайт - один. Є ще_ одне поняття, що часто плутають з сайтом і сторінкою - сервер - підключений до мережі комп'ютер, на якому зберігаються сайти і сторінки.

Адреси сайтів і сторінок в Інтернеті Коли ми йдемо до когось в гості чи пишемо лист, нам потрібно знати адресу: місто, вулицю, будинок, квартиру. Подібна адреса є і у будь-якої сторінки в Мережі. Повністю вона пишеться так: http: / / / index.htm Кожен елемент у цій адресі має своє особливе значення: - префікс, що показує комп'ютеру, що ви звертаєтеся саме до WWW- сторінки. Однак, цей елемент можна опустити, що найчастіше і роблять. Тоді адреса цієї сторінки буде виглядати так: - це доменне ім'я сайта, під яким він зареєстрований в Інтернеті. Сам термін "домен" позначає зону, співтовариство, ділянку Мережі, до якого належить даний сайт. Доменні імена бувають декількох рівнів. Самий вищий з них- перший, позначає цілу регіональну зону - наприклад, у нашій країні доменом першого рівня є Всі інші сайти, включені в зону uа, відносяться до домену другого рівня (наприклад, Домени першого рівня можуть бути географічними:.fr – Франція;.rи - Росія;.ua - Україна;.uk – Великобританія і т.д. Але вони можуть позначати не тільки регіон, але і тип організації, якому цей сайт належить:.com - будь-яку комерційну організацію;.net - організацію, що має відношення до мережних послуг;.int - міжнародна установа;.nato - організацію НАТО. Зрозуміло, що доменів першого рівня у світі небагато. Домен другого рівня одержати набагато легше, за символічну суму в дол. у рік. Доменні імена третього рівня поширюються безкоштовно і створити його для своєї сторінки може будь-який користувач. Остання частина назви, що записана після косої риски вказує на конкретну сторінку на потрібному нам сайті. Буває, що остання частина, що містить ім'я сторінки, опускається, і адреса виглядає так: http: / / замість http: / / / index.htm Як тільки ви зайдете на цей сайт, комп'ютер автоматично виведе на ваш екран першу, головну сторінку цього сайта, що містить посилання на всі інші сторінки.

Пошук інформації в Інтернет Де взяти адреси, які вас цікавлять? Тут вам на допомогу прийдуть спеціальні пошукові системи. Що потрібно для подорожі по WWW-сторінках? Вам необхідна спеціальна програма – браузер, наприклад, Microsoft Internet Explorer (що входить до складу Windows). Якщо завантажити цю програму, то на екрані з'являється типове вікно, яке складається з таких частин: - основне поле вікна, у якому відбувається відкриття і перегляд WWW-сторінок; - адресний рядок, у якому можна набрати потрібний адрес WWW- сторінки; - панель інструментів, кнопки якої виконують необхідні функції та ін. У Мережі існують досконалі програми пошуку - "слідопити", пошукові роботи. З їхньою допомогою ви можете за кілька секунд продивитися сотні тисяч і мільйони сторінок, знайти ті, на яких міститься потрібна вам інформація. Існує три основних типи пошукових систем : 1) Одні відносяться до розряду "каталогів" - інформація про сторінки у них розсортована по тематиці. З каталогами дуже зручно працювати, якщо ви цікавитеся не якою-небудь окремою сторінкою, а деякою тематикою. 2) Однак далеко не всі власники сторінок можуть вносити інформацію про власну сторінку в каталог, і тоді на допомогу приходять пошукові системи названі "павуками". "Павуки" щодня і навіть щогодини заповзають практично на всі доступні сторінки і заносять їх у величезну базу даних, по якій згодом і ведеться пошук. Для зручності пошукових роботів практично кожна сторінка в Інтернеті має схований, невидимий для користувача, але доступний роботам список кодових слів, що визначає тематику сайта. Користувач, зайшовши на сторінку "павука", вводить слово, по якому буде здійснюватися пошук. 3) Велику популярність у мережі завойовують шукачі третього типу - "мультипошукові машини". Самі вони нічого не шукають, їх задача - переадресувати пошук на як можна більше число пошукових машин (як каталогів, так і «павуків»), а потім зібрати інформацію, підсумувати отримане і дати результат пошуку.