ХЕРСОНЕС
ІСТОРІЯ Херсонес Таврійський був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно- західного узбережжя Криму. Херсонес розташований в південно-західній частині Криму, біля Карантинної бухти в межах сучасного міста Севастополя. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі уламки чорнофігурної кераміки датуються VI століттям до н. е. За свідченням Страбона, поряд з Херсонесом Таврійським знаходилося інше місто, яке Страбон називає Давній Херсонес, що, можливо, дало назву для Херсонеса Таврійського.
Уже через століття після заснування територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів). Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV–II ст.до н. е. Він був демократичною державою, карбував власну монету. Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами, скіфами й таврами. У III ст. до н. е. в Херсонесі жив і працював історик Сіріск, перший історик на теренах України. Сіріск зробив опис історії міста Херсонеса та його взаємин з Боспорським царством, проте його праці не збереглися. Припускають, що, як і Геродот, він виступав у театрі, а саме в Античному амфітеатрі Херсонеса, спорудженому в той час.
АНТИЧНИЙ АМФІТЕАТР Театр діяв до I століття н. е. За припущеннями археологів та істориків, за римських часів амфітеатр використовувався ще й як цирк, де відбувалися бої гладіаторів. У амфітеатрі могли розміститися 1,5-2 тис. глядачів (за іншими джерелами до 3,2 тис.), тобто практично всі вільні чоловіки громадяни тодішнього Херсонесу.
За весь час існування міста-держави херсонеситами доводилося вести численні війни. У II століття до н. е. Херсонес вів тривалу війну зі скіфами. Була втрачена Керкінітида, зруйнований Калос Лімен, ворог неодноразово стояв біля воріт міста. Херсонес був змушений звернутися за допомогою до понтійского царя Мітрідата VI Євпатора, який направив до Криму великий загін на чолі з полководцем Діофантом. Діофант на чолі об'єднаної армії, куди входили херсонеські і понтійські війська, протягом трьох кампаній (близько рр. до н. е.) розгромив скіфів, взяв Феодосію, дійшов до Керченського півострова й захопив Пантікапей. Проте Херсонесу не вдалося зберегти свою самостійність: він увійшов до складу держави Мітрідата. Відтоді місто перебувало в тривалій залежності від Боспорського держави.
СИГНАЛЬНИЙ ДЗВІН У ХЕРСОНЕСІ Церковний дзвін XVIII століття, який використовувався в Херсонесі Таврійському як сигнальний, попереджаючи кораблі про небезпечну близькість до берега в туманну погоду.
У перших століттях н. е. в Херсонесі затверджується олігархічна республіка, влада в якій належала незначному колу впливових, знатних і покірних Риму осіб. У 60-ті роки I століття римляни організували велику військову експедицію в Тавріку, щоб дати відсіч скіфам, які знову загрожував містові. Після розгрому скіфів військами трибуна Плавта Сільвана, Херсонес стає форпостом римських військ у Північному Причорномор'ї. Форпост -передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні.
За цей півтисячолітній період своєї історії Херсонес опинявся в перехресті військово-політичних інтересів Хазарського каганату, Київської Русі, печенігів та половців. У 988 році київський князь Володимир після кількох місяців облоги захопив місто. Взяття Корсуня дозволило Володимиру диктувати свої умови візантійському імператорові Василю II і одружитися з візантійською царівною Ганною. У свідомості давньоруських літописців захоплення Корсуні нерозривно пов'язане з Хрещенням Русі та поширенням християнства. З того часу (частково вже раніше) культурні впливи Візантії на Київську Русь йшли переважно через Херсонес (Корсунь). У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської Імперії. З V по XI століття Херсонес залишався найбільшим містом на північному березі Чорного моря і важливим центром візантійської культури. З IX століття він став однією з її військово- адміністративних областей. До того часу змінився не тільки зовнішній вигляд середньовічного міста, але і його ім'я: візантійці називали його Херсоном, слов'яни Корсунем.
ХРЕЩЕННЯ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА В ХЕРСОНЕСІ.
ЗНИЩЕННЯ ХЕРСОНЕСА У 1399 році темник Едигей захоплює і спалює місто. Після цього нищівного удару Херсонесу вже не судилося піднятися. Херсонес був насамперед торговим містом і загинув не лише внаслідок нападів та плюндрування, але й через зростаючу конкуренцію з генуезькими колоніями : Кафою, Чембало та іншими.