«В дали зеркальной, огненно- лучистой Закрывшись тучей И окаймив дугой ее огнистой, Пунцово жгучей, Огромный шар, склонясь, горит над нивой Багрянцем роз А. Белый

ЯК НАРОДЖУВАЛОСЯ СОНЦЕ ВІЗИТКА СОНЦЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ НЕВИДИМОГО. АНАТОМІЯ СОНЦЯ ПОКРИВАЛА СОНЦЯ АБО ЧИ МОЖНА ДИХАТИ СОНЯЧНОЮ АТМОСФЕРОЮ КОРОНА ВОЛОДАРЯ

В результаті Великого Вибуху біля 15 – 20 млрд. років тому народився Всесвіт. Через 1 млрд. років після Великого Вибуху із суміші водню і гелію, які заповнювали весь простір, почалося утворення галактик. Перші зорі ще досі спостерігаються в центрах галактик. Найбільш масивні зорі швидко пройшли еволюцію, викидаючи попіл, який локально стискувався, народжуючи нові зорі. Згідно з теорією Клейтона, стискання, внаслідок якого народилося Сонце, було викликано надновою зіркою, яка, вибухнувши, викликала рух міжзіркової речовини. Формувалася стабільна хмара, яка продовжувала стискуватися, перетворюючи на тепло власну енергію стискування. Вся ця маса за короткий час – 10 млн. років – нагрілася до температури 10 – 15 млн. кельвінів. До цього моменту вже вирували термоядерні реакції, і процес стискання закінчився. Вважають, що саме в цей момент, від 4 до 6 млрд. років тому, і народилося Сонце

СОНЦЕ – ОДНА З 200 МЛРД. ЗІРОК ГАЛАКТИКИ СОНЦЕ РОЗТАШОВАНЕ НА ВІДСТАНІ СВІТЛОВИХ РОКІВ ВІД ЦЕНТРУ ГАЛАКТИКИ ШВИДКІСТЬ ОБЕРТАННЯ СОНЦЯ НАВКОЛО ЦЕНТРУ ГАЛАКТИКИ – 250 КМ/С СОНЦЕ НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО ЗІРКИ ВЕГА ЗІ ШВИДКІСТЮ 19 КМ/С. ОРБІТА ЗЕМЛІ ПРИ ЦЬОМУ СХОЖА НА СПІРАЛЬ

Сонце – найближча зірка - розжарена газова куля, яка мешкає у Галактиці Молочний шлях Відстань Сонце – Земля дорівнює 150 млн. км Сонце – центральне і найбільш масивне тіло в сім'ї планет: маса Сонця дорівнює 2·10 30 кг, що у разів більше маси Землі і у 750 разів більше суми мас усіх планет, що обертаються навколо нього. Спостерігачу Сонце здається ідеальною кулею. Видимий кутовий діаметр Сонця - 32', лінійний діаметр Сонця – км. Якщо вздовж діаметра Сонця покласти кулі такі, як Земля, то цей ланцюжок налічуватиме 109 планет. Середня густина сонячної речовини – 1400 кг/м 3, густина сонячного ядра – кг/м 3, густина сонячної атмосфери – 0, 0014 кг/м 3. Сонце обертається навколо власної осі шарами: екваторіальні шари – один оберт за 25 земних діб, полярні шари – один оберт за 30 земних діб. Один оберт навколо центру Галактики Сонце робить за 225 млн. земних років.

Сонце – єдине джерело тепла і світла в Сонячній системі. Потужність повного випромінювання Сонця, тобто світимість, дорівнює 4·10 23 Квт. Так випромінює тіло, розміри якого такі, як Сонця, а температура – 6000 К. В механічному еквіваленті потужність теплового випромінювання Сонця дорівнює потужності 5·10 23 кінських сил. Земля отримує від Сонця 1/ частину енергії, що випромінюється Сонцем. Якби можна було б миттєво обгорнути Сонце шаром льоду товщиною 12 м, то через одну хвилину він би розтанув.

Сонце – жовта зірка спектрального класу G2, температура поверхні якої 6000 К. У сонячному спектрі виявлено лінії 72 хімічних елементів. Найбільше всього у сонячній речовині водню і гелію – 98 % маси Сонця. У 1868 році англійський астроном Джозеф Локьєр поруч з жовтим дублетом Na побачив яскраву жовту лінію невідомого на Землі елемента, який отримав назву гелій – сонячний. Лише у 1895 році гелій було відкрито на Землі

Ядро: 1/3 радіуса Сонця, 50 % маси Сонця, густина сонячної речовини кг/м 3, тиск 2·10 18 Па (для порівняння – тиск атмосфери Землі 10 5 Па), температура Т= К, протікають термоядерні реакції, перенос енергії – перевипромінювання квантів, стан ядра - променистий Промениста зона: 1/3 радіуса Сонця, зона променистої рівноваги, тиск знижується до Па (тиск атмосфери Землі 10 5 Па), температура знижується до Т= К, термоядерні реакції припиняються, гама-кванти перетворюються на кванти видимі і теплові Конвекційна зона: 1/3 радіуса Сонця, зона кипіння сонячної речовини, температура знижується до 8000 К, перенос енергії здійснює сонячна речовина Процес передачі енергії від сонячного ядра до поверхні дуже повільний і триває 10 млн. років

СФЕРА СВІТЛА ВИДИМА ПОВЕРХНЯ СОНЦЯ, ЯКОЇ НАСПРАВДІ НЕМАЄ ТОВЩИНА – від 200 до 300 КМ ТЕМПЕРАТУРА ЗМІНЮЄТЬСЯ від 8000 К до 4000 К СТАН - ІОНІЗОВАНИЙ СТРУКТУРА - ГРАНУЛЬОВАНА

МОЖНА ПОБАЧИТИ ТІЛЬКИ ПІД ЧАС ПОВНОГО СОНЯЧНОГО ЗАТЕМНЕННЯ У ВИГЛЯДІ ВУЗЬКОЇ ЖОВТО-ЧЕРВОНОЇ ОБРУЧКИ ТОВЩИНА – від 12 до 15 ТИС. КМ ТЕМПЕРАТУРА ЗРОСТАЄ від 4500 К до К СТРУКТУРА ДУЖЕ НЕОДНОРІДНА: СПОСТЕРІГАЮТЬСЯ ПРОДОВГУВАТІ УТВОРЕННЯ – СПІКУЛИ, ЩО МАЮТЬ ВИГЛЯД СУХОЇ ТРАВИ, ЯКА ГОРИТЬ

Сонячна корона – зовнішній шар сонячної атмосфери, який поширюється у просторі на декілька сонячних радіусів Сріблясто-перлинне променисте сяйво, яке можна спостерігати тільки під час повного сонячного затемнення Вигляд корони залежить від ступеню активності Сонця

На межі з хромосферою корона має температуру К, вище температура підвищується до К Корона нібито випаровується у міжпланетний простір, утворюючи сонячний вітер, який досягає поверхні Сатурна