Українські поети- романтики. Семен Степанович Гулак-Артемовський український композитор, співак, драматичний артист, драматург. Широку популярність Гулаку-

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
Література українського романтизму. Поворотний період в історії нашого письменства – доба романтизму х років XIX століття. В центрі художньої системи.
Advertisements

Тарас Григорович Шевченко Виконав Савченко Кирило, 8 років.
Ну що б здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце бється – ожива, Як їх почує!.. Знать до Бога І голос той, і ті слова Ідуть між люди!
Свято, присвячене памяті Великого сина українського народу Т.Г. Шевченка Тарасовими шляхами.
Ми тебе не забудемо, Тарасе. І мене в сім'ї великій. В сім'ї вольній, новій. Не забудьте... Т. Шевченко Ти мусиш нам слівце назвати, Адже умів лиш він.
9 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ.
Компютерний урок (до 197-ої річниці з дня народження Тараса Шевченка) І мене в сімї великій, В сімї вольній, новій, Не забудьте помянути Незлим тихим словом…
Україна єдина Тризуб, немов сім'я єдина, Де тато, мама і дитина Живуть у мирі і любові На Україні вольній, новій. Синьо – жовтий прапор маєм: Синє –
Поетична збірка Пейзаж у художньому творі ТАРАС ШЕВЧЕНКО Мультимедійний супровід до уроку читання 2 клас.
Посадіть калину біля школи, А щоб цвіт її не стерся, Не зів´янув в спориші, Посадіте колдо серця, Щоб цвіла вона в душі.
День рідної мови. Усний літературний журнал «О слово рідне, хто без тебе я !»
Музичне мистецтво України на зламі ХІХ – ХХ ст. Урок мистецтва 32 в 8 класі Савченко Т. Т.
Україна Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну, як сонце,
І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.
Володимир Сосюра «Любіть Україну» «Білі акації будуть цвісти…» «Васильки» «Так ніхто не кохав» ( )
ЄВГЕН ПЛУЖНИК ( ) О часе велетнів! Прости утому Мені, найменшому з твоїх синів! І невідомому в світах нікому Мені день радісний яснів… (Євген Плужник)
Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон... Ліна Костенко.
Кажімо більше ніжних слів Знаним, друзям і коханим. Нехай комусь тепліше стане Від зливи наших почуттів, Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь гірку загоїть.
Я свічку засвітив. Колись… До дна відтоді келих горя випито. Ще трохи і … молись чи не молись, Із рук тремтячих недогарок випаде. Я ніс вогонь крізь чорноту.
Транксрипт:

Українські поети- романтики

Семен Степанович Гулак-Артемовський український композитор, співак, драматичний артист, драматург. Широку популярність Гулаку- Артемовському як композиторові принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською музичною класикою. «Запорожець за Дунаєм» «Запорожець за Дунаєм» Окреме місце у творчій спадщині Гулака- Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 р.), «Спать мені не хочеться» та ін.

Рибалка Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: "Ловіться, рибочки, великі і маленькі!" Що рибка смик то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він, а сумує! Сумує він, аж ось реве, Аж ось гуде, і хвиля утікає!.. Аж гульк!.. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. Вона й морга, вона й співа: "Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько! Ти ж бачиш сам, не скажеш: ні Як сонечко і місяць червоненький Хлюпощуться у нас в воді на дні І із води на світ виходять веселенькі! Ти ж бачив сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою; Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою! Зирни сюди!.. чи се ж вода?.. Се дзеркало, глянь на свою уроду!.. Ой, я не з тим прийшла сюда, Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!" Вода шумить!.. вода гуде… І ніженьки по кісточки займає!.. Рибалка встав, Рибалка йде, То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!.. Вона ж морга, вона й співа… Гульк!.. приснули на синім морі скалки!.. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки!

Гребінка Євген Павлович письменник, педагог, видавець. Народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині. письменник, педагог, видавець. Народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині.21 січня січня року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки вірш «Рогдаев пир» року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки вірш «Рогдаев пир».1831

Жанрове розмаїття творів Гребінки Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті фольклору (Човен, Українська мелодія, Маруся, Заквітчалася дівчина). Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті фольклору (Човен, Українська мелодія, Маруся, Заквітчалася дівчина). Байки, які органічно повязані з народними прислівями (Школяр Денис, Верша та Болота). Байки, які органічно повязані з народними прислівями (Школяр Денис, Верша та Болота). Романс Очи чорные, російськомовні вірші (Печаль, Скала). Романс Очи чорные, російськомовні вірші (Печаль, Скала). Збірка Рассказы пирятинца). Збірка Рассказы пирятинца). Повісті Нежинский полковник Золотаренко, Кулик. Повісті Нежинский полковник Золотаренко, Кулик. Романи Доктор, Чайковський. Романи Доктор, Чайковський. Нариси Петербургская сторона, Хвастун. Нариси Петербургская сторона, Хвастун.

УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ "Ні, мамо, не можи" нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з инм річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!" - Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А в світі якеє життя сироті? І горе, і нужду терпітимеш ти. Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу, Стогнать під землею як горлиця стану. "О мамо, голубко, не пдач, ие ридай. Готуй рушники і хустки вишивай. Нехай за нелюбом я щастя утрачу; Ти будеш весела, одна я заплачу!" Ген там, на могилі, хрест божий стоїть, Під ним радо й вечір матуся квилить; "О боже мій-милий! що я наробила! Дочку, як схотіла, із світа згубила!"

Костомаров Микола Іванович видатний український і російський історик, поет- романтик,один із перших літературних критиків, мислитель, громадський видатний український і російський історик, поет- романтик,один із перших літературних критиків, мислитель, громадський діяч. діяч. Народився16 травня 1817 р. с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії. Народився16 травня 1817 р. с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії.16 травня травня1817 Співзасновник Кирило- Мефодіївського братства. Співзасновник Кирило- Мефодіївського братства. Дослідник творчості Котляревського, Квітки- Основяненка, Шевченка, Марка Вовчка. Дослідник творчості Котляревського, Квітки- Основяненка, Шевченка, Марка Вовчка.

Літературна діяльність Збірки Українські балади, Гілка (під псевдонімом Ієремія Галка). Збірки Українські балади, Гілка (під псевдонімом Ієремія Галка). Історична драма Сава Чалий. Історична драма Сава Чалий. Трагедія Переяславська ніч. Трагедія Переяславська ніч. Повісті Сорок літ, Казка про дівку Семилітку. Повісті Сорок літ, Казка про дівку Семилітку. Казки Лови, Торба. Казки Лови, Торба. Твори російською мовою Черниговка, Кудеяр, Холоп. Твори російською мовою Черниговка, Кудеяр, Холоп.

Соловейко Зелений сад, зелений сад. Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині... Один біля могили сам Співає на ялині. Щебече він не то співець Віршами люб'язними Кохання й радість розділя З серцями приязними. Затьохка він не то біди Оплакує людськії, Жаль ллється в серце, як в квітки Жаль ллється в серце, як в квітки Крапельки дощовії. От застогнав, і от замовк... Терликнув вп'ять залився, Не то співець в останній раз Із миром розпростався! І в небо думкою влетів, Між зорями співає, А странній спів його людей Уже не порушає. Співає пташка, і ніхто Не взяв її в примітку! Співа співець ніхто йому З душі не кине квітку! Одно серденько між всіма Глас пташин розпізнало, Одно серденько пісня та Співцева розрушала. І цілий день смутна, тиха Самотняя могила, А вранці зомнята трава. Де дівчина сиділа.

Забіла Віктор Миколайович український поет-романтик. український поет-романтик. Народився у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (тепер с. Забілівщина Борзнянського району Чернігівської області) в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько- старшинського роду. Народився у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (тепер с. Забілівщина Борзнянського району Чернігівської області) в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько- старшинського роду.1808Забілівщина Борзнянського району Чернігівської області1808Забілівщина Борзнянського району Чернігівської області Вірші поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках, виконувались як народні пісні. Вірші поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках, виконувались як народні пісні.

Соловей Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б'ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя пісня дуже гарна, Ти гарно й співаєш: Ти, щасливий, спарувався І гніздечко маєш! А я бідний, безталанний, Без пари, без хати: Не досталось мені в світі Весело співати. Сонце зійде я нуджуся, І заходить плачу: Котру люблю дівчиноньку, Тієї не бачу. Довго й чутки вже не маю Про милу дівчину; Цілий вік свій усе плачусь На лиху годину. Не щебечи, соловейку, Як сонце пригріє! Не щебечи, малюсенький, І як вечоріє! Ти лети, співай тим людям, Котрі веселяться; Вони піснею твоєю Будуть забавляться. А мені такая пісня Душу роздирає! Гірше б'ється моє серце, Аж дух замирає, Пугач мені так годиться Стогне, не співає; Нехай стогне коло мене Да смерть возвіщає.