Вступ, предмет і задачі дисципліни. 1.Історична довідка розвитку автоматизованих систем управління (АСУ).Історична довідка розвитку автоматизованих систем управління (АСУ). 2.Причини переходу до створення і впровадження інтегрованих АСУ (ІАСУ). Роль і місце АСУ в удосконаленні управління.Причини переходу до створення і впровадження інтегрованих АСУ (ІАСУ). Роль і місце АСУ в удосконаленні управління. 3.Визначення понять АСУ і ІАСУ. Аспекти інтеграції в АСУ. АСУ на базі нових компютерних технологій та інформаційних систем.Визначення понять АСУ і ІАСУ. Аспекти інтеграції в АСУ. АСУ на базі нових компютерних технологій та інформаційних систем. 4.Мета й методологічні принципи розробки АСУ.Мета й методологічні принципи розробки АСУ. Вступ, предмет і задачі дисципліни. Роль і місце АСУ в удосконаленні управління. АСУ на базі нових компютерних технологій та інформаційних систем. Тема 1. Вступ, предмет і задачі дисципліни. Роль і місце АСУ в удосконаленні управління. АСУ на базі нових компютерних технологій та інформаційних систем.

Література: 1 1. Михно М. К.. Рыбаков Л.А. Формирование организационных структур АСУ. - М.: «Экономика», с. 2. А. А. Модин, Е. Г. Яковенко, Е. П. Погребной. Сравочник разработчика АСУ. (Издание 2-е, дополненное и переработанное. Под редакцией Н. П. Федоренко и В. В. Карибского). – М.: «Экономика», Информационные системы и технологии: приложения в экономике и управлении. УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ / Под ред.проф. Лысенко Ю.Г. – Донецк: ОООЮго-Восток, Лтд, Книга с. 4. Основи проектирования виртуальных предприятий промышленности: Пособие. / Под ред.проф. Ткаченко В.А. – Д.:ДУЕП, – 388 с. 5. Рогоза М.Є. Монографія. – Полтава: ПУСКУ, – 286 с.

Вступ Курс лекцій з дисципліни Автоматизовані системи управління передбачає вивчення основних питань методології формування й удосконалювання організаційних структур управління, заснованих на застосуванні імітаційного моделювання й використання новітніх інформаційних технологій та ПЕОМ. Велику увагу приділено обґрунтуванню необхідності врахування інформаційного аспекту управління при побудові й розвитку структур.

Широке впровадження АСУ - ефективний спосіб корінного поліпшення управління виробництвом, ефективного використання ресурсів підприємств (матеріальних, фінансових, людських), раціоналізації матеріальних і фінансових потоків, функціонального менеджменту як одного із головних напрямів у процесах управління. Однак ця можливість в управлінні використовується ще не повністю. Глибокий і всебічний аналіз досвіду впровадження АСУ показує, що головна причина неповного використання їхніх можливостей криється в невідповідності існуючих традиційних організаційних структур управління лінійно- функціонального типу вимогам найбільш ефективного використання ЕОМ, інформаційних технологій. У зв'язку із цим у сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні особливо гостро встає питання про подальше вдосконалювання систем управління та механізмів, які використовуються при їх створенні насамперед у виробничих об'єднаннях (на підприємствах), де впроваджується більша частина АСУ.

Запропонований автором курс лекцій - це спроба в логічній послідовності викласти питання методології побудови й удосконалювання організаційних структур управління промисловим підприємством, заснованої на комплексному обліку факторів їхнього формування (включаючи інформаційний аспект управління) та застосування імітаційного моделювання, ПЕОМ. Використання таких структур веде до якісно нового підходу до вдосконалювання організаційних структур, відкриває широкий простір для послідовного застосування й творчого розвитку наукових принципів їхнього створення. Це стає реально можливим лише в умовах проведення на ЕОМ структурних експериментів з метою розробки варіантів структури й вибору такого варіанта, що найбільше повно відповідає вимогам наукової організації апарата управління, ефективному використанню управлінської праці й дорогих технічних засобів АСУ, програмно- цільовому підходу до управління виробництвом, прийняттю рішень з урахуванням необхідності забезпечення конкурентних переваг.

У економіці діє понад 6000 АСУ різного призначення на всіх рівнях управління, і фронт робіт у цій сфері розширюється. За даних умов розвитку ринкових відносин та у перспективному періоді буде стійко зберігатися тенденція інтенсифікації робіт у сфері автоматизації управління суспільним виробництвом. Переважне значення буде мати розвиток діючих АСУ з істотно більше прогресивною організаційно-економічною, інформаційною, програмною, технічною базою та створення нових АСУ, що відповідають сучасним науковим поданням про організацію управління в умовах активної перебудови методів, форм і засобів управління на основі новітніх досягнень науково- технічного прогресу, адже вже відбулися істотні зміни в області теорії, методології, технічної бази, практики розробки й експлуатації АСУ. В даний період становлення ринкових відносин одержали подальший розвиток наукові концепції й методологічні принципи створення АСУ, нові методи розробки систем на основі типових проектних рішень, організації баз і банків даних, пакетів прикладних програм, збільшення питомої ваги оптимізаційних завдань.

Принципові зміни перетерпіла технічна база. Сучасні АСУ оснащуються переважно технічними засобами Єдиної мережної системи ПЕОМ, особливістю яких є орієнтація на ефективну універсальну обробку інформації при рішенні різнорідних завдань управління економікою, розвинутий набір периферійного встаткування. Значно розширилася мережа фірм по розробці АСУ.

ПЕРШЕ ПИТАННЯ Призначення автоматизованих систем (АС) в економіці це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино- машинне розв'язування економічних завдань. Для розв'язання за допомогою обчислювальної техніки будь- якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробкою і впровадженням визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій видів забезпечення, зокрема правового, інформаційного, програмного, математичного, методичного, організаційного, технічного, лінгвістичного та ергономічного.

Початок створення АС у нашій країні відносять до 1963 року, коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв'язування завдань організаційно- економічного управління. Перші такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних управлінських завдань, наприклад завдань бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої обробки економічної інформації на початку 60-х років характеризувалася частковістю та локальністю. Протягом 60-х років поступово переходять від локальних систем обробки даних, призначених для тиких чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло завдань управління. В інформаційних системах першого покоління ( рр.), які в іноземній літературі відомі під назвою «системи обробки даних», «електронні системи обробки даних», у вітчизняній «АСУ позадачний підхід», для кожної задачі окремо готувалися дані, створювалася математична модель і розроблялось програмне забезпечення.

Подальшим розвитком інформаційних систем в економіці країни є створення АСУ на основі ідеології автоматизованих банків даних. Це інший етап створення АС, який розпочався 1972 році, коли вперше до плану на восьму п'ятирічку було внесено питання розвитку економіки і створення АСУ.

Проте відмінність інформаційних систем другого покоління ( рр.), які в іноземній літературі називались управлінськими (адміністративними) інформаційними системами, від АС першого покоління (див. мал. 1) полягає в тому, що перші мали спільне інформаційне забезпечення усіх завдань базу даних. Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки тому, що були створені спеціальні програмні продукти системи управління базами даних (СУБД). Основне призначення СУБД створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв'язок її з програмами розв'язування економічних завдань (прикладні програми користувачів). У середині 80-х років був накопичений значний досвід створення та використання інформаційних систем організаційного управління. Так, 1988 році функціонувало близько 6000 АСУ різних рівнів та проблемної орієнтації, у тому числі 2600 АСУ підприємств і об'єднань АСУП. Створено значну кількість автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП), систем автоматизованого проектування конструкцій та технологій (САПР).

Номер етапу Період, роки Назва етапу в нашій країні Назва етапу в іноземній літературі Схема розв'язування задачі Перший Створення АСУ (позадачни й підхід) Системи обробки даних ДаніДані Задачі І МодельМодель Другий Створення і розвиток АСУ згідно з концепцією баз даних Управлінські інформаційн і системи База даних І Задача І Модель ТретійПоча ток 1985 (трив ає досі) Створення інтегрован их АСУ, обчислю- вальних систем і мереж Системи підтримки прийняття рішень База даних І Задача І База моделей Мал. 1. Характеристика етапів створення інформаційних систем

ДРУГЕ ПИТАННЯ Проте докорінних змін у поліпшенні якості управління об'єктами господарювання не відбулося. Досвід функціонування АС першого та другого поколінь виявив у них низку серйозних недоліків. 1. Значна кількість функцій управління економікою, що стосується неструктурованих і слабоструктурованих процедур, залишилась без комп'ютерної підтримки. По суті в АСУ вирішені задачі щодо жорстких детермінованих алгоритмів, які не притаманні керівним структурам. 2. Стандартний набір економічних завдань і підсистем АСУ не забезпечив її необхідної гнучкості, через що модифікація та розширення функціонального складу системи пов'язані зі значними трудовитратами. 3. Чітка централізація обробки інформації в діючих АСУ не давала змоги здійснювати процеси оперативного управління і регулювання в реальному масштабі часу.

4. Недостатня кількість оптимізаційних завдань у складі АСУ (1, 5 % у середньому) пояснюється незацікавленістю користувачів у застосуванні оптимізаційних методів; відсутністю надійної та вірогідної інформації для використання оптимізаційних розрахунків; неможливістю та недоцільністю впровадження локальних оптимізаційних завдань. 5. В АСУ, як правило, відсутні замкнені комплекси завдань управління (планування, обліку, аналізу, регулювання). Різні типи АСУ (АСУП, САПР, АСУ ТП) діяли на об'єктах господарювання автономно, без взаємозв'язку. 6. Системи не забезпечували оперативної взаємодії з ЕОМ керівників різних рівнів. Пакетний режим функціонування АСУ (як основний) не давав змоги створювати системи підтримки прийняття управлінських рішень, що передбачають можливість вибору альтернативного рішення. 7. Упровадження систем не супроводжувалося необхідною перебудовою організаційних структур управління в умовах використання автоматизованої обробки даних.

Промислове підприємство, об'єднання або галузь народного господарства представляє складну динамічну систему, що складається з багатьох підсистем. Як і будь-яка інша самоврядна система, промислове підприємство, об'єднання або галузь мають об'єкт керування й керуючу систему. Сукупність об'єкта управління та керуючої системи являє собою систему управління. Поводження будь-якої системи управління визначається навколишнім оточенням (станом зовнішнього середовища), властивостями системи (внутрішніми умовами) і метою управління. Керуюча система виконує комплекс функцій по управлінню виробничою діяльністю, об'єкт управління здійснює процес виробництва у всій його різноманітності.

Досягнення цілей і критеріїв у діяльності конкретних об'єктів - основне завдання організації й удосконалювання систем управління Мета й критерії діяльності підприємств, об'єднань і галузей народного господарства визначаються завданнями й умовами розвитку економіки на конкретних етапах ринкових відносин. При цьому поняття мети відносне: те, що є метою одного рівня, у той же час виступає засобом забезпечення мети вищестоящого рівня. Тому характеристика цілей і критеріїв їхнього досягнення є специфічною для конкретних рівнів і суб'єктів економіки.

В умовах науково-технічного прогресу, що бурхливо розвивається під впливом глобалізаційних процесів, необхідне глибоке резервування систем управління, завчасне додання їхнім елементам прогресивності. Особливе значення має це положення в частині формування інформаційного й технічного забезпечення систем управління.

Зміна об'єкта, методів і засобів управління викликає необхідність удосконалювання моделі й всієї системи управління стосовно до нових умов. Прискорення науково- технічного прогресу обумовлює безперервні зміни й удосконалювання об'єкта, методів і засобів управління. Такі зміни відбуваються під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх обставин. Тому системи управління повинні забезпечувати безперервне виявлення й акумуляцію всіх нововведень і на цій основі підвищення ефективності функціонування. Таким чином, розробка й функціонування систем управління повинні задовольняти наступним загальним вимогам наукового управління: точному визначенню цілей, а також критеріїв розвитку й функціонування підприємства відповідно до їх стану (обмеженнями й можливостями) у відповідному сегменті ринку; відповідності моделі системи управління особливостям розвитку й функціонування керованого об'єкта;

діалектичного взаємозв'язку в розвитку й удосконалюванні моделі системи управління й керованого об'єкта; можливості вибору діючих і своєчасних рішень, що забезпечують оптимальне ведення виробничо- господарської діяльності підприємств або галузей економіки; відповідності організаційної структури системи управління особливостям прийнятої моделі системи управління й умов її реалізації; специфікації інформаційно-технічного забезпечення системи управління відповідно до особливостей побудови її організаційної структури; адаптації й самоорганізації системи управління відповідно до змін внутрішніх і зовнішніх умов функціонування об'єкта управління; мобільності й наступності використання різних елементів, що утворять конкретну систему управління; економічності функціонування й розвитку системи управління.

Одним з важливих напрямків удосконалювання системи планування та управління економікою та її субєктами є розвиток сучасних методів наукового управління на базі економіко-математичних методів і засобів обчислювальної техніки. Провідне місце в цьому комплексі заходів займає розробка автоматизованих систем управління як базових елементів організаційно-управлінської структури на різних господарських рівнях.

ТРЕТЄ ПИТАННЯ Зазначені недоліки АС першого та другого поколінь спонукали до пошуків сучасніших форм та методів їх проектування, розробки концептуальної основи АС нового покоління. Тому наступний етап створення інформаційних систем (почався приблизно із середини 80-х років) характеризується створенням інтегрованих систем. Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи управління, які забезпечують комплексну автоматизацію останнього на усіх рівнях.

Отже, інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних і інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об'єкта управління. Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Інтеграцію (мал. 2) можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що забезпечує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, зумовлюючи велику ефективність функціонування усієї системи.

Функціональна інтеграція забезпечує єдність цілей та узгодження критеріїв і процедур виконання виробничо- господарських та технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізація функціональної структури всієї системи, декомпозиція системи на локальні частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи взаємодії підсистем. Організаційна інтеграція полягає в організації раціональної взаємодії персоналу управління на різних рівнях ієрархії ІАСУ і різних локальних її підсистем, що зумовлює узгодження дій персоналу в напрямку досягнення поставлених цілей та погодженість управлінських рішень. Інформаційна інтеграція передбачає єдиний комплексний підхід до створення й ведення інформаційної бази усієї системи та її компонентів на основі одного технологічного процесу збору, зберігання, передачі та обробки інформації, який забезпечує узгоджені інформаційні взаємодії всіх локальних АСУ та підсистем ІАСУ.

Програмна інтеграція міститься у використанні узгодженого та взаємопов'язаного комплексу моделей, алгоритмів і програм для забезпечення спільного функціонування всіх компонентів ІАСУ. Технічна інтеграція це використання єдиного комплексу сумісних обчислювальних засобів, автоматизованих робочих місць спеціалістів та локальних мереж ЕОМ, об'єднаних в одну розподілену обчислювальну систему, яка забезпечує автоматизовану реалізацію всіх компонентів ІАСУ. Економічна інтеграція є узагальнюючим комплексним показником інтеграції системи і полягає в забезпеченні цілеспрямованого та узгодженого функціонування усіх компонентів ІАСУ для досягнення найбільшої ефективності функціонування усієї системи.

Сучасний етап розробки інформаційних систем в економіці країни характеризується створенням АС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучним інтелектом. Основою створення таких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподільної обробки інформації. Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні.

Мета й методологічні принципи розробки АСУ. Метою створення автоматизованої системи управління (АСУ) є підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств за рахунок поліпшення використання наявних ресурсів. Іншими словами, ціль створення АСУ - мобілізація резервів, що не знаходить застосування в силу обмежених можливостей традиційних методів і засобів управління. Підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства в результаті застосування АСУ досягається за рахунок підвищення якості рішення економічних завдань і поліпшення на цій основі використання виробничих ресурсів, а також завдяки раціоналізації діяльності управлінського персоналу та його мотивації.

Підвищення якості рішення економічних завдань обумовлено наступними факторами: 1)раціоналізацією або оптимізацією виробничо- господарських планів підприємств; 2)оптимізацією рівня запасів матеріальних ресурсів; 3)оптимізацією функціонування виробництва; 4)прискоренням процесів обробки даних.

АСУ являє собою систему управління із застосуванням сучасних автоматичних засобів обробки даних (ЕОМ, пристроїв нагромадження, реєстрації, відображення й ін.) і економіко-математичних методів для регулярного рішення основних завдань управління діяльністю підприємства. Принципи розробки АСУ обумовлюються вимогами й можливостями наукового управління, а також особливостями конкретних об'єктів керування й використання сучасних технічних засобів. Основні принципи розробки АСУ підрозділяються на наступні групи: 1) економіко-математичного характеру; 2) системного характеру; 3) організаційно-технічного характеру.

Ці принципи підкреслюють економічну природу АСУ, що відрізняє її від різноманітних технічних систем управління, першочерговість при розробці АСУ економічних проблем, необхідність пристосування загальносистемних положень, математичного апарата й технічних засобів до особливостей і умов функціонування конкретних підприємств.