Автор : Ткаченко Марина іванівна вчитель історії вчитель історії спеціаліст вищої категорії спеціаліст вищої категорії Звенигородської зош-інтернату Звенигородської зош-інтернату І-ІІІ ст. І-ІІІ ст. Черкаської обл. Черкаської обл.

Петро Калнишевський Петро Калнишевський та та його доба його доба

Козак, боронячи в бою бунчук, Готов зазнати стільки смертних мук, Що будуть браття вічно поминати. Це ним гордиться рідна сторона: Великий Луг - як батько, Січ - як мати, І кінь - як друг, і люлька - як жона (Яр Славутич) (Яр Славутич)

Калнишевський Калнишевський Петро Петро Іванович Іванович (1690, с. Пустовійтівка Роменського р-ну Сумської обл , Соловецькі острови, Архенгельська обл., Росія) військовий і політичний діяч, дипломат, останній кошовий отаман Запорозької Січі (з 10 листопада 1764 по 5 серпня 1776), святий Української православної церкви.

Достовірні дані, підтверджені Достовірні дані, підтверджені архівними документами про його життя і діяльність, маємо лише за час його перебування в останній Запорозькій Січі, яка звалася Підпільненською або Новою й існувала в роках. Цей період біографії Цей період біографії Калнишевського став відомим передусім завдяки унікальному архіву Коша Запорозької Січі, що чудом зберігся до нашого часу. Період 25-річного перебування Період 25-річного перебування Петра Калнишевського в ув'язненні в Соловецькому монастирі, де він і закінчив своє життя, відбито в документах архівного фонду архангельського губернатора та інших архівів. Останній кошовий отаман Останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський прожив довге життя 112 років. Рубежі трьох століть XVII, Рубежі трьох століть XVII, XVIII і XIX пройшли через його долю.

Ім'я Петра Калнишевського Ім'я Петра Калнишевського виринає в документах архіву Коша Запорозької Січі з початку 50-х років XVIII ст., коли він займає вищі старшинські посади. Був військовим осавулом, Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового. У 1762 обраний кошовим, але того ж року після зустрічі з царицею Катериною II усунутий з посади. У січні 1765 року всупереч царській волі старшина знову обрала його кошовим.

За доблесть у російсько- За доблесть у російсько- турецькій війні років Військо Запорозьке дістало подяку від цариці. Кошовий отаман став Кошовий отаман став кавалером найвищого ордену Російської імперії Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта. Саме з цією нагородою на Саме з цією нагородою на грудях зображений Петро Калнишевський на іконі Січової Покровської церкви. Це чи не єдине прижиттєве Це чи не єдине прижиттєве зображення Петра Калнишевського, що збереглося до наших днів.

П. Калнишевський - політик П. Калнишевський - політик Відстоював права Запоріжжя, Відстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і Намагався посилити свою владу і обмежував права старшин та козацької ради. Дбав про поширення Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах, тим самим перешкоджаючи планам Росії щодо колонізації причорноморських степів та посилення російської присутності в Україні.

В економічній політиці кошовий В економічній політиці кошовий атаман дбав про розвиток сільського господарства в Запорозькій Січі, поширення торгівлі, енергійно займався колонізацією Запорожжя. На рахунок прогресивної, плідної На рахунок прогресивної, плідної економічної діяльності Калнишевського слід віднести той факт, що останній період в історії Запорожжя позначився помітним економічних піднесенням. Значно зросла кількість запорозьких зимівників багатогалузевих господарств фермерського типу, що базувалися на власній і найманій праці. Зростання землеробства й Зростання землеробства й розвиток скотарства на Запорозькій Січі поєднувалися з поширенням там різних промислів (мисливства, рибальства, млинарства, рудництва тощо), а також удосконаленням ремесел. Запорозька Січ завжди провадила активну й жваву внутрішню і міжнародну торгівлю. Переважали зв'язки з Переважали зв'язки з Лівобережною і Правобережною Україною, російськими містами. У міжнародній торгівлі передусім із Кримським ханством і султанською Туреччиною. Традиційним був торговий шлях Стамбул Очаків Січ. Чимало запорожців Січ. Чимало запорожцівчумакувало.

«Як був кошовим Лантух, то не «Як був кошовим Лантух, то не було хліба й для мух, а як став кошовим Калниш, то лежав на столі цілий книш», - дійшло до наших днів одне з козацьких висловів того часу. Завдяки його турботам у Завдяки його турботам у дикому степу виростали нові селатак, зокрема, виникло й село Петриківка на Дніпропетровщині, назване на честь кошового.

П. Калнишевський – військовий діяч Військова діяльність Петра Військова діяльність Петра Калнишевського найбільше пов'язана з російсько-турецькою выйною років. На театрах війни запорозькі козаки були ударною, досвідченою, майстерною й мужньою силою російської армії. Запорожці, які здавна знали тактику турецько- татарських військ в умовах причорноморських степів, добре ними вивчених, найкраще могли протидіяти рухливій, легкій азіатській кінноті, що складала основну силу військ противника. Запорозькі козаки особливо майстерно виконували авангардну, розвідувальну службу і не мали собі рівних у переслідуванні розбитого ворога. Важливу роль у ході війни відігравали козацькі флотилії. Залучаючи запорожців до участі у війні, царський уряд не тільки намагався використати високі бойові якості їхнього війська, але й мав намір таким чином відвернути запорозьке козацтво від боротьби за права і вольності Запорозької Січі, участі в антифеодальних рухах.

З другої половини XVIII ст., З другої половини XVIII ст., зокрема й у роки російсько- турецької війни років, у Запорозькому Війську домінуюче місце займала кіннота. Кожен «справний козак» служив Кожен «справний козак» служив «о дву конь», тобто мав по двоє коней. Командний (старшинський) склад мав їх ще більше.. У запорожців були чи не найкращі для того часу коні, які вирізнялися для того часу коні, які вирізнялися незвичайною силою, витривалістю і Запорозька піхота у цій війні Запорозька піхота у цій війні виконувала спеціальні завдання царського уряду і російського командування.

Гей, знамена розгортайте Гей, знамена розгортайте Та ладнайтесь до походу Та ладнайтесь до походу Скакунів легких сідлайте Скакунів легких сідлайте І несіть святі клейноди! Кошовий отаман Калнишевський, безпосередньо очолюючи кінне з'єднання Запорозького Війська, водночас був командуючим усієї запорозької армії. Протягом усієї війни за кожної Протягом усієї війни за кожної кампанії невтомний Петро Калнишевський, якому тоді вже було за 80 років, очолював Запорозьке Військо, виявляючи неабиякий хист воєначальника і військового організатора, талант полководця й особисту хоробрість, а також уміння орієнтуватись у політичній обстановці, надзвичайну дипломатичну гнучкість. дипломатичну гнучкість.

П. Калнишевський – просвітник П. Калнишевський – просвітник У коло обов'язків кошового отамана входило й забезпечення освіти в Запорозькій Січі. Тут існувало три спеціальних і 16 загальноосвітніх парафіяльних шкіл при церквах у центрах паланок, слободах, селах. У школах при Святопокровській січовій церкві діти від 12 до 17 років навчалися письму, «цифірі», навчалися письму, «цифірі», закону Божому, українській та старослов'янській мові, іншим наукам. Юнаки-джури, яких запорозькі козаки брали в походи, засвоювали в цій школі суворий курс фізичного й військового виховання. Загальне управління всіма Загальне управління всіма школами зосереджувалось у руках кошового отамана.. Безпосереднє управління належало начальнику «світської освіти дітей». Кошовий отаман Калнишевський Кошовий отаман Калнишевський дбав, аби школи мали відповідні дбав, аби школи мали відповідні умови для навчання й життя, своєчасно забезпечувалися приміщенням, харчами, книгами. Вся справа освіти була взята «на кошти війська».

За традицією при розподілі платні, За традицією при розподілі платні, провіанту, прибутків із торгівлі, промислів, воєнної здобичі видавали «звичаєм узаконену» частину на школу. Доброю справою вважалися пожертви на школи. Калнишевський дбав, щоб ті Калнишевський дбав, щоб ті демократичні й гуманні принципи, які склалися в системі освіти на Запорожжі, не порушувалися, оберігав національний характер школи, дух глибокої любові до рідного народу, його культури, віри, звичаїв. Навчання велося на Запорожжі рідною тогочасною українською мовою. Запорозькі козаки з любов'ю Запорозькі козаки з любов'ю ставилися до дітей, особливо січовики, значна частина яких не мала власних родин. Будучи кошовим, він збудував на Будучи кошовим, він збудував на батьківщині в Пустовійтівці церкву Святої Трійці. На кошти Петра Калнишевського збудовано й грандіозну дерев'яну Покровську церкву в Ромнах, освячену 1770 р.

Петро Калнишевський подарував Петро Калнишевський подарував коштовне Євангеліє рідному селу. Свого часу вартість його була 600 карбованців золотом (за коня давали не більше п'яти. Виготовив його київський майстер Іван Равич. Дарчий напис вигравійовано в нижній частині передньої обкладинки: «Сія книга Євангелія іздєлана коштом войска Запорожского низового судії військового Петра Івановича Калнишевського».

Останні роки Січі Останні роки Січі Після закінчення російсько-турецької Після закінчення російсько-турецької війни і укладення Кючук- війни і укладення Кючук- Кайнарджійського мирного договору 1774 р. російські кордони відсунулися аж до Чорного моря. Запорізька Січ певною мірою Запорізька Січ певною мірою втратила значення крайнього, найпівденнішого прикордонного заслону від татар і турків, а значить втратило свою цінність для Росії. Російський царизм не міг змиритися з Російський царизм не міг змиритися з Некерованістю Запорозької Січі, з її демократичними волелюбними звичаями. «Малоросійська колегія» довела «Малоросійська колегія» довела народ до відчаю. Зростають бунти та повстання, поширюється коліївщина

Опір козаків наступу царизму на Опір козаків наступу царизму на їхні права та землі відбувався в різних формах. Часто за негласними розпорядженнями Коша й особисто Калнишевського, а інколи й відкритих рішень запорозької січової Ради заселялися зимівниками кордони; військові запорозькі команди, окремі запорожці вступали в сутички з гарнізонами російських фортець, розкидали будівлі, розганяли пости, спалювали оселі. Збройний характер мали також Збройний характер мали також сутички між запорозькими козаками й слобідськими та лівобережними поміщиками, котрі намагалися засновувати маєтки на землях Січі. На початку червня 1775 р. На початку червня 1775 р. величезне російське військо під командуванням генерал- поручика П. Текелія рушило в напрямі Запорозької Січі. В ніч на 4 червня (17 червня за В ніч на 4 червня (17 червня за новим стилем) 1775 р. царські війська оточили останню Запорозьку Січ. Сили були нерівними. Тому Петро Калнишевський і січова старшина здали російським військам Січ без бою. Загарбники пограбували військову скарбницю, вивезли зі сховищ зброю з припасами, архів Коша Запорозького.

Та позволь, позволь, пане кошовий, Нам на башти стати, Нам старшому генералу Не позволиш з тесаками Не позволиш з тесаками Позволь з кулаками... Ой крикнув же та Калниш кошовий На Покровській дзвіниці Ой, кидайте ж ви, славні запорожці, І пістолі й рушниці. Та й не позволю, славні козаченьки, Вам на башти стати. Ой не позволю крівцю християнську Марно проливати....Ой, у суботу у полудні Москва наступала; А в неділю до схід сонця Лагері розбила... Ой уже ж наші славні запорожці Та й невеселі стали, Ой, облягли їх москалі Та всіма сторонами. За розпорядженням військових властей всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували, пушкарню засипали. Вища січова старшина була репресована. За розпорядженням військових властей всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували, пушкарню засипали. Вища січова старшина була репресована.

За наказом Катерини ІІ і розпорядженням військових властей всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували, пушкарню засипали. Вища січова старшина була репресована. Кошовий отаман Петро Калнишевський І його два кошових старшини Військовий писар Іван Глоба та Військовий суддя Павло Головатий арештовані без суду й слідства і відправлені в довічне заслання і ув'язнення до Соловецького, Туруханського і Тобольського монастирів. Частина запорожців пішла на Кубань, частина – під турків і прожила там до 1828 року, змінивши 5 січей: Устьдунайську, Банатську, Старосейменську, Котирлезьку та Дунавецьку.

Соловецький вязень Соловецький вязень

Колодник Колодник Петра Калнишевського Петра Калнишевського утримували у казематі 15. Його тюремний режим відзначався особливою суворістю - він був позбавлений не тільки листування, а й усякого спілкування з сторонніми особами, і постійно знаходився під пильною вартою солдатів. За переказами, останнього кошового виводили з камери до церкви лише тричі на рік: на Великдень, Преображення Господнє і Різдво.

Історик М. Колчин так описував Історик М. Колчин так описував камеру Калнишевського: «Перед нами маленькі, аршина два двері з крихітним віконечком посередині; двері ці ведуть до житла в'язня, куди ми і входимо. Воно має форму лежачого урізаного конуса з цегли, завдовжки аршина чотири, завширшки сажень, висота при вході три аршина, у вузькому кінці півтора. При вході праворуч ми бачимо лаву ложе для в'язня... На другому боці залишки розламаної печі. Стіни... сирі, плісняві, повітря затхле, сперте. У вузькому кінці кімнати знаходиться маленьке віконце вершків шість у квадраті, промінь світла, наче крадькома, через три рами і двоє ґрат тьмяно освітлює цей страшний каземат.

Після шістнадцятирічного Після шістнадцятирічного перебування в казематі Головленкової тюрми його перевели в кращу камеру поряд з кухнею, де він пробув ще дев'ять років. Лише указом нового царя Лише указом нового царя Олександра І від 2 квітня 1801 р.Петру Калнишевському було «даровано прощення» і надано право обрати собі місце проживання на свободі за власним бажанням.

110-літній в'язень, котрий за літній в'язень, котрий за 25 років перебування в одиночках, як твердять перекази, осліп, нарешті став вільний. Калнишевський не без іронії дякує за звільнення архангельського губернатора Мезенцева і просить дозволити йому «в обителі сій чекати з спокійним духом кінця свого життя, що наближається, бо за 25 років перебування в тюрмі він до монастиря цілком звик, а свободою і тут насолоджується повною мірою». Мовляв, коли вся країна стала тюрмою, то чи варто шукати волю за межами Соловків.

Восени 1803 р. Калнишевського Восени 1803 р. Калнишевського не стало. Перед Преображенським Собором Соловецького Кремля, на сірій гранітній плиті вибито святенницьку епітафію: «Тут поховано тіло в бозі почилого кошового колишнього Запорозької грізної Січі козаків отамана Петра Кальнишевського, засланого в сію обитель за височайшим повелінням 1776 р. на спокуту.»

Та у церкві Покрові Свічечки поставте, Свічечки поставте, Поклоніться до землі, Поклоніться до землі, Пісню заспівайте. Тяжка доля була і у сподвижників Петра Калнишевського: Павло Головатий помер через 20 років у Знаменському монастирі в Тобольську, Іван Глоба – у монастирі в Туруханську 1790 року.

Канонізація Канонізація 2008 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату у зв'язку з 1020-літтям Хрещенням Київської Русі-України благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування, занести його ім'я у православний церковний календар, чесні останки праведного Петра вважати святими мощами та віддати їх на волю Божу. Собор благословив будівництво храмів на його честь.

Пам'ять століть Пам'ять століть ! Що сниться вам, предки? Стежки неземні поміж колосками остигли. Сухою травою шепочуть мені суворі козацькі могили. (Перебийніс Петро) Козацькі могили. Висока трава. Земля нездолана і горда. Відлунює в камені пам'ять жива мойого народу і роду. Що сниться вам, предки? Мовчать імена, віками нещадно затерті. Чатує козацька земля вогняна булатні мечі та мушкети. Козацькі могили. Похилі хрести. Посічене часом каміння. Смеркає у світі. Над житом густим спливає зоря в безгомінні.

Хто чверть століття зносив біль, Того давно, давно немає… (Яр Славутич) (Яр Славутич) Пам'ять про славетного Пам'ять про славетного останнього кошового Запорізької Січі, видатного політичного, державного, військового діяча збережена нашим народом. Йому зведені памятники, меморіальні дошки, створені музеї, історичні фонди. В Одесі створено проект меморіальної композиції. Художник С.А.Литвинов створив Художник С.А.Литвинов створив портрет П.Калнишевського, освячений 30 серпня 2001 року.

Використані джерела: Використані джерела: Фруменков Г. Узники Соловецкого монастыря. Архангельск: Северо-Западное книжное издательство, 1970 Овсієнко Василь. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2. Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, Історія України-Русі М. Аркас - Одеса Маяк 1994р. Память століть 5 – 1997р. Память століть 5 – 1997р. М.С. Грушевський Історія України. К. Либідь Д.І. Дорошенко. Історія України. К. Освіта Н.Д. Полянська-Василенко. Історія України. К. Либідь Г-та «Наша віра» 11, 2003 р.; 10 – р. Інформаційний бюлетень (Кременчук). – – Ч. 44 (556). –